Шляхи удосконалення корекційно-логопедичної роботи з дітьми з порушеннями психофізичного розвитку
На сьогоднішній день система виховання та навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку не приносить очікуваних результатів і назріла необхідність створення більш ефективних програм вивчення і корекції порушень розвитку особистості з позицій комплексного, системного підходу на основі принципів гуманізму та соціальної орієнтованості.
Дослідження останніх років показали, що у дітей з порушеннями психофізичного розвитку відмічаються особливості пізнавальної діяльності, емоційно-вольової сфери, непристосованість до самостійного життя, низька соціальна активність. Ці фактори руйнують систему взаємин дитини з навколишнім світом і викликають серйозні вторинні порушення фізичного, психічного і соціального розвитку.
Актуальність вивчення порушень мовлення і їх корекцію у дітей з порушеннями психофізичного розвитку визначається насамперед значимістю мовлення в психічному розвитку, в організації та розвитку психічної діяльності дитини у процесі її соціальної адаптації. Особливості мовленнєвого розвитку дітей з порушеннями психофізичного розвитку в психолого-педагогічному аспекті досліджувалися багатьма авторами [1, 2, 4, 6, 7]. Однак проблема порушень мовлення і їх корекція у логопедичному аспекті, особливо у дітей молодшого шкільного віку, є маловивченою. Дотепер відсутня система логопедичної корекції порушень мовлення у молодших школярів з порушеннями психофізичного розвитку. У процесі логопедичного впливу недостатньо здійснюється комплексний, системний підхід до усунення порушень мовленнєвого розвитку у дітей з порушеннями психофізичного розвитку.
Таким чином, протиріччя між не розробленістю цієї проблеми і її значимістю для психічного розвитку, для формування особистості, соціальної адаптації дітей з порушеннями психофізичного розвитку дають підставу вважати дослідження порушень мовлення і їх корекцію у даної категорії дітей однією з актуальних проблем логопедії.
З огляду на комплексний характер біологічних і соціальних факторів, які обумовлюють виникнення порушень мовленнєвого розвитку у дітей з порушеннями психофізичного розвитку, порушення мовлення у цих дітей являють собою складний системний мовленнєвий дефект, включений у структуру психічного дизонтогенезу, який охоплює як пізнавальну, так і емоційно-вольову сферу. У зв´язку із цим корекція порушень мовленнєвого розвитку у дітей з порушеннями психофізичного розвитку буде успішною за умови комплексного психолого-логопедичного впливу, спрямованого як на корекцію порушень мовлення, так і на формування когнітивної і емоційно- вольової сфери цих дітей. Раннє виявлення та своєчасна, цілеспрямована науково обґрунтована логопедична робота буде сприяти оптимізації процесу навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку, більш гармонічному розвитку їхньої особистості, інтеграції в суспільство. Все вищесказане і визначає зміст і методи комплексного, системного, диференційованого логопедичного впливу. Цілеспрямований логопедичний вплив повинен сприяти зростанню компенсаторної ролі мовлення в психічному розвитку дитини з порушеннями психофізичного розвитку.
При вивченні порушень мовленнєвого розвитку і їх корекції у молодших школярів з порушеннями психофізичного розвитку використаний системний підхід - вивчалися не окремі порушення мовлення, а характер системного недорозвинення мовлення. Зазначений підхід дозволяє виділити та диференціювати рівні системних порушень мовлення у даної категорії дітей. Використання психолінгвістичного аспекту при вивченні мовленнєвого недорозвинення і його корекції у дітей з порушеннями психофізичного розвитку дозволило встановити характер несформованості тих або інших рівнів продукування мовних висловлень (мотиваційний, значеннєвий, мовний, сенсомоторний), що дає можливість більш цілеспрямовано та ефективно будувати методику корекційно-логопедичної роботи.
