Комплексний підхід у корекційній роботі з розвитку мовлення дітей із вадами зору

Л. О. Зінченко


Порушення зоровогосприйманняв дітей, які мають вади зору, веде за собою ряд вторинних відхилень, а саме: порушення уваги, пам´яті, загальної та дрібної моторики, недосконалість логічного мислення та мовленнєві вади. Вони можуть посилюватися під впливом зорового дефекту. У зв´язку із цим знижується компенсаторна рольмовлення, що негативно впливає нарозвитокпізнавальної діяльності та навчання загалом.



У дітей із порушеннями зору вади мовлення своєрідні за вираженістю, симптоматикою і структурою. У поєднанні із зоровим дефектом вони призводять до непідготовленості дітей до навчання в школі, спричиняють відставання у формуванні мовленнєвих навичок і накопиченні мовленнєвих засобів, схильність до порушень писемного мовлення, низький рівень пізнавальної активності. Більшість дітей із глибокими вадами зору мають значні фонетико-фонематичні порушення, у них не сформовані процеси фонематичного аналізу та синтезу; у дітей невеликий словниковий запас. Часто трапляються серйозні порушення зв´язного мовлення, страждає його зовнішнє оформлення, що обумовлено недостатнім досвідом спілкування, бідним сенсорним досвідом, а також зниженою загальною та мовленнєвою моторикою. Аналіз усного зв´язного мовлення слабозорих дітей свідчить про те, що більшість із них не вміє самостійно будувати монологічних висловлювань, змістовно, стилістично точно та інтонаційно виразно висловлювати думки й почуття, переказувати прочитане чи почуте. Не володіють такі діти й навичками внутрішнього планування викладу. їхні розповіді мають здебільшого описовийхарактер. Недорозвиненість планувальної функції мовлення проявляється й у власних висловлюваннях дітей, і в переказуванні прочитаного чи почутого тексту. Якщо дитина не вміє спланувати свою розповідь, то це негативно позначиться на доборі мовленнєвого матеріалу та логічній побудові висловлювання загалом. З іншого боку, недостатній рівень сформованості зв´язного мовлення послаблює його компенсаторне значення для розвитку слабозорої дитини, знижує можливість її успішного подальшого навчання.


Через порушення діяльності зорового аналізатора в дітей спостерігається своєрідність мовленнєвого розвитку, відставання у формуванні мовленнєвих навичок, накопиченні мовленнєвих засобів і вихованні виразності мовлення. Мовленнєвий розвиток дошкільника не вкладається у звичайні вікові межі та виражається в особливостях мовлення. Розлади мовлення дітей із порушенням зору різноманітні, складні за ступенем вираження, структурою і стосуються мовлення як цілісної системи, де мовленнєві порушення не є єдиним ядром аномалії. Формування мовлення таких дітей протікає в складніших умовах, ніж у зрячої дитини. Освіта дітей з обмеженими можливостями розвитку передбачає створення для них спеціального корекційно-розвивального освітнього середовища, що забезпечує адекватні умови й можливості для здобуття освіти в межах спеціальних освітніх стандартів, лікування та оздоровлення,вихованнята навчання, корекції порушень психофізичного розвитку, ранньої соціалізації. Організуючи таку роботу, слід передбачати створення умов, потрібних не лише для засвоєння дітьми програмного матеріалу, а й для подолання в них недоліків розвитку відповідно до попередньо поставленої мети заняття й предмета корекції (в даному випадку — вади мовлення). Сюди входить широкий діапазон питань: від визначення оптимальної форми (індивідуальна, групова, фронтальна), типу, структури та форми заняття (гра, бесіда, екскурсія) до забезпечення вихованців необхідним наочно-дидактичним матеріалом, посібниками, іграшками тощо.


Перша реальність мови — це співвіднесеність слів із предметами. Чим вищий чуттєвий досвід дітей із вадами зору, тим багатший словниковий запас і значеннєвий склад їхнього мовлення, різноманітніші співвідношення слів із потенційним змістом. Для цього діти повинні активно здобувати знання з навколишнього світу. Щоб компенсувати недоліки зорового сприймання, у роботу необхідно включити всі збережені аналізатори. У першу чергу, це робота рук. Тактильна здатність дрібних м´язів дає уявлення про форму, величину й положення предметів. Розвиток рухів рук і придбання сенсорного досвіду має компенсаторну функцію у сфері пізнавальної активності дітей із порушенням зору, сприяє активізації зорових функцій, тобто покращує зорове сприймання та розвиває мовленнєву діяльність. З метою забезпечення мовленнєвої компетентності дошкільника з вадами зору необхідно враховувати зорові діагнози, застосовувати спеціальні засоби наочності, володіти особливими методами і прийомами тифлопедагогіки, які полегшують процес становлення зв´язного мовлення. Розглядання предметів, картин, ілюстрацій із використанням відповідних методів і прийомів дає можливість дітям упізнавати, називати предмети, визначати їх характерні ознаки та відповідні дії. Практика показує, що наочність для дітей із вадами зору сама по собі не носить корекційного характеру. Тільки методично правильна організація роботи з урахуванням вимог тифлопедагогіки до різних видів наочних посібників у різноманітних формах дитячої діяльності (особливо з використанням ігрових прийомів) сприяє формуванню правильних, глибоких і стійких уявлень про форму, колір, розмір і предмет загалом, дає можливість активізувати мовленнєвий розвиток дитини. Первісною ланкою в здійсненні роботи з розвитку зорового сприймання на мовленнєвих заняттях є врахування стану зору кожної дитини та всебічне дослідження мовленнєвої патології вихованця. За результатами обстеження я планую корекційно-педагогічну роботу з дітьми з метою усунення первинних та вторинних відхилень у розвитку дошкільників. Роботу з розвитку мовлення в спеціальному дошкільному закладі для дітей із вадами зору слід проводити в таких напрямах:


