Диференціальна діагностика мовленнєвих порушень у дітей з психічними захворюваннями та психолого-педагогічні умови забезпечення корекційної спрямованості на уроках логопедії


Корекційну роботу з учнями початкових класів слід починати з формування зв’язної мови. Робота по формуванню зв’язної мови починается з розширення, збагачення словникового запасу учнів. слово розглядаеться з точки зору його лексичного і граматичного значення.

Діти засвоюють поняття ”слово”, позначаюче предмет і „слово”- позначаюче дію предмета.

Вважаеться раціональним та логічним з’еднати потім ці слова в просте нерозповсюджене реченння, оскільки вони є граматичною основою речення. цим ми закладаемо основу дллля успішного оволодіння дітьми синтаксичним аналізом речення.

Сформулювавши в дітей уявлення про речення, його структуру, граматичне та інтонаційне оформлення,продовжуемо роботу над словом та даємо поняття про слова, які позначають ознаку предмета. Характерним на данному етапі роботи є те, що слова, які позначають признак, розглядаються не ізольовано, як це робилось при роботі над словами, які позначають предмет, та дію предмета, а вводяться в речення і звертається увага дітей на їх змістовний та грматичний зв’язок з іншими словами.

Спочатку ми активізуємо і накопичуємо словниковий запас дітей, підбираючи для слова-предмета декілька слів-признаків, працюємо з синонімами та антонімами.

Поступово розширюючи роботу, ми звертаємо увагу дітей на те, що слово-ознака граматично (тобто в роді, числі, відмінку) узгоджуються зі словом-предметом; на те, що слово-ознака – це нове слово в реченні, воно розповсюджує і збагачує речення. А також вчимо дітей підбирати такі слова-признаки, які сполучаються за змістом не тільки з предметом, а і з дією, яку предмет виконує.

Наприклад, можна сказати „ ВЕЛИКИЙ ПОМІДОР ДОЗРІВАЄ”,

неможна сказати „ЗРІЛИЙ ПОМІДОР ДОЗРІВАЄ”

„ЧЕРВОНИЙ ПОМІДОР ДОЗРІВАЄ”

Іншими словами, паралельно з удосконаленням словника та вмінням правильно узгоджувати іменник з прикметником формується вміння відчувати та виділяти граматичну основу речення та розвивати логічне мислення.

В процесі роботи над реченням треба використовувати графічні схеми речення для того, щоб сформувати абстрактне та зорове уявлення про слово, як одиницю речення. потім переходимо до роботи над розширенням речення другорядними членами (доповнення, означення ...) і його граматичним оформленням. Після того, як діти оволодіють вмінням повно і граматично вірно висловлювати свої думки переходимо до роботи над формуванням вміння переказувати текст та складати творчий переказ.

Закінчивши роботу над зв’язною мовою, коли діти вже знають букви, вміють ії писати, можна починати роботу над складовою структурою слова. Особливо важливо, щоб діти засвоїли, що таке звук мови, як він утворюється, розрізняти голосні та приголосні звуки. Тільки після цього відбувається перехід до складового аналізу та синтезу слів з опорою на складоутворюючу роль голосних. На слідуючому етапі роботи логопед підводить учнів до практичного розуміння наголосу і розвиває вміння чути та виділяти наголошений склад, а потім наголошену голосну. Вчимо чути тверді та м’які приголосні і тільки після цього переходимо до звуко-буквенного аналізу.

Вся корекційна робота розподіляється на два етапи:

І етап: -над словом

-над реченням

-формування зв’язного мовлення

ІІ етап: -робота над складо-звуковим складом слова

-звуко-буквенний аналіз та синтез слова

Робота над словом

Слова що позначають предмет

  1. Назвіть предмети що бачите.

( я бачу полку. Це полка.)

  1. Що побачили коли йшли до школи ?
  2. Що знаходилось в вашій квартирі ?

Живі і неживі пояснити так ( від предмета до запитання, від запитання до предмета )

Дівчинка і кукла ( порівняти їх ). Дівчинка може стрибати, говорити, їсти, а кукла ні хоча вони схожі.

Хто це ? Що це?

Слова , що означають предмети будемо позначати однією лінією (---) живі і неживі предмети різним кольором .

  1. Роздивіться малюнки. Назвіть спочатку всі живі, а потім неживі предмети. Поставте запитання. (Хто більше назве слів що позначають живі предмети.)
  2. Назвіть малюнки. Поставте запитання. Поясніть чому поставили запитання „Хто це?”
  3. Розгляньте малюнки. Назвіть їх. Поміркуйте що може одержатись з цих деталей? Яке питання ви поставите до цих слів? Чому? (Деталі від машини-кузов , кабіна, колеса , руль)
  4. Уважно подивіться на малюнок, запам’ятайте всі неживі предмети , закрийте очі і перечисліть їх.
  5. Дві карточки з лініями синього і зеленого кольору. Постав картку під відповідну схему: рубанок, риба, жираф, чашка, коробка, собака і т. д.

