Конспект фронтального інтегрованого заняття в старшій логопедичній групі (перший рік навчання) з розвитку мови "З ким дружить зима?"

Л.М. Перепелятник


КОРЕКЦІЙНО-НАВЧАЛЬНІ ЗАДАЧІ: Закріпити та поглибити знання дітей про погодні умови та явища, характерні для початку зими. Вправляти малят в доборі спільнокореневих слів. Вчити вихованців логічно пояснювати їх значення.

Продовжувати вчити дітей відповідати на запитання, вживати умовленні різні типи речень тощо.

Залучати малят до активної участі в колективній бесіді, формувати вміння висловлювати свою думку, передавати свої враження тощо. Продовжувати вчити дітей фантазувати та складати творчі розповіді.

КОРЕКЦІЙНО-РОЗВИВАЛЬНІ: Розвивати розповідне мовлення, вправляти вихованців у побудові словосполучень та речень за темою заняття. Сприяти розвитку мовлення, збагачувати словниковий запас. Розвивати вміння малят виразно декламувати тематичні вірші, розвивати пам´ять та слухову увагу.

Продовжувати роботу над розвитком уявлення, спостереження, вмінням висловлювати свої почуття реченнями українською мовою.

КОРЕКЦІЙНО-ВИХОВНІ: Виховувати дружні відносини між дітьми та навколишнім. Сприяти емоційному розвитку вихованців. Створити в групі доброзичливу та веселу атмосферу. Виховувати співчуття та розуміння користі своєї допомоги зимуючим птахам.

ОБЛАДНАННЯ: ватман із «схованим» зображенням портрету зими, кольорова вода, губка, конверти з індивідуальними розрізними малюнками, набірне панно «Зимовий ліс», годівника, прикрашена ялинка, скриня з новорічними речами, картки-«фотографії», зубна паста для малювання на вікні.

ХІД ЗАНЯТТЯ:

Одного разу мені довелося почути розмову двох дівчаток. Старша Катруся розпитувала маленьку Оленку про її друзів у дитячому садку.

—У мене є подруга Ганнуся та подруг Дмитрик, — смішно відповіла Оленка. А ще я дружу з іграшками, зі своїм стільцем, ліжком, і, навіть, — додала Оленка, — навіть із Зимою.

—Яка гарна дівчинка! — подумала я. — Вона вміє дружити навіть із Зимою!

—Як це? Хіба можна дружити із Зимою? — запитала в Оленки.

—А хіба ні? Зима ж дружить з усіма!

— Любі наші друзі, давайте-но й справді поміркуємо, чи вміє Зима дружити.

А Для початку спробуймо уявити, яка вона — Зима.

(Зима холодна, льодьона, снігова, вітряна, сніжнобіла красуня, з її долоньок летить сніг. Вона любить ковзани, санчата, веселі забави. А корона в неї з ялинових лап, адже головні зимові свята — новорічні.)

- Так, молодці, а тепер візьмемо великий аркуш паперу і в центрі намалюємо її портрет. Допоможуть нам в цьому не просто фарби, а чарівну водичку.

Не тільки у нас вийшов портрет, а ще якісь частинки. Що це може бути? (малюнки до зимової теми, літери). Так, це літери. Давайте спробуємо прочитати. Що ж тут написано (ЗИМА-КРАСУНЯ). Чому ж можна сказати про зиму, що вона – красуня? (Бо все навкруги становиться білим, нарядним, святковим, мороз розмальовує вікна візерунками, хочеться веселитися, співати)

Давайте згадаємо віршик про зиму, який ми з вами вчили раніш:

Сипле, сипле сніг, криє переліг.

Білим килимом лягає аж на наш поріг.

Легкий білий пух, наче той кожух,

Криє землю, щоб не знала стужі й завірюх.

Тишина навкруги. Спи спокійним сном,

Доки збудишся весною з рутяним вінком.