Корекція порушень мовлення у дітей з порушеннями психофізичного розвитку являє собою цілеспрямований і тривалий процес. У процесі корекційно-логопедичного впливу найбільш значимими є наступні теоретичні положення і принципи, розроблені в дефектології, психології та педагогіці.
- Вчення про компенсацію порушених функцій (П. Анохін, Л. Виготський, В. Лубовський). Л. Виготський розглядав двосторонній характер наслідків дефекту: а) порушення розвитку функцій, безпосередньо пов´язаних з патологічним фактором; б) виникнення компенсаторних механізмів за участю збережених функцій. Л. Виготський підкреслював, що компенсація - це не механічне заміщення постраждалої функції, а цілеспрямоване тренування порушеної функції, успішність якого визначається не тільки і не стільки ступенем тяжкості дефекту, скільки правильно обраною спрямованістю методів формування компенсаторних процесів [3]. Основними напрямками компенсації за Л. Виготським, є розвиток вищих психічних функцій, розширення форм спілкування, соціальних контактів, формування мотиву мовленнєвої діяльності, закріплення структури мовленнєвої діяльності.
- Принцип урахування зони найближчого розвитку. Л. Виготський виділяв два рівні розвитку дитини: рівень актуального розвитку, що завершує той або інший цикл розвитку, і зону найближчого розвитку, у якій визначаються вміння і навички, які перебувають у процесі становлення [3]. Навчання дитини буде успішним, лише в тому випадку, якщо воно буде орієнтовано більшою мірою на рівень найближчого розвитку, тобто на рівень, що перебуває в стадії становлення. При цьому необхідно враховувати і дані, які характеризують рівень актуального розвитку дитини.
- Принцип урахування потенційних можливостей дитини з порушеннями розвитку (Л. Виготський, В. Лубовський, В. Петрова). Л. Виготський підкреслював, що одночасно із симптомами того або іншого дефекту у аномальної дитини є «пуди» психічного здоров´я, спираючись на які можна успішно виховувати, навчати, згладжувати недоліки, просувати її в розумовому розвитку [3].
- Принцип діяльністного підходу. Будь-яка діяльність, у тому числі і мовленнєва діяльність, включає кілька фаз: мотив, орієнтовно- дослідницьку фазу, операційну фазу і фазу контролю. Мотив мовленнєвої діяльності, за О. Леонтьевим, виникає з інших потреб, спонукань, з різних видів діяльності. Мотивом мовлення може бути як ігрова, трудова, образотворча, так і мовленнєва діяльність. У зв´язку із цим необхідно наситити життя дітей з порушеннями психофізичного розвитку враженнями, діяльністю, це, безсумнівно, буде слугувати мотивом правильного мовлення, усвідомлене використання дитиною мовленнєвої діяльності. Для того, щоб мовленнєва діяльність у дітей з порушеннями психофізичного розвитку була успішною, необхідно формувати у них операції породження мовленнєвих висловлень, що складають структуру орієнтовно-дослідницької та операційної фази діяльності.
- Принцип системності та урахування структури мовленнєвого порушення. Принцип системності припускає також урахування системної структури мови, єдності і взаємодії всіх компонентів мовної системи: фонетико-фонематичного і лексико-граматичного ладу мовлення.
- Принцип поетапного формування мовленнєвої діяльності і корекції порушень мовлення. Логопедичний вплив являє собою цілеспрямований, складно організований процес, у якому виділяються різні етапи, на кожному з яких виділяються певні завдання, методи та прийоми корекції. На кожному етапі цілеспрямовано формуються передумови для переходу до наступного етапу. Етапи логопедичної роботи будуються з урахуванням наступних факторів: поступового ускладнення форм і функцій мовлення, видів мовленнєвої діяльності; з урахуванням переходу від імпресивного до експресивного мовлення; поступового ускладнення характеру завдань і мовного матеріалу; від практичного володіння мовою до усвідомленого її засвоєння.