Слова, що позначають дію предмета

Пропоную хлопчику- пострибати , помарширувати, намалювати щось , поплескати в долоні.

Що робить Вітя ? Вітя виконує дії. Слова , що ви повторювали означають дію ( слова дії )

1. Розглянь малюнок. Назви слова , що позначають дію.
2. Назвіть якомога більше дій , що можуть виконати

кішка

собака

автомашина

3. Ставте запитання до слова, що означають дію і зображуйте їх графічно.
4. Назвіть слова- дії , що підходять до малюнків:

жаба- (сидить, квакає, стрибає...)

дерево – (стоїть, росте, хитається)

бджола-(летить, дзичить, кусає...)

двері-(скриплять, відкриваються...)

5. Назвіть дії , які можуть виконувати люди ( лікар , водій , спортсмен ).
6. Гра „ Ланцюжок”

Собака гавкає , птах летить , півень співає.

Один учень показує свій малюнок другому ( що робить ? ) той іншому( що робить ? ) і т. д.

7. Подумайте до якого предмету відносяться слова-дії :

мявкає, мурличе , п’є молоко- кицька

дує, віє, завиває- вітер , завірюха

гавкає , кусає , ричить- собака і т. д.

Диференціація слів , що позначають предмети і тих , що позначають дію предмета.

1. Прослухайте слова.

Подумайте і скажіть ,що вони означають.Поставте до них запитання.Підніміть відповідну карточку.

а). карточка з графічним зображенням слова,що позначають предмет____

б). картка,що позначае дію предмета ====

2. Розгляньте малюнки . Назвіть слова – предмети і слова дії.

Поставте запитання.( Слідкую , щоб при відповіді діти відповідали одним словом що означає предмет або дію.

3. Відгадайте предмети за назвами дій

ходить , жує , мукає

літає, клює , каркає

ходить , рже , жує

Коза людина

летить дзюрчить

ворона двері

сонце дує

ллє біжить

світить портфель

книга ложка

дівчинка стрибає

хлопчик біжить

яблуко падає

чайник кипить

заєць сидить

птах летить

цвірінькає, клює, літає

мекає, жує, ходить клює, воркоче, літає

розмовляє , жує , ходить кує, клює, літає

4. Назвіть слова , що позначають предмети (чи дії)

Шуба , світить , чашка , стукає, говорить, будинок, чоботи, яблуко, кущ, малює , куриця,дзвенить, стіл, поливає, собака, гарчить, бігає, гілка, ходить, вікно ,дивиться, школа, пише.

5. Яке слово сюди не підходить ? Поясніть чому?

Пише, дзвенить, сміється, соловей

Крутиться, лампа, співає, говорить

Коза ,плаває, гуде, копає

Росте, качає, шукає, муха

Слон, співає. кішка .корова

Диван, стіл, стакан , висить

Плаче, доска, квітка, стіна

Тигр, птах, читає, жаба

6. „Догадайтеся , хто я”

Придумайте професію і покажіть дітям дії, що найбільше характерні для людей цієї професії. Учні по черзі імітують рухи, інші вгадуютьпрофесію. (Рулює. Мишко водій.)

7. Графічний диктант.

Вперемішку називаємо слова- назви предметів і слова, що позначають дії. Учні креслять в зошитах слова предмети, слова дії, потім підраховують, скільки одержалось слів- предметів, а скільки слів- дій?

Робота над реченням

Основна мета – сформувати поняття „ речення”

_____ - підмет

=====- присудок

 - початок речення

o - кінець

Дитині пропонується намалювати на дошці. Хто це ? Учень . (Що значить це слово?) .Назву предмета. _______. Що робить ? Малює =====

______ ======= - схема цього речення

З чого складається речення ? Зі слів.

Скільки слів в реченні ? (2)

Що малює учень ? Ялинку. Скільки слів? (3)

Яку ялинку намалював учень ? Маленьку. (4)

Чим більше слів у реченні , тим більше ми узнаємо.

1. Запишіть схему.

Дівчинка стрибає. _____ ===== o.

Учень грає на баяні. _____ ===== __ ____ o.

2. Складіть речення за малюнком і схемою.

Згадайте які дії можуть виконувати тварини.

Корова-мукає, пасеться, жує , ходить.