- Погляньте, поки ми з вами розмовляли, з’явилась стежинка. Скажіть, якщо ми по ній підемо, то куди вона може нас вивести? (на галявину, в казку, в ліс, до дітей, зима хоче показати, з ким вона дружить). Тож давайте підемо і поглянемо самі.

- Подивіться, на нашому шляху, мабуть, не дарма з’явилась сніжинка. Їй чомусь сумно. Скажіть-но мені, чому їй може бути сумно?(може розтанути, нема друзів, або родичів,бо вона – одна).

- А давайте ми допоможемо виправити таке становище, підібравши до слова «сніжинка» слова-родичі. (сніг, сніжна, сніжить, снігова, сніговик ). А якщо ми ласкаво назвемо ці ж слова, то як вони будуть вимовлятися? (сніжок, сніговичок, сніжиночка)

- За те що ви такі добрі, сніжинка приготувала вам сюрприз, але налетів вітер і розкидав сніжинок-подружок навкруги. Давайте знайдемо їх. (Діти знаходять конверти з сніжинками, рахують їх, а потім зазирають в конверти,витягають індивідуальні розрізні картинки, які складають самостійно)

- Здогадалися, з ким дружить Зима, кому робить приємне, даруючи сніг? Як ви вважаєте, чи є сніг для дітей дружнім подарунком Зими? Як бавляться снігом малюки? (Дітям і дорослим, бо діти катаються на ковзанах, санчатах з гори, приносить з собою лижі, забави, змогу ліпити снігову бабу. Споруджують фортеці, граються у сніжки).

- А може хто з вас знає віршик чи загадку про сніг чи снігові забави?

ЯК Я БАБУ ГОДУВАЛА

Під вікном стоїть бабуся. Не жива, а снігова.

Я бабусі не боюся, хоч вона, як та сова:

Із картоплі круглі очі, аж до вух широкий рот.

Мабуть, їсти баба хоче — віднесу їй бутерброд.

— Набирайтесь, бабцю, сили, їжте хліб і ковбасу.

Я ще каші наварила, повний горщик принесу!

А горобчики з ялинки зацвірінькали ураз:

— Щиро дякуєм, Килинко, дуже добра ти до нас!

Встигла лиш обід покласти — з´їли все, що принесла.

Не злякала їх горластих навіть бабина мітла!

Володимир Ладижець

ВІДГАДАЙТЕ ЗАГАДКИ:

Ходять тільки по льоду.

Біжать два пси,

По стежині, по дорозі.

Позадирали носи.

Бігти я на них не в змозі,

(Лижі).

По снігу не йдуть, як слід.

Дві дощечки,

До вподоби — тільки лід.

Несуть мене

(Ковзани).

- Сніжинка дуже вдячна вам, діти, що ви надали змоги не сумувати їй, і тому вона приготувала вам подарунок. Ось таку фотографію, і змогу побувати в зимовому чарівному лісі. Як же ми можемо опинитися там? (на літаку, потягу, пішки, на конях). Але в нас цього всього нема. Давайте заплющимо очі, і кожен з нас перенесеться зимовий ліс.

- Діти, що ж ми з вами бачимо навкруги? (одягнуті на кущі пухнасті брилі, на берізки — льодяні сережки та намисто з інею, на тополі — снігові кожушки, а ялинкам зима подарувала білі рукавички на лапи.)

- Діти, а це що за різнокольорові геометричні фігури у нашому лісі? Хто за ними сховався? (за коричневим квадратом – горобчик, за жовтим – синичка, за червоним – снігур, за білим овалом – ведмідь, за зеленим трикутником -заєць ). Як ви вважаєте, чому вони сховались за цими фігурами? (бо синичка - жовтобрюха, снігур – червоногрудий, ведмідь спить в барлогу під білим снаметом, заєць ховається від небезпеки під вітами ялинки.)

- Погляньте, як в лісі красиво, хочеться співати і читати вірші!

