Роль та значення вивчення розділу «Будова слова» в молодших класах загальноосвітніх шкіл для дітей із тяжкими порушенями мовлення

Гриненко О. М.

Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 10 (197), Ч. ІІ, 2010


Надання українській мові статусу державної на конституційному рівні, зміна її соціально-політичних функцій, що відбувається на сучасному етапі розвитку України, спричиняють переорієнтацію мети навчання рідної мови на посилення уваги до підвищення теоретичного й методичного рівнів її викладання в початковій школі.

У цьому зв´язку складною загальнопедагогічною, психологічною та логопедичною проблемою постає навчання й виховання дітей із тяжкими порушеннями мовлення (ТПМ). Її актуальність на сучасному етапі розвитку дефектологічної науки визначається тим, що кількість школярів, які унаслідок системних порушень мовлення зазнають труднощів під час опанування мовних знань, умінь і навичок, збільшується з кожним роком, про що свідчать численні дослідження вітчизняних і зарубіжних науковців (Н. Заваденко, Р. Лалаєва,І. Прищепова, О. Ревуцька, В. Тарасун, В. Тищенко, Л. Трофименко, М. Шевченко, М. Шеремет та ін.).

Відомі науковці в галузі дефектології (Л. Вавіна, О. Жильцова, Р. Левіна, Є. Соботович, В. Тарасун, В. Тищенко, Л. Трофименко, М. Шеремет та ін.) установили, що рівень розвитку мовлення дітей із ТПМ значно нижчий, ніж у їхніх однолітків без патології, можливості сприймання мовлення в таких школярів обмежено, а процес засвоєння знань і набуття певних умінь і навичок пригальмовано.

Результати досліджень із проблем недорозвитку мовлення О. Ревуцької, В. Тарасун, Н. Чередниченко, М. Шевченко та ін. засвідчили, що саме учні з ТПМ зазнають значних труднощів під час оволодіння програмовим матеріалом з рідної мови.

В. Воробйова, Б. Гриншпун, Р. Левіна, Є. Соботович, Т. Філічева,Н. Трауготт, С. Шаховська вказують на те, що в дітей із ТПМ недостатньо повноцінно відбувається оволодіння системою морфем і, відповідно, погано засвоюються навички словозміни та словотворення.

Зв´язок між мовленнєвими порушеннями та іншими сторонами психічного розвитку обумовлює й специфічні особливості мислення. У цьому зв´язку Ю. Гаркуша, Г. Гуровець, О. Мастюкова, О. Усанова вказують на своєрідність інтелектуального розвитку дітей із ТПМ. Є. Соботович, зокрема наголошує, що в дітей із ТПМ виявляються певні особливості мисленнєвої діяльності: недорозвиток операцій аналізу, синтезу, узагальнення, класифікації; труднощі розуміння причинно- наслідкових зв´язків, побудови умовиводів, - а також недостатній обсяг короткочасної слухової та недорозвиток оперативної пам´яті, труднощі переключення й розподілу уваги.

Важливість знань із морфеміки у своїх дослідження обстоювалиО. Соколов, О. Текучов, С. Львова та ін. Так, О. Соколов відзначав, що кожне слово належить до певної частини мови, а морфеми кожної частини мови мають власну специфіку; О. Текучов наголошував, що знання морфемного кладу слів гарантує орфографічно правильне письмо; С. Львова зауважувала, що дві третини орфограм вимагають часткового аналізу складу слова чи словотворення, а морфемний аналіз може ставати більш осмисленим і мотивованим за врахування слова й морфем.

Мета статті полягає в розкритті ролі та значення вивчення розділу «Будова слова» для молодших школярів із ТПМ.

Навчальний предмет «Українська мова» відіграє провідну роль у навчанні та вихованні молодшого школяра з ТПМ, у формуванні мовленнєвих умінь і навичок, розвитку творчих здібностей.