3. Прослухайте речення , закінчить його одним словом, правильно змінив його за змістом.

Птах летить Птахи летять

Хлопчик іде Хлопчики ...

Собака гавкає Собаки ...

Листя падають Листок ...

4. Закінчить речення , доповнюючи по змісту слово

Сонце , місяць , зорі світило , світили, світить

Піджак , блузка , плаття висіло, висів. висіло

Виноград, яблуко, малина достигав, достигало, достигала

Кущ, дерево, буряк ріс, росла, росло

5. До даних слів ,що означають дію, підберіть за змістом слова , що означають предмет.

6. Послухайте речення. Скільки слів в реченні?

Накресліть речення схемами.

Діти співають. Прилетіли ластівки. Корови пасуться. Білка втікла. Малина достигла? Зеленіє трава. Сніг пішов.

Особливості формування фонетичної компетенції у дітей молодшого шкільного віку з затримкою психічного розвитку.

Розвиток мовлення дітей молодшого шкільного залишається однією з найактуальніших проблем навчання і виховання. Конкретні вимоги до мовленнєвого розвитку особистості, тобто мовленнєвої компетентності передбачають вміння практично користуватися мовою в конкретних ситуаціях, використовувати для цього як мовні, так і позамовні( міміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби виразності мовлення.

Оскільки мовленнєва компетентність передбачає забезпечення мовленнєвої готовності дітей до навчання у школі, то вчені (А.Богуш, М. Вашуленко, В. Гербова, Л. Дейниченко, А.Іваненко, Н.Орланова) розуміють її як сформованість навичок усного мовлення, навичок використання одиниць мови для мислення, спілкування; усвідомлення знакової системи мови, спеціальні вміння у галузі читання, письма, вміння аналізувати мовні явища. в контексті проблем спеціальної дидактики дослідники (Є.Соботович, Р.Левіна, Л.Спірова, В.Тарасун, Г.Чіркіна, Н.Нікашина, М.Шеремет) зазначають, що підготовка дітей у спеціальних загально - освітніх закладах охоплює корекцію і розвиток фонетико – фонематичної системи мовлення; збагачення словника; вдосконалення граматичної будови мовлення; розвиток комунікативних навичок у різних формах зв’язного мовлення.

Таким чином, першочерговим напрямом роботи з молодшими школярами є корекційно – виховний процес вироблення фонетичної компетенції, спрямований на формування фонетико – фонематичних процесів, розвиток мовнорухової системи, як підґрунтя вдосконалення взаємозв’язку мовлення і моторики та успішного набуття мовленнєвої компетенції. Це зумовлено, насамперед, анатомо – фізіологічною близькістю мовленнєвих зон кори головного мозку і зон, які регулюють рухи рук.

Фонетична компетенція, за А.Богуш, охоплює правильну вимову всіх звуків рідної мови, звукосполучень (згідно з орфоепічними нормами); добре розвинений фонематичний слух, що дає змогу диференціювати фонеми; володіння інтонаційними засобами виразності мовлення( темп, тембр, сила голосу логічні наголоси тощо). Складовими фонетичної компетенції єчітка артикуляція звуків рідної мови, фонетична правильність або правильна звуковимова, орфоепічна правильність мовлення, мовне дихання, дикція, сила голосу, темп мовлення, тембр, фонетичний слух, засоби інтонаційної виразності.

Артикуляція звуків – це сукупність рухів і положень вимовних органів, необхідних для утворення звуків мови. За М.Жинкіним, у творенні звуків беруть участь три основні групи органів: органи мовлення(язик, зуби та ін.); гортань, або глотковий резонатор; органи дихання, особливо діафрагма та бронхи.

Більшість вчених звертають увагу на порушеннях артикуляції, голосоутворення, темпу, ритму та інтонації мовлення у дітей з затримкою психічного розвитку. Таким чином всі ці мовнорухові розлади не зникають без спеціально організованої системи корекційно – педагогічної роботи і дитина не здатна самостійно досягти достатнього рівня фонетичної компетенції.

Оскільки оволодіння дитиною звуковою мовою пов’язане також з роботою слухового та мовнорухового аналізаторів, то дискусійним є питання щодо визначення їх ролі у фонетичному розвитку дитини. За твердженням Р.Левіної , засвоєння вимови цілком підпорядковується можливостям мовної моторики дитини і виникає як механічне нанизування звуків за ступенем доступності мовленнєвого апарату.Акустичний образ фонеми. на її думку, виникає як узагальнений із розрізнювальних „варіантів,” які реалізуються в моторній формулі вимови звуків. М.Швачкін особливу увагу приділяє розвитку слухового аналізатора, а саме: дитина повинна оволодіти не тільки артикуляцією зву5ків, що орієнтує її на розрізнювання цих звуків, вона має також оволодіти „можливістю керуватися артикуляцією і, незважаючи на артикуляційну подібність, розрізняти ці звуки тільки завдяки слуху”. Таким чином, фонетична правильність мови залежить не тільки від правильної артикуляції, а й від розвитку слухового аналізатора.