- Принцип диференційованого підходу. Система логопедичної роботи з усунення різних форм порушень мовлення у дітей з порушеннями психофізичного розвитку носить диференційований характер з урахуванням безлічі визначальних його факторів [1, 2, 3, 4, 6, 7]. Диференційований підхід здійснюється на основі урахування етіології, механізмів, симптоматики порушення, структури мовленнєвого дефекту, вікових і індивідуальних особливостей дітей з порушеннями психофізичного розвитку, зони найближчого розвитку, змісту програми з навчання грамоті, мови, розвитку мовлення. У процесі корекції мовленнєвих порушень враховуються загальні та специфічні закономірності розвитку мовлення, пізнавальної діяльності, особливості моторики, емоційно-вольової сфери.
Склад дітей, які перебувають в умовах реабілітаційної установи неоднорідний за етіопатогенезом, клінічній характеристиці, особливостям вищої нервової діяльності і психічного розвитку. Це потребує розробки диференційованої методики корекційно- логопедичного впливу на основі етіопатогенетичного принципу, а також з урахуванням симптоматики та рівня недорозвинення мовлення дітей з порушеннями психофізичного розвитку, а також особистісно- орієнтованного підходу - вплив на всі аспекти особистості дитини.
8. Комплексний підхід при корекції порушень мовлення дітей з порушеннями психофізичного розвитку. Порушення мовлення даної категорії дітей являють собою складний системний мовленнєвий дефект, включений у структуру психічного дизонтогенезу, що охоплює як пізнавальну, так і емоційно-вольову сферу психіки таких дітей. У зв´язку із цим корекція порушень мовленнєвого розвитку дітей з порушеннями психофізичного розвитку буде успішною лише за умови комплексного медико-психолого-педагогічного, у тому числі логопедичного, впливу, спрямованого як на корекцію порушень мовлення, так і на формування когнітивних і емоційно-вольових процесів. Продуктивна корекційна робота з дітьми з порушеннями психофізичного розвитку вимагає комплексного медико-психолого-педагогічного підходу ще й тому, що первинний дефект ускладнюють як сам дефект мовлення, так і роботу з його подолання. Основна мета комплексного підходу полягає в оптимізації процесу корекції мовленнєвих порушень, чому сприяє раннє виявлення, диференційований підхід, правильна медико-психолого- педагогічна діагностика. Комплексний підхід корекції мовленнєвого порушення є важливою умовою адаптації та інтеграції дітей з порушеннями психофізичного розвитку в суспільство.
Основними напрямами комплексного підходу корекції порушень розвитку дітей з порушеннями психофізичного розвитку є:
- Комплексне медико-психолого-педагогічне обстеження дітей з метою обґрунтованої діагностики, визначення форми і змісту, навчання та виховання. Завдання корекційної роботи можуть бути правильно поставлені тільки на основі комплексної і ретельної діагностики та оцінки найближчого імовірнісного прогнозу розвитку, визначеного, виходячи з поняття «зона найближчого розвитку»;
- Ефективне лікування соматичних і нервово-психічних порушень, зміцнення здоров´я дітей з порушеннями психофізичного розвитку.
- Створення соціальних умов життя дітей з порушеннями психофізичного розвитку, тобто забезпечення функціонування і розвитку в соціально-психологічному просторі.
- Створення умов для практичної діяльності дітей з порушеннями психофізичного розвитку. Госпіталізм, дефіцит соціальних зв´язків приводять до необоротного зниження пізнавальних інтересів, інтелектуальних можливостей дитини, до перекручування її особистості. У дошкільному віці дітям дають знання про навколишній світ, про властивості предметів, явищ, учать орієнтуватися в просторі. Але дитина не може застосовувати ці знання в житті, переносити отримані знання на інші явища, стосунки, тобто вона не має змоги практично оперувати своїми знаннями. Дитина стає пасивною в одержанні знань, у неї із запізненням формуються когнітивні процеси.
- Розвиток емоційно-вольової сфери дітей з порушеннями психофізичного розвитку. Емоційна нестійкість, чутливість до подразників приводить до загального несприятливого фону розвитку, що блокує розвиток мовлення.
