Розвиток діалогічного мовлення у дітей із ЗНМ засобами дидактичних ігор і вправ

Гінжелюк О. В.

Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 10 (197), Ч. ІІ, 2010


Базовий компонент дошкільної освіти визначає вимоги до життєвої й соціальної компетентності дітей шестирічного віку як інтегрованого результату процесу загальної й спеціальної підготовки до навчання в школі [1]. Процес підготовки до навчання в школі дітей дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення (далі ЗНМ) передбачає як формування мовленнєвої, так і комунікативної компетентності. Мовленнєва компетентність визначається як достатнє володіння усним мовленням, що зумовлює наявність достатнього словникового запасу, правильного сприймання і вимови, вживання граматичних форм рідної мови і розуміння зв’язного тексту відповідно до вікових можливостей. Комунікативна компетенція - комплексне застосування мовних і немовних засобів з метою комунікації, спілкування в конкретних соціально-побутових ситуаціях, уміння орієнтуватися в ситуації спілкування, ініціативність спілкування [2].

У психологічному змісті поняття «спілкування» виділяється як аспект соціалізації особистості, бо кожна людина протягом всього свого життя перебуває у постійному стані «переговорів» з рідними, однолітками та іншими дорослими. Розвиток у дитини здатності вести діалог вимагає від вихователів та батьків вміння формувати в процесі взаємних розмов діалогічне мовлення тобто діамонологічну компетентність, що потребує оволодіння мовленнєвими формами - згоди, заперечення, уточнення, перепитування, зустрічного питання, прохання, вимоги, дозволу, поради, відмови, спонуки, задоволення, вдячності, подиву, невдоволення тощо.

Діамонологічна компетенція - розуміння зв’язного тексту, вміння відповідати на запитання та розпочинати розмову, вести діалог, складати різні види розповідей [2]. Відсутність розмаїття форм у діалозі може перетворити його у допит, коли тільки одна сторона має право ставити запитання, а друга - відповідати на них. Саме важливість своєчасного становлення діалогічного мовлення у дітей із ЗНМ спонукала до необхідності визначення мети дослідження: формування діалогічного мовлення у дітей дошкільного віку із ЗНМ. Завдання передбачало: визначення засобів розвитку діалогічного мовлення дітей дошкільного віку із ЗНМ.

У процесі теоретичного аналізу літератури було виявлено, що під поняттям ЗНМ розуміють різноманітні складні мовленнєві розлади, при яких порушено формування всіх компонентів мовленнєвої системи, які відносяться до звуковимовної та лексико-граматичної сторін мовлення.

У дітей із ЗНМ страждає не тільки мовлення, але й вербальне мислення, увага, пам’ять, вони швидко виснажуються і втомлюються, втрачають інтерес до будь-якої діяльності. Оскільки, у дошкільному віці провідною діяльністю є гра, то її роль у розвитку мовлення дітей старшого дошкільного віку може бути ефективним засобом впливу на якість мовлення в цілому [4]. Тому одним із засобів розвитку мовлення є ігри та вправи. Гра - це обов’язково спільна діяльність, в якій діти спілкуються один з одним. Спілкування дітей у процесі гри мотивує розвиток їхнього мовлення (розширення словника, розвиток граматичної будови). У грі створюються ситуації, які виникають в практичній діяльності й збагачують знання дітей про навколишній світ. М. Хватцев підкреслює, що ігри сприяють: співпраці педагога з дитиною; активізації інтересу до мовлення; бажанню оволодіти тими чи іншими уміннями та навичками; реформуванню старих та появі нових мовленнєвих навичок; застосуванню набутих навичок у житті [3].

Робота по розвитку діалогічного мовлення старших дошкільників із ЗНМ здійснювалося в логопедичній групі «Сонечко» й передбачала - вивчення рівня розвитку діалогічного мовлення у дітей; з’ ясування стану організації корекції діалогічного мовлення. Для вивчення рівня розвитку діалогічного мовлення у дітей були використані загальноприйняті й адаптовані (К. Крутій та ін.) діагностичні методики визначення опанування дітьми різними типами діалогів: діалог етикетного характеру; діалог - розпитування; діалог - домовленість; діалог - обмін думками, повідомленнями. Результати обстеження виявили несформованість діалогічного мовлення й необхідність розвитку діалогічного мовлення у дітей із ЗНМ.

У логопедичній роботі з дітьми із ЗНМ застосовують різні вправи та ігри, які впливають на функціонування периферичного мовленнєвого апарату та загальну якість мовлення дошкільника [4]: ігри та вправи на розвиток артикуляційного апарату; вправи та ігри на розвиток фонації; ігри на розвиток мовленнєвого дихання та ін. Проте, дидактична гра має на меті навчити дитину чомусь новому. В таких іграх дитина спостерігає, порівнює, співставляє, класифікує предмети, проводить доступний їх аналіз і синтез, робить узагальнення; вчиться розрізняти, називати і використовувати кольори, створювати композиції, групувати предмети.