ЗАЙЧИК ЗАБЛУДИВСЯ

Заблудився зайчик в хуртовину,

Не знайшов дороги до хатини.

Добре, що в ялини довгі віти,

Тож могла вуханчика пригріти.

ЗИМА

Одяглися люди в шуби,

Натопили добре груби.

Білки гріються в дуплі,

Миші — в норах у землі.

Сплять ведмеді в теплих лігвах,

Сосни в інею застигли,

І під кригою на дні Сплять у річці окуні.

- Діти, як би добре не було в лісі, а чи не змерзли ви? Давайте трохи розігріємось? (фізхвилинка)

Кружляють і сипляться з неба сніжинки

Біленьки, легеньки, холодні пушинки,

Пухнасті вони та красиві, легкі...

(Діти повільно кружляють, плавно змахуючи руками)

Замети зима намети отакі!

(Стають навшпиньки і тягнуться руками вгору)

Злий вітер подує, мороз залютує,

(Щосили дмухають, витягаючи вперед шию)

На вікнах квітки зимові намалює

(Імітують малювання у повітрі квітки)

Не дасть перехожим на місці стоять,

(Притупують то однією, то другою ніжкою)

А ми не злякались - пішли танцювать!

(Ритмічно плескають у долоньки)

- А чи всім весело живеться в лісі? Чому? (пташкам і звірям холодно і голодно). Чим ми можемо допомогти нашім друзям меншим? (розвішувати годівнички, носити та залишати в лісі кукурудзу, морву, капусту, сіно).

- Ось і я приготувала таку годівничку для птахів, та ми її з вами повісимо на нашій дільниці в садку, щоб мати змогу підкормлювати пташок, які завітають на годівничку. А чим же ми можемо наповнити годівнику? Давайте ж наповним.

- За це лісові друзі подарували нам ось таку фотографію.

- Діти, а що це за ялинка причаїлась? Мабуть, вона недзвичайна? Ялинка — радісне зимове слово, справжній подарунок дорослим та дітям. Розкажіть, чому. Я почну говорити, а ви продовжуйте:

Ялинку прикрашають...

Навколо ялинки діти ...

Під ялинкою діти знаходять ...

На ялинці засвічують...

— Навколо ялинки збираються не тільки діти, а й звірі, птахи.

Послухайте, як розповіла про карнавал звірів у лісі Т. Лехман.

Зима запрошує на бал, на свій веселий карнавал

Лисичок, оленів, зайчат, козулю, щиглика, сича,

Бурундука, дрозда, вовча...

Це в Новорічну ніч буває ніхто нікого не кусає...

Там менші більших не бояться, біля ялинки веселяться.

Діда Мороза виглядають, його даруночків чекають.

— Поміркуйте, діти: якби цей бал не був казковим, кого з гостей ми не побачили б на зимовому святі? А чому?

- Погляньте, що це за скриня стоїть під ялинкою? Давайте в неї зазирнемо. (кожен з дітей напомацки дістає зі скрині якусь з речей: іграшкового діда мороза, рукавичка діда мороза, подарунок, ялинкову прикрасу,сорока, телефон). Хто ж загубив всі ці речі? А як нам повернути?

- Ось ми і скали з вами цікаву історію, яка трапилася з дідом морозом

- Поміркуйте, діти: якби ця історія не була казковою, вона могла існувати насправді? А чому?

- Молодці, малята. Ось іще одна фотографія у нас добавиться. Давайте повертися додому з наших мандрів.

- Скажіть – но мені, будь ласка, чи переконалися ми, що Зима по-справжньому вміє дружити. Нам треба в неї вчитися жити у злагоді та мирі з усіма, бути всім корисною. Радіймо Зимі! Вона ж наш друг.

- А друзям прийнято дарувати подарунки. Давайте ж і ми подаруємо сніжинки, які з вами зараз намалюємо, нашій красуні – зимі.

Зима Зима

 

Вгору