Роль психокорегуючих методів при виправленні заїкання у підлітків

Логвинова Л. Л., Лактюшина Т. Л.

Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 14 (225), Ч. ІІ, 2011


Одним із важливих напрямків корекційного впливу на дітей із заїканням у системі комплексної реабілітації даного виду мовленнєвої патології є психотерапія (Л.З. Арутюнян [1], К.П. Беккер та М. Совак [2], Л.І. Бєлякова та О.О. Дьякова [3], В.І. Селіверстов [5], В.М. Шкловський [6]).

Сучасна психотерапія направлена на усунення хворобливих симптомів цього порушення та зміни відношення логопата до себе, свого стану та до оточуючого середовища. Впровадження психотерапії базується на формуванні активної свідомої участі у боротьбі із патологічними факторами, тому психотерапія виступає як цілісна система взаємопов´язаних та взаємодоповнюючих методів лікувальної дії на особистість, а через неї на мовленнєве порушення, сприяє активізації діяльності підлітків із даним порушенням та приводить до усунення неадекватних хворобливих реакцій.

Провідною метою психотерапії є перебудова особистості заїкуватого на основі дійового усвідомлення причин, процесів розвитку заїкання та його патогенних факторів.

Перед проведенням курсу психотерапії ми глибоко вивчали тип особистості кожного підлітка, індивідуальні особливості його характеру, темперамент.

Впровадження психотерапії базувалось на індивідуальному підході до підлітків з урахуванням їх вікових особливостей, специфічних рис, характеру та тривалості порушення мовлення. Психотерапевтична робота проводилась диференційовано в залежності від ступеня фіксації на власному дефекті. При цьому у дітей формувалась активна і свідома участь у процесі відновлення плавного мовлення, створювалась позитивна емоційна установка на видужання, адаптацію до потреб суспільства. Для цього ми використовували раціональну психотерапію, аутогенне тренування, непряму психотерапію та навіювання. В одних випадках психотерапія була провідним методом лікування, а в інших - допоміжним засобом при корекції заїкання.

Важливе місце у процесі реабілітаційної роботи з заїкуватими підлітками відігравала раціональна психотерапія - мистецтво переконувати, говорити ясним та зрозумілим мовленням, формувати впевненість у своїх силах при критичному осмисленні свого досвіду, гнучка тактика психотерапевтичної взаємодії, яка сполучалась із здібністю логопеда або лікаря розраджувати або стабілізувати емоційні реакції підлітків. Суттєву роль при цьому відігравав оптимістичний, позитивний настрій психотерапевта, що протиставлявся песимізму та скептицизму заїкуватого, відкритість і безпосередність у спілкуванні, заохочення активності дитини до процесу корекції мовленнєвої вади.

При проведенні раціональної психотерапії рекомендувалась зміна обставин, особливо якщо підліток і оточуючі його особи знаходились у конфліктній ситуації. Провідними методами раціональної психотерапії були переконання, відволікання, заохочення, негативна практика, роз’ яснення.

Навіювання (сугестія) використовувався як провідний метод. У процесі формування плавного мовлення у цих логопатів впроваджувалась як пряма, так і непряма сугестія. Нами використовувалась індивідуальна, групова, сімейна психотерапія.

Одним із шляхів підвищення ефективності психотерапії ми вважали диференційований підхід, який полягав у виявленні у заїкуватих провідної модальності сприймання: слухового, зорового або кінестетичного аналізаторів. У залежності від ступеня фіксації на дефекті у підлітків домінував той чи інший аналізатор. Так, при нульовій та значній фіксації переважало зорове та рухово-кінестичне сприймання, а при помірній - слухове та зорове. Психотерапевтичний влив моделювався у залежності від домінуючого виду сенсорного сприймання, що значно підвищило ефективність нашої роботи і сприяло зменшенню рецидивів заїкання у дітей даної вікової групи.