У програмі з української мови для молодших школярів із ТПМ [3] вивчення граматики посідає чільне місце, оскільки саме в цих класах учні ознайомлюються зі структурою рідної мови, оволодівають навичками практичного її вживання. Граматичні поняття можна засвоїти, спираючись тільки на логічну роботу мислення. Для того, щоб граматичне поняття було свідомо засвоєне, учнів необхідно навчати прийомів розумової діяльності, за допомогою яких досягається виявлення, вичленування і об´єднання істотних ознак об´єктів, що вивчаються. Тому мовний матеріал, що опрацьовується на цих уроках, є базовим для свідомого оволодіння мовою в середніх класах, зокрема це стосується й опанування відомостей про будову слова та роль у ньому морфем.

У ході вивчення відповідного розділу програми молодші школярі

з ТПМ мають усвідомити поняття «корінь», «суфікс», «префікс», «закінчення», для чого їм слід вдатися до складної розумової роботи: вичленувати (абстрагувати) істотні ознаки, об´єднати (узагальнити) їх у одну групу, засвоїти (осмислити) спеціальну термінологію.

Діюча програма з української мови для загальноосвітніх шкіл для дітей із ТПМ враховуючи значення даного розділу в системі вивчення української мови підвищує вимоги щодо вивчення морфемної будови слова. Згідно з цими вимогами молодшим школярам подаються відомості про корінь, суфікс, префікс як значущі частини слова. Закінчення вивчається як засіб зв´язку слів у словосполученні і реченні. Учнів навчають членувати слова за їх морфемним складом, розпізнавати значення морфем, визначати, як утворилося слово.

Вивчаючи морфемну будову слів молодші школярі з ТПМ готуються до усвідомлення і засвоєння багатьох орфографічних правил, а знання системи закінчень змінюваних слів створює необхідну основу для вивчення синтаксису, зокрема засобів зв´язку між словами в словосполученні і реченні.

Практичні спостереження за навчально-виховним процесом дозволяють стверджувати, що в молодших школярів із ТПМ під час вивчення розділу „Будова слова” виникають об´єктивні труднощі: вони погано засвоюють основні поняття розділу („корінь слова”, „спільнокореневі слова”, „префікс”, „суфікс”, „закінчення”), не виділяють їх істотних ознак, у ході аналізу враховують лише зовнішнє оформлення слів і не розуміють їх значення, не розрізняють однокореневих слів і форм одного й того самого слова, не усвідомлюють, що головний спосіб виділення кореня полягає в доборі споріднених слів. При вивченні закінчення дітям важко усвідомити його функцію як засобу вираження граматичного значення слова, а також те, що закінчення в слові може виражати кілька граматичних значень. У зв´язку з відсутністю матеріального його вираження учням важко усвідомити поняття про нульове закінчення слова.

Виконуючи морфемний розбір слова, молодші школярі з ТПМ виявляють формальне ставлення до цього процесу: виділяючи в словах морфеми, вони не враховують їх значення. Причини помилок у морфемному розборі слів ми вбачаємо в тому, що ці недоліки пов´язані не лише з його надзвичайною складністю для дітей даної категорії, але йз тим, що в практиці викладання не враховуються виділені у працях відомих психолінгвістів закономірності сприйняття морфемної структури слова. Тим часом дослідження науковців (О. Леонтьєв,В. Орфінська, Є.Соботович, О. Шахнарович та ін.) допомагають глибше розібратися в складних процесах породження, сприйняття похідного слова, а також у таїнах зберігання в пам´яті лінгвістичної інформації, словникового складу рідної мови.

Усе це свідчить про те, що процес виділення в слові його значущих складників - морфем - протікає в молодших школярів із ТПМ досить повільно й ускладнено, а саме мовлення цих дітей складається з шаблонів, що використовуються в певній ситуації. За результатами досліджень О. Мастюкової, це є причиною несформованості зв´язку між окремо взятою морфемою та її значенням поза конкретним словом, при тому, що всі морфеми в мові пов´язані між собою й організовані в морфемну систему, а зміст кожної морфеми ґрунтується на їх сукупності та її положенні в системі.