- Через функції мовлення (компенсаторну, розвивальну, прогностичну та ін.) виходити на види діяльності, у яких відбувається корекція мовлення. У цьому випадку мовлення стає засобом соціальної адаптації дитини в суспільстві.
- Корекція пізнавальних процесів. У дітей з порушеннями психофізичного розвитку знижена пізнавальна потреба, тому що обмежені враження. Завдання психолого-педагогічного колективу наситити діяльність дітей враженнями.
- Проведення консультативних і корекційних занять для вихователів, учителів, лікарів.
Таким чином, здійснення комплексного підходу дозволить досягти повноцінної корекції психічних і мовленнєвих порушень, адаптації та інтеграції дітей з порушеннями психофізичного розвитку в суспільство. Визначення теоретичних основ корекційно-логопедичного впливу, що спирається на сучасні досягнення логопедії і суміжних наук, дозволяє визначити напрямки логопедичної роботи.
Проведене дослідження показало, що у дітей з порушеннями психофізичного розвитку порушення мовлення носять системний характер, вони зачіпають як фонетико-фонематичну, так і лексико- граматичну сторони мовлення та проявляються на фоні відхилень у розвитку пізнавальної і емоційно-вольової сфери.
У зв´язку із цим, експериментальне навчання носило комплексний, системний і диференційований характер. Ми запропонували оптимізувати процес навчання за рахунок взаємодії суб’єктів допомоги та використання інформаційних технологій. У системі комплексного корекційного впливу на дитину змінили акценти, доповнивши її сполученням традиційних і новаторських підходів. Комплексний підхід реалізувався в співробітництві логопеда із психологами, вчителями, вихователями, медичним персоналом. Основною метою комплексного впливу є усунення комплексу причин, що детермінують порушення розвитку, соціальна адаптація та інтеграція дітей з порушеннями психофізичного розвитку в суспільство.
Корекційно-логопедична робота з дітьми будувалася з урахуванням загально дидактичних принципів: послідовності і систематичності корекційних занять, свідомості та активності самих дітей, доступності обираного матеріалу та міцності відпрацьованих навичок і вмінь, урахування вікових особливостей та ін. Були створені умови для корекції індивідуальних недоліків розвитку дітей, проводилися систематичні логопедичні заняття, велася комплексна індивідуально-групова корекційна робота, у ході якої використовувалися корекційно-розвивальні комп´ютерні ігри і програми для розвитку уваги, пам´яті, мислення.
Корекційна робота з дітьми проводилася згідно індивідуально- орієнтованих психолого-медико-педагогічних реабілітаційних планів за кількома напрямками. У структурі логопедичної роботи з корекції порушень мовленнєвого розвитку дітей найбільш значимими є наступні напрямки:
- Психокорекція порушень емоційно-вольової сфери дітей з порушеннями психофізичного розвитку, формування мотивації мовленнєвої діяльності, позитивних властивостей особистості та ін.
- Формування пізнавальних процесів (сприйняття, мислення, пам´яті, уваги).
- Розвиток різних форм спілкування.
- Корекція порушень усного мовлення і профілактика порушень писемного мовлення. Включення мовлення в різні види діяльності дітей.
- Створення найбільш сприятливих умов для повноцінного мовленнєвого розвитку.
Реалізація цих напрямків корекційно-логопедичного впливу здійснювалася комплексно і диференційовано з урахуванням механізмів і структури мовленнєвого дефекту, рівня несформованості операцій породження мовних висловлень, психологічних особливостей дітей. Розглянемо зазначені напрямки корекційно-логопедичного впливу.