Дотримання фонетичних та орфоепічних норм і дикції є необхідною якістю мовленнєвої культури. Дикція – це ступінь виразності вимови звуків та їх сполучень, складів, слів у різних умовах. Правильне дихання забезпечує нормальне звукоутворення, створює умови для підтримки відповідної гучності мовлення, пауз, засобів інтонаційної виразності. Як зауважувала М.Львова, мовлення потребує сильного потоку повітря, тому формування мовного дихання є однією зі складових правильного мовлення.

Голос – це наступна складова фонетичної компетенції, сукупність різноманітних за висотою , силою, тембром звуків, які вимовляє людина. Голос є результатом складної психофізіологічної діяльності, спрямованої інтелектом мовця, його емоціями та волею. У процесі мовлення голос характеризується за: звучністю і силою, висотою, темпом, тембром, інтонаціями. На думку П.Кузнецова. існують звукові одиниці , які відіграють смислорозрізнювальну роль, що реалізується на ще більшому відтинку мовленнєвого потоку, протягом цілого вислову. Це рух голосового тону за висотою, що поєднується з певним рухом відповідної інтенсивності, і темпом вимови окремих складових мовленнєвого потоку( звукових одиниць).Сукупність означених засобів називається інтонацією, як сукупність кількох фонетичних засобів(компонентів): наголосу, мелодики, пауз, темпу і тембру. Всі ці засоби ,на думку Н.Тоцької, пов’язані між собою, але їх співвідношення може змінюватися залежно від змісту, мети, ситуації висловлювання.

Відтак, одним із напрямів успішного формування фонетичної компетенції є робота над виробленням правильного мовленнєвого дихання, що забезпечує характеристики голосу.

Вчені(М. Александровська, М.Генінг, Н.Герман,Р. Левіна, Д.Ельконін, М. Швачкін) вважають, що вирішальну роль у процесі засвоєння учнями фонетичної компетенції відіграє фонематичний слух. Фонематичний слух – основний компонент мовленнєвого слуху і розуміється як здатність чути і виділяти кожний окремий звук серед інших звуків слова. Н.Савельєва під розвитком мовленнєвого слуху розуміє розвиток здібностей у дітей за допомогою елементів мови ( наголос. паузи різної довжини і характеру, різноманітні види мовленнєвої інтонації) точно визначати думки і почуття того, хто говорить. С.Іванова сформулювала основні компоненти мовленнєвого слуху: фізичний слух, звуковисотний слух у поєднанні з відчуттям тону, відчуття ритму в поєднанні з відчуттям темпу, фонематичний слух ( здатність розрізняти і сприймати звуки мови, співвідносити їх з фонетичною ситуацією рідної мови).

Таким чином ,при формуванні фонетичної компетенції у дітей з затримкою психічного розвитку невід’ємною складовою корекційно – логопедичної роботи є розвиток мовленнєвого слуху та його компонентів.

Сутність фонематичного сприймання полягає у розумінні спеціальних дій з виділення звуків мови та встановлення звукової структури слова як одиниці. Це здатність сприймати на слух і точно диференціювати всі звуки мови (фонеми), особливо звуки подібні за звучанням (М.Генінг і Н.Герман) Це здатність визначати, які звуки є у слові, їх послідовність і кількість(А.Бородичь). Р.Левіна, наголошуючи на провідній ролі фонематичного сприймання у формуванні мовлення наполягала на на розгляді його як самостійного розладу. Л.Спірова вважала ,що дефект звуковимови впливає на формування фонематичного сприймання, а обмеженість досвіду мовленнєвого спілкування – на становлення граматичних функцій.

Отже, організація корекційно – логопедичної роботи дітей з затримкою психічного розвитку передбачає: 1)розвиток артикуляційного апарату (м’язи мовленнєвого апарату) та дрібної моторики рук;2) ознайомлення дітей з будовою мовленнєвого апарату; 3) розвиток мовленнєвого дихання; 4) розвиток фонематичного слуху;5) розвиток інтонаційної виразності мовлення; 6) оволодіння правильною звуковимовою; 7) робота над дикцією; 8)роботу над усвідомленням дітьми звукового складу рідної мови, що складають її зміст та забезпечують формування фонетичної компетенції.

загрузка...
 

Вгору