У дітей із ТПМ не формується зв´язок між звукокомплексом, який відповідає морфемі та її значенням, тому засвоєні морфологічні елементи (суфікси, префікси) дитина використовує хаотично, нерегулярно, що відображається на лексичному значення слова, а значить, дитина з ТПМ не засвоює правил використання морфем у відповідності із законами мови, хоч, як завважує Є. Соботович, і володіє їх набором [4].

П. Гальперін, М. Жинкін, О. Леонтьєв, О. Лурія, Д. Ельконін та ін. наголошують: опанування матеріалу з будови слова ускладнюється тим, що ці мовні рівні перебувають на певному щаблі абстрактності, тобто на відміну від розділів «Фонетика», й «Лексика» на надають учневі конкретного й відчутного певним аналізаторам матеріалу (звуки, предметне значення слова, яке можна унаочнити), а тому вимагають від школяра розвиненого теоретичного мислення, що не завжди мають учні з ТПМ.

Отже, низький рівень опанування дітьми з ТПМ морфологічного складу слова є однією з причин як якісного збідніння словникового запасу, так і неправильного вживання багатьох слів. Дійсно, слово, будучи найважливішою одиницею мови, виражає мовне значення, що передається специфічними засобами: виразником речового значення вважається корінь, без якого не може бути слова як повнозначної частини мови; словотворчі морфеми (префікси, суфікси), беручи участь в процесі творення слова передають словотвірні значення, які разом із речовим значенням кореня формують лексичне значення слова.

Описані значення складно взаємодіють у слові та визначають основні його мовні характеристики: лексичне значення, морфологічне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, стилістичні особливості використання, морфемну будову, написання. Для того, сформувати в учнів із ТПМ здатність сприймати ці характеристики слова, враховуючи їх взаємозалежність потрібна спеціальна робота, спрямована на формування здатності спиратися на значення морфем у процесі мовного аналізу слова. Ця мовна здатність передбачає занурення до складної галузі морфемної семантики, яку значно складніше вичленувати в слові, ніж лексичне значення.

Отже, рівень знань і сформованість умінь з розділу «Будова слова» мають непересічно важливе значення для розвитку мовлення молодших школярів із ТПМ, а також посідають важливе місце в шкільному курсі української мови.

По-перше, у результаті його вивчення молодші школярі опановують один із провідних способів розкриття лексичного значення слів.

По-друге, спостереження над утворенням слів справляє позитивний вплив на формування в учнів активного ставлення до слова, підводить до розуміння закономірностей розвитку мови.

По-третє, вивчення морфемного складу слова має велике значення для формування орфографічних навичок. З огляду на це одним із важливих завдань опанування морфемного складу слова є створення підґрунтя знань і вмінь, необхідних для формування навичок правопису морфем слова, насамперед кореня.

Нарешті, важливий і той факт, що морфемний склад слова надає значних можливостей для розвитку розумових здібностей учнів, зокрема для формування в них специфічних розумових умінь, без яких неможливе свідоме опанування слова як мовної одиниці (уміння абстрагувати семантичне значення кореня, префікса й суфікса від лексичного значення слова, уміння аналізувати слово, його значущі складники (морфеми) з урахуванням їх взаємодії в слові, уміння порівнювати слова задля встановлення їх семантико-структурної спільності чи відмінності та ін.).

Література

1. Жинкін Н. И. Механизмы речи / Н. И. Жинкін. - М. : АПН ССР, 1958. - 367 с.

2. Лурия О. Р. Язык и сознание / О. Р. Лурия. - М., Изд-во Моск. ун-та, 1979. - 307.

3. Програми для 2-4 класів загальноосвітніх закладів для дітей з тяжкими порушеннями мовлення. - К. : «Неопалима купина», 2006.

4. Соботович Е. Ф. Психолингвистическая структура речевой деятельности и механизмы ее формирования / Е. Ф. Соботович. - К. : ИСМО, 1997. - 180 с.

5. Шахнарович А. М. Психолингвистический анализ семантики и грамматики (на материале онтогенеза речи) / А. М. Шахнарович. - М. : Наука, 1990. - 203 с.

загрузка...
 

Вгору