  • розвиток фонематичного слуху;
  • формування навичок правильної звуковимови;
  • збагачення й уточнення словникового запасу;
  • розвиток уваги до морфологічного складу слів і словозміни в словосполученнях;
  • робота над граматичною структурою речення, виховання вміння правильно складати прості поширені речення у зв´язному мовленні;
  • розвиток діалогічного, монологічного і зв´язного мовлення.



З дітьми, які мають складні мовленнєві вади, крім згаданих обов´язкових видів роботи, проводять групові та індивідуальні заняття, основним завданням яких є подолання певного мовленнєвого порушення за спеціальними логопедичними методиками. Ураховуючи всі особливості дітей із вадами зору, готуючи та проводячи мовленнєві заняття, необхідно дотримуватися певних вимог.


  • Для кожної дитини з порушенням зору потрібно визначити місце на занятті з урахуванням зорового діагнозу, гостроти зору та косоокості. При світлофобії дитину треба посадити так, щоб не було прямого подразливого потрапляння світла в очі. Діти з низькою гостротою зору займають перші місця. У разі збіжної косоокості дитині слід зайняти місце в центрі. У випадку різної гостроти зору обох очей дитину садять здоровим оком ближче до центру.
  • Під час занять рекомендується диференційовано використовувати спеціальну наочність певних розмірів: більших розмірів для фронтальних занять та менших — для індивідуальних. Вона має співпадати з показниками основних зорових функцій дитини (гострота зору, поле зору) та зоровим діагнозом (близорукість, амбліопія тощо).
  • Під час демонстрації кольорових зображень необхідно дотримуватися наступних вимог: використовувати яскраві, насичені, контрастні чисті природні кольори (помідор — червоний, огірок — зелений тощо). Особливо це важливо на початкових етапах роботи з дитиною, коли зорове сприйняття страждає через відсутність еталону об´єкта, що показується.
  • Під час роботи із сюжетними зображеннями для дітей із низькою гостротою зору слід виключати незначні деталі, які не впливають на зміст сюжету.
  • Демонструючи дидактичний матеріал, наочні засоби, вихователь повинен враховувати не тільки його розміри та колір, але й контрастність фону, на якому він знаходиться. Використовувати чіткий контур об´єкта, просліджувати його за допомогою указки.
  • Для виконання зорової роботи за столом площа робочої поверхні повинна бути вертикальною або горизонтальною в залежності від виду косоокості (у разі розбіжної косоокості —горизонтальна,а в разі збіжної — вертикальна) та від нозологічної форми очної патології (у разі афакії, міопії, глаукомі — вертикальна, у разі гіперметропії — горизонтальна). Саме тому для зорової роботи окремих дітей логопед постійно використовує підставку, фланелеграф, мольберт тощо.
  • Для дітей із порушенням зору темп проведення занять має бути повільнішим, адже такі діти потребують довшого часу на первинний та вторинний огляд матеріалу.
  • Кожне заняття включає спеціальну гімнастику для очей, яка має тренувальний або релаксаційний характер залежно від зорового навантаження.
  • Фізкультхвилинки рекомендується проводити в ігровій формі з музичним супроводом, з урахуванням вікових та зорових особливостей.



Навчально-корекційна робота з дітьми, які мають вади зору, побудована з дотриманням цих вимог, активізує їх зорові функції, покращує зорове сприймання й удосконалює мовленнєві здібності. Отже, цілеспрямована робота з розвитку зв´язного мовлення дітей із вадами мовлення має вестися на більш високому рівні, спрямовуватися на розвиток мовного чуття, мовленнєвих здібностей дітей. Працюючи з дітьми з особливими потребами, потрібно повсякчас створювати умови для самостійних мовних спостережень, для саморозвитку мовлення, здійснення контролю та самоконтролю над висловлюваннями. Цілеспрямована корекційно-відновлювальна робота сприяє відтворенню та розвитку пізнавальних можливостей зорового аналізатора, забезпечує всебічний розвиток розумових і фізичних здібностей вихованців, формує в дітей із вадами зору компенсаторні способи приймання та мовленнєву компетентність.

ТЕМА. Синичка (виховання звука [с])

ТЕМА. Диференціація шиплячих звуків [ш] і [ж]

ТЕМА. Двоє веселих гусей

ТЕМА. Складання описових розповідей про овочі (заняття для дітей 6-го року життя з вадами зору)

ТЕМА. Наша планета — Земля (інтегроване заняття)

загрузка...
 

Вгору