Взаємозв’язок логопеда, вчителя, вихователя, батьків


Багато дітей до початку навчання у школі повністю оволодіваютьзвуковою системою мови, мають достатньо великий словниковий запас, вміють граматично вірно будувати свої висловлювання. Однак не у всіх цей процес проходить однаково. Інколи він може затриматись і тоді виникають різні відхилення у мовленні. Таких дітей називають логопатами.

Порушення мовлення учнів різнопланові. Вони мають різні прояви і залежать від причини та структури дефекту. Взагалі для мовлення першокласників-логопатів характерні :

- ситуативний характер;

- переважно діалогічна форма;

- труднощі у ситуаціях,що вимагають монологічного мовлення;

- пошук необхідних для висловлення думки мовних засобів;

- заміна зв’язного мовлення однослівними відповідями або простими реченнями.

Відповідно до педагогічного підходу мовленнєві порушення можна умовно поділити три групи.

1. Фонетичні порушення мовлення

Це означає, що дитина,маючи нормальний слух, зір, та інтелект, в силу різних причин закріпила дефектне артикулювання окремих звуків, яке впливає лише на виразність та розбірливість мовлення і не заважає розвитку його інших компонентів. Причинами цієї вади можуть бути анатомічні відхилення в будові та рухливості органів артикуляції або наслідування неправильного мовлення.

2. Фонематичні вади мовлення

За цієї вади дитина не тільки дефектно вимовляє звуки, а й недостатньо їх розрізняє, не відчуває акустичної і артикуляційної різниці між опозиційними звуками.

Це спричиняє проблеми із засвоєнням звукового складу слова, що згодом переростають у порушення письма та читання – дисграфію та дислексію. Визначають ці вади за наявністю специфічних помилок. Але не завжди помилки на письмі відповідають помилкам у вимові. В одних випадках спостерігається пряма залежність – на письмі заміняється та буква, відповідний звук якої дефектно вимовляється. В інших випадках такої залежності немає. Часто звуки, що правильно вимовляються, записуються неправильно і навпаки.

Існує багато інших специфічних помилок, таких як: пропуски або дописування зайвих літер, переставляння, заміна букв за графічною схожістю, окреме написання частин слів, порушення меж речень та їх граматичного оформлення. Усі ці помилки можна зустріти і у дітей без порушень писемного мовлення. Однак у дисграфіків помилки ці стійкіші і зустрічаються частіше.

Заняття з дисграфіками надзвичайно складні, копіткі. Успіх може забезпечити лише безперервність та систематичність, тривале вправляння з тієї чи іншої теми, тісний зв’язок логопеда з вчителем та вихователем учня.

Дисграфія і дислексія – це не захворювання і вилікувати від них неможливо. Позбутися цього дефекту можна лише за умови тісної співпраці учня, логопеда, вчителя, вихователя, батьків. І якщо дисграфік на початку навчального року робить 15 помилок у диктанті, а наприкінці- 10, це можна вважати досягненням і успіхом у роботі.

Праця логопеда, хоч вона і не помітна на перший погляд, приносить дитині користь через повторення матеріалу поданого вчителем, уточнення правил, додаткове написаня текстів, виконання вправ, корекцію мови. Всі ці засоби спрямовані на усунення прогалин у знаннях, уміннях і навичках.

3. Загальне недорозвинення мовлення

За такої вади страждають як фонетико-фонематична, так і лексико-граматична системи мовлення. Це означає Що дитина має труднощі в процесі оволодіння грамотою, ії важко засвоїти програму. Тому завдання логопеда- максимально допомогти кожному учневі-логопату.Позитивних результатів у роботі можна досягти тільки в тісному контакті логопеда, вчителя, вихователя та сприяння і зацікавлення з боку батьків. Як правило діти з мовними вадами не можуть самостійно ввійти на онтогенетичний шлях розвитку мовлення і особистості в цілому, який властивий дитині з нормальним розвитком. Тому дуже важливим є розвиток мовної актвності дітей. Учні навіть з незначними вадами мовлення виоізняються зниженою комунікацією, а також негативною поведінкою. Отже основне завдання корекційного впливу- нормалізвція взаємин дитини у сім’ї та колективі. На логопедичних заняттях створюються різні ситуації спілкування, що активізують не тільки мовлення, а й мовленнєво- розумову діяльність дітей. Ефективна допомога дітям може бути надана за умов компдексного впливу; логопед, вчитель, вихователь, батьки мають бути однодумцями у досягненні поставленої мети, у вимогах, мають взаємно інформувати один одного про труднощі і особливості дитини, спиратися на позитивні якості особистості, закріплювати разом найменший її успіх.

Набуті учнями навички слід закріплювати на уроках, на позакласних заходах, вдома. Під час занять слід заохочувати дітей до мовних висловлювань. Використовуючи різноманітний пізнавальний матеріал, треба їх навчати висловлювати свої думки і міркування, спонукати розповідати зміст прочитаного, давати повні, логічно обгрунтовані відповіді на запитання, робити узагальнення, висновки тощо.

У процесі спеціально організованої мовної практики діти збагачують словниковий запас, набувають умінь користуватися мовою, як засобом спілкування і поповнення знань.

загрузка...
 

Вгору