При психокорекції порушень емоційно-вольової сфери основним був індивідуальний особистісно-орієнтованний підхід, що сприяє розвитку особистості дитини. У процесі комплексного впливу враховувалися психічні особливості різних груп дітей. Корекція особистості впливає на психічний розвиток і на формування правильного мовлення. У зв´язку із цим у процесі логопедичної роботи здійснювався диференційований підхід до кожної дитини залежно від характеру мовленнєвих порушень та порушення психофізичного розвитку. У формуванні пізнавальної, емоційно-вольової, моральної сфер були виділені напрямки, специфічні для кожної групи дітей, які в найбільшій мірі сприятимуть корекції мовних функцій.
Метою психокорекційних занять із дітьми була корекція порушень психічного розвитку, гармонізація особистості і профілактика нервово-психічних розладів. Психокорекція, психотерапія (проводив лікар і елементи психокорекції логопед) здійснювалася за наступними стратегічними напрямками: 1. Психокорекція окремих психічних функцій. 2. Психокорекція, психотерапія у формі індивідуальних і групових занять.
У практиці роботи з дітьми ми використовували комплекс методів: метод ігрової корекції, метод, заснований на використанні креативних творчих процесів, метод модифікації поведінки (тренінг спілкування), метод аутогенного тренування. У процесі логопедичної роботи здійснювалося формування пізнавальних процесів (сприйняття, мислення, пам´яті, уваги).
Важливим фактором успішного мовного розвитку є: створення умов для повноцінного спілкування дитини з дорослими й однолітками. У процесі логопедичної роботи здійснювалося формування різних форм спілкування.
Через те, що у значної частини дітей відмічався недостатній рівень розвитку мовної комунікації корекційна робота починалася з формування комунікативних умінь і навичок, розвитку довільного спілкування в процесі спільної діяльності. Для цієї мети нами були реалізовані наступні умови, що забезпечують ефективність всієї корекційної роботи: проведення спільних (навчальних) ігор логопеда з дітьми, спрямованих на передачу їм комунікативного й ігрового досвіду з акцентуванням уваги на комунікативних особливостях ігрової ситуації. Завдяки цьому діти вчилися переводити свій життєвий досвід у комунікативно-умовний план, ставити й вирішувати завдання різними вербальними способами; своєчасна зміна комунікативно-ігрового середовища з урахуванням різномодельного спілкування дітей, що досягалося за допомогою моделювання різних ігрових ситуацій або довільних варіантів однієї гри; планомірне збагачення комунікативного досвіду дітей, що відбувалося за рахунок розширення контактів з дітьми, у яких мовленнєвий розвиток відповідає нормі.
Довільне спілкування, навички взаємодії в ігровій діяльності й корекція дефекту здійснювалася на основі комунікативно-розвивальних ігрових ситуацій - різноманітних варіантах однієї конкретної гри. Ситуації відрізняються одна від одної тим, що, по-перше, дитина має можливість займати різні за комунікативнім навантаженні рольові позиції; по-друге, різні рольові позиції припускають різний зміст і види спілкування. У процесі роботи ми вводили поступове збільшення комунікативного навантаження. Збільшення комунікативного навантаження велося за двома напрямками. По-перше, були підібрані види спілкування в наступній послідовності: діалог, монолог, полілог. По-друге, різні моделі спілкування мають на увазі перехід від ситуативного мовлення до контекстного. Перехід від ситуативного мовлення до контекстного (або довільного) здійснювався за наступною схемою: індивідуально-ситуативне > спільно-ситуативне > спільно- контекстне > індивідуально-контекстне > індивідуально-довільне.
