Тема: Національне виховання у логопедичній роботі. Логопедичний ранок "Вінок Кобзареві"

Добриніна С.М.


Мета: ознайомлення з творчою спадщиною великого українського поета-письменника Т.Г.Шевченко формування у молодшого поколіннянаціональної свідомості, розвиненої духовності, виховання людини-громадянина; успадкування духовних надбань українського народу;удосконалювання навичок диференційованої вимови свистячих звуківу зв’язному мовленні; навчання виразному читанню, монологічному тадіалогічному мовленню; розвинення техніки декламування таестетичного смаку; виховання любові до української поезії, музики.

 

Логопед: В цьому році минає 190 років з дня народження борця за свободу українського народу поета-кобзаря Т.Г. Шевченко.

Вірш „Кобзар”(читають діти).

Ішов Кобзар до Києва

Та сів спочивати

Торбинками увішаний

Його поважатий

Мале дитя коло його

На сонці куняє,

А тим часом старий Кобзар

Ісуса співає

Хто йде, їде – не минає:

Хто бублик, хто гроші,

Хто старому, а дівчата –

Шажок міхоноші.

Задивляться чорнобриві –

І босе, і голе...

Дала кажуть бровенята

Та не дала долі.

 

Святково прибраний зал, діти сидять вздовж стін. На столі стоїть портрет Т.Г. Шевченка, рушник і „Кобзар”.

Лунає пісня „Реве та стогне...”

 

Логопед: Сьогодні ми поведемо мову про великого сина українського народу Т.Г. Шевченка.

Діти: У нашій хаті на стіні

Висить портрет у рамі

Він дуже рідний і мені

І татові, і мамі

Він стереже і хату, й нас

Він знає наші болі

Я добре знаю – це Тарас,

Що мучився в неволі.

Такий ріднесенький, дивись,

Він мов говорить з нами.

Він на портреті мов живий

Ось-ось і вийде з рами.

 

Пісня „Думи мої”. Діти заквітчують портрет.

 

Логопед: Народився Шевченко 9 березня 1814 року в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії, нині Черкаська область, в сім’ї селянина – кріпака. Безрадісним було дитинство малого Тараса: дев’яти літ лишився без матері, зазнав тяжких знущань лихої мачухи, на одинадцятому році втратив батька.

 

Заходить жінка одягнена в селянський одяг, заносить запалену свічку, ставить на столик біля портрета Т.Г. Шевченка. До неї підходить хлопчик.

 

Хлопчик: Матусю! А правда, що небо на залізних стовпах держиться?

Мати: Так, мій синку, правда.

 

Жінка сідає на лаву, хлопчик біля неї, кладе голову на коліна матері. вона співає „Місяці на небі, зіроньки сяють...”

 

Хлопчик: А чому так багато зірок на небі?

Мати: Це коли людина приходить на світ, бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічечка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик: Бачив, матусю, бачив! Марусечку, а чому одні зірочки ясні, великі, а другі ледь видно?

Мати: Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її зірочка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді зірочка такої людини світить ясно і світло це далеко видно.

Хлопчик: Мамо! Я буду дуже добрим. Я хочу, щоб моя зірочка світила найясніше.

Вірш „Дивлюсь, аж світає...”

Дивлюсь, аж світає,

Край неба палає

Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає

Тихесенько вітер віє,

Степи, лани мріють

Меж ярами над ставами

Верби зеленіють.

Сади рясні похилились,

Тополі по волі

Стоять собі, мов сторожа,

Розмовляють з полем.

Логопед: Малий Тарас ріс дуже допитливим і розумним хлопчиком, хоч і народився в дуже бідній кріпацькій сім’ї. Пан вважав його своїм і міг робити з ним що захоче: бити, продавати, міняти навіть на собак.

 

Пісня „По діброві вітер виє”

 

Вірш „Аж страх погано”

Аж страх погано

У тім хорошому селі

Чорніше чорної землі

Блукають люди.

Повсихали сади зелені

Погнили білесенькі хати

Стави бур’яном поросли.

Село неначе погоріло

Неначе люди подуріли

Німі на панщину ідуть

І діточок своїх ведуть.

Логопед: Після смерті матері та батька малий Тарас пішов у найми: носив воду школярам, доглядав за дітьми, пас ягнят – і все це для того, щоб навчитися читати і писати.

Вірш „Не гріє сонце на чужині...”

Не гріє сонце на чужині,

А дома надто вже пекло.

Мені не весело було

Й на нашій славній Україні

Ніхто любив мене, вітав,

І я хилився ні до кого,

Блукав собі, молився богу

Та люте панство проклинав.

Логопед: Коли він виріс, добрі і розумні люди викупили талановитого юнака з неволі, допомогли йому вивчитися на художника і назвали Кобзарем за його вірші.

Лексико – семантична робота.

Логопед: Діти, а чи знаєте ви кого називали Кобзарями? Кобзар – це український народний співець, що супроводжує свій спів грою на кобзі. А кобза – це старовинний народний струнний щипковий музичний інструмент. З часом кобза вдосконалювалась і їй на зміну прийшла бандура.

 

Діти читають вірші які знають.

 

Вірш „Тече вода з-під явора”

Тече вода з-під явора

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина.

Пишається калинонька,

Явор молодіє,

А кругом їх верболози

Й лози зеленіють.

Тече вода із-за гаю

Та попід горою.

Хлопощуться качаточка

Помеж осокою.

А качечка випливає

З качуром за ними,

Ловить ряску, розмовляє

З дітками своїми.

Логопед: Коли Тарас Григорович був на засланні в далеких степах Казахстану, то дуже тужив за Україною. Ось послухайте як звучить вірш і пісня ”Зацвіла в долині червона калина”

 

Дівчата виконують танець з рушниками всі діти співають пісню.

 

Вірш ”Поки буде Дніпро сивий...”

Поки буде Дніпро сивий

Нести в море воду

Живий буде Тарас в серці

Вільного народу.

Батьку рідний і далекий

Непокорений Тарасе

Линуть високо лелеки

В голубім промінні часу

Логопед: Шевченко любив українські пісні, сам гарно співав, гарно грав на сопілці. Майже кожен вірш Т.Г.Шевченка став піснею.

 

Пісня ”Садок вишневий коло хати...”

 

Вірш ”Шевченкова зоря”

Я знову буду зустрічати

Зорю що сяє з небокраю...

„Садок вишневий коло хати” -

Шевченка вірші я читаю.

Вони завжди, щодня зі мною

Як про Дніпро жадана пісня

Я знаю нене, що з весною

Поет великий народився.

Логопед: Діти! Перед вами виступали маленькі артисти, які в майбутньому стануть великими акторами. Сьогодні нашу зустріч неможливо уявити без музики і щоб ви могли почути чарівні звуки бандури я запросила ансамбль бандуристів музичної школи №1 м. Кіровограда (Керівник Сиротюк Катерина Олексіївна.)

 

 

„Де співають ,там лишайся:

лихі люди не мають пісень”

Фрідріх Шіллер.

 

Мета: Познайомити учнів з українським народним інструментом - бандурою, виховувати любов до Батьківщини, свого народу, національного фольклору.

Логопед: Із історії рідного краю починається людина. Сьогодні ми ближче торкнемося історії ,перебираючи срібні струни бандури, бо в ній корінь роду українського. І де б ми не були, скрізь відчуємо поклик рідної України, символом якої є бандура, кобзарі, великий кобзар – Т.Г. Шевченко.

 

Концерт ансамблю.

загрузка...
 

Вгору