На основі отриманих у результаті експериментального дослідження даних ми розробили програму корекції психологічного статусу заїкуватого підлітка, що направлена на зменшення рівня тривожності та подолання негативних емоцій, підвищення рівня самооцінки, зниження психоемоційного стресу, підвищення вербального інтелекту і зміну емоційного відношення дітей до навчання.

Супровід підлітків із заїканням в умовах їх інтеграції у загальноосвітній заклад мав трьохвекторний характер: корекційно- розвивальний вплив; просвітницька робота з їх батьками та педагогами.

Основними напрямками корекційної роботи з підлітками були наступні: логопедичні заняття; психокорекційні заняття (школа спілкування, направлена на формування вміння володіти почуттями); пригодницька терапія; впровадження інтелектуальних ігор та вправ з розвитку творчого потенціалу); використання психокорекційних елементів на уроці; впровадження методики проблемного навчання; гімнастики мозкових процесів; використання методики типів інтелекту у навчанні та вихованні школярів; психокорекційна робота з блоком додаткового навчання (ізостудія, хоровий спів, бальні таці, театральний клуб) та застосування засобів перспективно-дослідницької діяльності (з метою підвищення самооцінки, зниження рівня тривожності, формування спроможності до протидії стресам).

Тісний контакт із батьками заїкуватих підлітків передбачав так форми роботи, як: індивідуальні консультації з логопедом та психологом, анкетування, створення клубу взаємодії з батьками, днів відкритих дверей.

З метою зниження рівня тривожності, підвищення протидії організму дітей стресам, ми розробили та впровадили у практику роботи закладів освіти інтегральний комплекс профілактичних заходів для попередження нервових ситуацій та негативних впливів. Способи реалізації цієї програми полягали: у проведенні канікул згідно до графіка, що сприяло збереженню їх емоційній стійкості; контролю за психо-емоційним станом логопатів, збільшенню тривалості перерв; введенню ігрових засобів навчання, раціонального розкладу учбових занять; реалізації концепції здорового харчування.

З метою адаптації підлітків із заїканням до умов інтеграції, ми розробили технологію використання психокорекційних елементів на уроках. Цей напрямок включав у себе впровадження методики «Гімнастика мозкової діяльності», що передбачало врахування типів інтелекту у процесі навчання та виховання учнів.

Згідно до основних напрямків корекційного психологічного впливу та провідних видів позакласної діяльності школярів із заїканням ми проводили спеціальну роботу, направлену на забезпечення повноцінного психічного і особистісного розвитку дітей у відповідності з їх індивідуальними можливостями. У зв´язку з цим було розроблено спеціальну методику, направлену на:

- формування у дітей правильної комунікативної поведінки: виховання у дітей поважного відношення до себе та до співбесідників, терпимості до їхньої думки, вміння йти на компроміс у певній ситуації спілкування, підвищення рівня психологічної готовності до підтримання бесіди, розвиток активності, самостійності, організаторських здібностей у процесі комунікативної діяльності;

- відпрацьовували у підлітків адекватну немовну реакцію на позитивні або негативні зміни в оточуючому середовищі, тобто провадили психологічну підготовку дітей до різноманітних життєвих ситуацій (зміни приємних подій на недосить позитивні і навпаки, формували спокійне відношення до різних негативних факторів дійсності). Для цього використовували пригодницькі оповідання, розігрування певних ситуацій сприятливого та несприятливого характеру та ін.;

- впроваджували диференційований підхід до підлітків із різним рівнем розвитку інтелектуальних можливостей, для цього практикували вирішення нетипових, пошукових завдань, непов´язаних з програмним матеріалом, при цьому у дітей проявлялись кмітливість та пошукова активність без опори на знання шкільних предметів (у засвоєнні яких у слабких дітей малися певні прогалини), а це сприяло формуванню у них відчуття смаку перемоги і впевненості у власних силах, самостійності у діях, здібності до керування собою у складних ситуаціях. Таким чином забезпечувався саморозвиток їх особистості, усвідомлення себе і свого місця серед інших людей, а також закономірностей світу, у якому вони живуть, розуміння власних перспектив у майбутньому.