Логопедична робота по розвитку діалогічного мовлення засобами дидактичних ігор здійснювалася поетапно. Процес логопедичної роботи з дітьми із ЗНМ був організований в руслі традиційної системи логопедичного впливу, проте у зміст включалися дидактичні ігри та вправи для розвитку діалогічного мовленням за такими напрямами: діалог етикетного характеру; діалог - розпитування; діалог - домовленість; діалог - обмін думками, повідомленнями, що сприяють активізації емоційних і мислитель них процесів: єдність слова, єдність думки і уяви дітей [2, 4].

Діалог - почерговий обмін репліками двох і більше людей. Оскільки логопедична робота носить цілісний характер, то для дітей з ЗНМ є важливим оволодіння діалогічним мовленням різних форм - згоди, заперечення, уточнення, перепитування, зустрічного питання, прохання, вимоги, дозволу, поради, відмови, спонуки, задоволення, вдячності, подиву тощо. Дидактичні завдання ігор і вправ побудовані так, щоб навчити дітей складати діалог, самостійні розповіді про предмети, явищах в природі та в суспільному житті. Існують різні методи розвитку діалогічного мовлення за К. Крутій:

  1. Бесіда - один із основних методів. Це організована, цілеспрямована розмова вихователя з дітьми на певну тему, яка складається із запитань і відповідей. Бесіди поділяються на вступні, супровідні, заключні.
  2. Дидактичні ігри - для молодшого дошкільного віку ігри типу «Познайомимося з ляльками», «Нова лялька», «У гостях у ведмедика», «У гостях у казки», «Три ведмеді» та ін.
  3. Розмова з дітьми - тематика розмов повинна спиратися на їхній досвід, знання і уявлення про навколишнє життя, про явища природи.
  4. Ігри - драматизації та інсценізації - для драматизації використовуються казки з чітким динамічним сюжетом, повторами, діалогами («Колобок», «Ріпка», «Рукавичка», «Котик і Півник» та ін.).
  5. Тематичні ігри мовленнєвої ситуації - «Зустріч друзів», «Знайомство», «У лікарні», «Розмова по телефону», «Сім’я» та ін. Для активізації дітей на заняттях слід використовувати різноманітні методичні прийоми. Серед них - уявний діалог дітей з літературним героєм.
  6. «Кумулятивні казочки» - це ланцюг питань та відповідей, витриманих у межах одного логічного ряду. Такі твори співзвучні з характером мислення дитини, такі забавлянки вчать дітей чітко ставити запитання та вести діалог один за одним без допомоги дорослих.
  7. Мовленнєві ситуації. Щоб вчити дітей діалогічному мовлення слід використовувати ігрові мовленнєві ситуації, побудовані на діалозі. Це можуть бути невеликі інсценізації: «Знайомство», «У лікарні», «У магазині», «На пошті», «У зоопарку», «Розмова по телефону», «Зустріч друзів» та ін.
  8. Схеми-моделі - одна з основних чинників розвитку творчого мислення та мовленнєвого спілкування. Використовуючи схеми-моделі, потрібно запитання ставити так, щоб вони спонукали до інтелектуальної активності.
  9. Кросворди - гра - завдання, яке полягає у вписуванні літер у перехресні рядки клітинок так, щоб формувалося поняття про те, що елементом мовлення є слово [2].

Засобом підвищення рівня розвитку діалогічного мовлення ми обрали дидактичні ігри та вправи, перш за все, враховуючи їх доступність, динамічність, образність й емоційність. Ігри діалогічного змісту сприяють активізації емоційних і мислительних процесів. Такі ігри виховують уміння слухати і чути запитання вихователя, запитання та відповіді дітей, уміння зосереджувати увагу на змісті розмови, доповнювати сказане, висловлювати судження. Підбір та використання ігор і вправ із різноманітними формами та видами діалогічного мовлення передбачало широке користування власним мовленням дітей, як для задоволення потреб у спілкуванні, так і з метою його вдосконалення на заняттях, в ситуаціях буденного життя. Дидактичні ігри та вправи для розвитку діалогічного мовлення проводилися на різних заняттях, під час прогулянок, рухливих ігор.

Отже, формування діалогічного мовлення у дітей із ЗНМ засобами дидактичних ігор та вправ у процесі логопедичної роботи є доцільним.

Література

  1. Базовий компонент дошкільної освіти - К., 1998.
  2. Богуш А. М. Методика розвитку рідної мови і ознайомлення з навколишнім у дошкільному закладі / Богуш А. М. Практикум : навч. посібник. - К. : Вища школа, 1995. - 192 с. 3. Логопедия. Методическое наследие : пособие для логопедов и студ. дефектол. фак. пед. вузов / под ред. Л. С. Волковой. В 5 кн. - М. : Гуманит. изд. центр Владос, 2003. - Кн. V: Фонетико-фонематическое и общее недоразвитие речи: Нарушение речи у детей с сенсорной недостаточностью. - 480 с.
  3. Сазанова С. Н. Развитие речи дошкольников с ОНР / С. Н. Сазанова (Комплексный подход) : учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. - М. : Издательский центр «Академия», 2003. - 144 с.
загрузка...
 

Вгору