Створюючи моделі можливих ігрових ситуацій, ми враховували ряд наступних факторів. По-перше, необхідність усвідомлення дитиною свого бажання спілкуватися. Це представлялося нам надцінним, тому що результативність виникнення довільного спілкування багато в чому визначається мотивацією дитини в грі. Тому що на вміння дітей організувати спільну гру впливає оволодіння ними способами спілкування, ми навчали дітей наступним комунікативним навичкам: спрямованості ініціативних дій на однолітка з метою залучення його уваги до себе; моделюванню спілкування з урахуванням особливостей однолітка; аргументації своїх пропозицій, з метою підвищення ступеня впливу на партнера; прояву доброзичливих форм спілкування; узгодженню своїх дій з бажаннями товаришів і правилами гри; прояву взаємодопомоги. Другий фактор - участь у спільній діяльності й розвиток довільності спілкування у дітей з опорою на предмети й наочність. Тому ми використовували комунікативно-ігрове середовище, що впливає на особистість дитини. Комунікативно-ігрове середовище являло собою ігровий простір, змодельований таким чином, що діти змушені вступати в спілкування. І чим більше й повніше дитина використовувала можливості комунікативно-ігрового середовища, тим більш успішно відбувалася активізація довільності в спілкуванні.
Завдання логопеда полягає в тому, щоб у процесі логопедичної корекції створити умови для активної діяльності дітей. Провідна діяльність у молодшому шкільному віці - навчальна. У зв´язку з порушеннями розвитку дитина часто не може отримати емоційне задоволення від навчальної діяльності, вона знаходиться в постійній ситуації невдач, у стані психологічного дискомфорту, у неї загострюються невротичні реакції, може виникнути заїкуватість. На корекційних заняттях вирішувалися завдання підвищення мотивації до навчання, корекції й розвитку пізнавальних і емоційних процесів, систематизації знань, розвитку словника, зв´язного мовлення, граматики, фонетикофонематичного аналізу й синтезу, підвищення самооцінки. Для ефективності впливу велике значення мало встановлення позитивного емоційного контакту з дитиною, її бажання спілкуватися й виконувати пропоновані завдання. Найважливішою умовою протікання навчальної діяльності є досить високий рівень володіння мовними засобами. Таким чином, корекція порушень мовлення сприяє оптимізації навчальної й інших видів діяльності.
Психолого-педагогічна корекція повинна бути спрямована на те, щоб дати можливість кожній дитині розкрити свої потенційні можливості в різних видах діяльності. Л.Виготський підкреслював, що одночасно із симптомами того або іншого дефекту в аномальної дитини є «пуди» психічного здоров´я, спираючись на які можна успішно виховувати, навчати, згладжувати недоліки, просувати її в розумовому розвитку [3]. У зв´язку із цим, у процесі логопедичної роботи необхідно закріплювати навички мовного спілкування в різних видах діяльності (ігровій, образотворчій, навчальній й т.д.). Продуктивна корекційна робота з дітьми з порушеннями психофізичного розвитку вимагає подовження строків корекції мовленнєвих порушень, комплексного медико-психолого- педагогічного підходу з урахуванням того, що особливості психофізичного розвитку, особистості, спілкування ускладнюють як сам дефект мовленнєвих порушень, так і роботу з його подолання.
Розвиток мовлення й корекція мовних порушень здійснювалася на основі системно-структурного підходу, з урахуванням психологічних уявлень про складну організацію мовної діяльності. У зв´язку із цим корекція порушень мовного розвитку здійснювалася за наступними напрямками:
- Формування операцій внутрішнього програмування мовних висловлень: а) розвиток внутрішнього програмування зв´язних висловлень; б) розвиток внутрішнього програмування окремих висловлень.
- Корекція порушень операцій мовного рівня: а) корекція порушень мовного аналізу й синтезу: аналіз речень на слова, складовий і фонематичний аналіз і синтез, розвиток диференціації фонем; б) корекція порушень парадигматичної системи мови (словозміни й словотвору); в) формування синтагматичних відносин, глибинної й поверхневої структури речення; г) розвиток діалогічного мовлення; д) робота над мовним оформленням зв´язних мовних висловлень.
- Корекція порушень операцій сенсомоторного рівня: а) розвиток дрібної й артикуляційної моторики; б) розвиток мовного подиху, голосу, інтонаційної виразності мовлення; в) розвиток слухового сприйняття, гнозиса, мнезиса, уваги; д) формування вимовних умінь і навичок: розвиток диференціації звуків; постановка звуків; автоматизація звуків у складах, словах, словосполученнях, реченнях, зв´язного мовлення; формування звукоскладової структури слова.