Значне місце у процесі логопедичної психокорекції посідали додаткові заняття, які передбачали самостійний вибір занять логопатами цієї категорії (згідно до їх уподобань), а це сприяло прояву у них вільної, впевненої поведінки, розвивало творчий потенціал дітей, на основі урахування їх інтересів, потенційних можливостей, створення умов для самореалізації і самоактуалізації.

Спеціально проведене нами вивчення розповсюдженості судорог та їх локалізації у м´язах мовного апарату показало, що процес корекційної роботи за розробленою методикою позитивно вплинув на характер проявів основного симптому заїкання - судорог. Так, у дітей експериментальної групи вони значно зменшились, це особливо стосувалось судорог у м´язах губів, язика та м´якого піднебіння (їх кількість після експериментального навчання спостерігалась майже в 3 рази рідше). В той час, як у учнів контрольної групи позитивні зміни відмічались лише 1,5 рази частіше, ніж до навчання за традиційною методикою.

Аналізуючи стан змін у особливостях проявів вторинних нашарувань, треба відмітити, що до проведення спеціальної корекційної роботи показники за даними критеріями у підлітків із заїканням експериментальної та контрольної груп були майже однакові за ступенем проявів супроводжувальних рухів, мовних вивертів, вегетативних порушень та страхів, а після завершення проведення навчального експерименту та корекційного навчання за традиційною методикою було відмічено усунення цих вторинних явищ у дітей експериментальної групи майже в 3-3,5 рази і у підлітків контрольної - в 1,5 -2 рази (стосовно невротичної форми заїкання). В той же час вторинні нашарування в учнів із неврозоподібною формою прояву даного порушення зменшились лише у1,5 рази у дітей експериментальної групи і лише у 1,1 рази у заїкуватих підлітків контрольної групи. Це, безумовно, свідчить про стійкий характер таких порушень при заїканні, що розвивається на органічній основі.

Значні позитивні зміни відбулись у школярів із заїканням, що проходили навчання за спеціальною методикою, і у формуванні у них активної ініціативної та активної позицій у ході діалогу із дорослими та однолітками, комунікативних намірів та засобів лексичного та граматичного оформлення власних висловлювань, у порівнянні з підлітками контрольної групи, вони покращились майже в 3,5-4 рази, в той час, як у заїкуватих, що проходили курс навчання за традиційною методикою, ці показники виросли лише в 1,5 - 2 рази.

Отже, апробована нами методика корекційного впливу на підлітків із заїканням, в основі якої лежить використання логопсихотерапевтичних технологій, у значній мірі сприяє покращенню стану темпо-ритмічної сторони їх мовлення. Розроблена у дослідженні специфіка використання психотерапевтичних прийомів у процесі логопедичної роботи із заїкуватими підлітками потребує подальшої конкретизації щодо впровадження її у систему комплексної реабілітації заїкуватих в умовах спеціальних шкіл для дітей із важкими порушеннями мовлення та у практичну діяльність логопедів спеціалізованих пунктів при загальноосвітніх школах.

Література:

  1. Арутюнян Л. З. Основные принципы методики устойчивой нормализации речи заикающихся / Л. З. Арутюнян // Школьный логопед. - 2007. - № 2 (17).
  2. Беккер К. П. Логопедия / К. П. Беккер, М. Совак ; под ред. Н. О. Власовой. - М., 1981.
  3. Белякова Л. И. Логопедия. Заикание : хрестоматия / Л. И. Белякова. - М., 2001.
  4. Селиверстов В. И. Заикание у детей. Психокоррекционные основы логопедических занятий /В. И. Селиверстов. - М., 1994. - С. 49 - 52. 5. Шкловский В. М. Заикание /В. М. Шкловский. - М., 1994. - С. 176 - 186.
загрузка...
 

Вгору