- Закріплення мовних навичок і вмінь отриманих дітьми під керівництвом логопеда в різних видах діяльності, на заняттях з вихователем, учителем, психологом, в умовах спілкування з однолітками, дорослими.
Результати експериментальної корекційно-логопедичної роботи показали, що комплексна систематична робота сприяла загальному розумовому розвитку, формуванню особистісних якостей. Позитивні результати корекційно-педагогічної роботи із цими дітьми були досягнуті з розвитку й удосконалюванню немовних психічних процесів: у них розширився запас відомостей про навколишній світ, збагатилися просторові й тимчасові уявлення, покращилося зорове й слухове сприйняття; були сформовані навички довільного втримання й розподілу уваги, збільшився обсяг пам´яті, був сформований самоконтроль і самооцінка результатів своєї діяльності.
На наш погляд, велику роль в удосконалюванні мовленнєвого розвитку зіграла комплексна робота всіх фахівців центру (психолог-дефектолог- логопед-лікар). Всі напрямки корекційної програми були органічно пов´язані один з одним, а не проводилися відокремлено. Планування роботи з індивідуалізованих реабілітаційних програм дозволило найбільше ефективно здійснювати диференційований підхід до учнів під час корекційної роботи. У процесі роботи виявлені особливості симптоматики, етіопатогенезу, структури мовленнєвого дефекту в дітей з
порушеннями психофізичного розвитку; визначена динаміка мовленнєвого розвитку в процесі цілеспрямованої логопедичної роботи; запропонована комплексна диференційована система психолого- логопедичної роботи, що враховує вплив не тільки на всі компоненти мовлення й на різні етапи продукування мовних висловлень, але й на розвиток немовних психічних функцій, на формування особистості дитини з одночасною регуляцією соціальних відносин.
Система корекції мовленнєвих порушень у дітей з особливостями психофізичного розвитку в структурі комплексного впливу сприяє не тільки вдосконалюванню корекційно-логопедичного процесу, спрямованого на подолання мовленнєвих порушень, але й на оптимізацію процесу формування особистості, виховання й навчання дітей, більш успішну соціальну адаптацію в цілому.
Література
- Бордовская Е. В. К вопросу изучения речевых и психических нарушений детей, страдающих психической депривацией / Е. В. Бордовская. - СПб. : Образование, 1997. - С. 102-103.
- Волкова Г. А. Принципы и содержание логопедической работы с детьми, страдающими общим недоразвитием речи / Г. А. Волкова, М. А. Ярмакович // Речевые и нервно-психические нарушения у детей и взрослых. - Л., 1987. - С. 3-11.
- Выготский Л. С. Основные проблемы дефектологии [шбр. соч.] / Л. С. Выготский. - М., 1983. - С. б-84. - (Т. 5).
- Лисина М. И. Этапы генезиса речи как средства общения / М. И. Лисина // Хрестоматия по возрастной психологии. - М., 1998. -С. 1б9-17б
- Лубовский В. И. Развитие словесной регуляции у детей /В. И. Лубовский. - М., 1978. - 223 с.
- Соботович Е. Ф. Психологопедагогические основы коррекции нарушений формирования грамматического строя у детей : автореф. дис. докт. пед. наук / Е. Ф. Соботович. - М., 1984. - 49 с.
- Спирова Л. Ф. Особенности речевого развития учащихся с ТНР / Л. Ф. Спирова. - М. : Педагогика, 1980. - С. 24-32.
Схожі статті
Формування навичок зв’язного висловлювання у дітей дошкільного віку з інтелектуальною недостатністю
Корекція мовленневої готовності до шкільного навчання дітей з вадами інтелектуального розвитку
Вивчення особистісного компоненту професійної діяльності логопедів
Розвиток діалогічного мовлення у дітей із ЗНМ засобами дидактичних ігор і вправ