Напрями лексичної роботи з молодшими школярами із тяжкими мовленнєвими вадами на уроках читання

Олефір О. І.

Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 14 (225), Ч. ІІ, 2011


Мовлення - це не лише найважливіше знаряддя спілкування людей, а й потужний засіб набуття знань. Достатній рівень розвитку мовлення людини є основою повноцінного психічного розвитку. За останні роки зросла кількість дітей молодшого шкільного віку, які мають тяжкі порушення мовлення (ТПМ). Дослідження А.Винокура, М.Гріншпуна, Г.Каше, С. Коноплястої, Р.Левіної, О.Мастюкової, М.Савченко, Н.Серебрякової, Є.Соботович, Г.Чиркіної вказують на недостатній рівень мовленнєвої компетенції дітей із мовленнєвими порушеннями, зокрема лексичної її складової. Лексична компетенція - це запас слів у межах певного вікового періоду, здатність до адекватного використання лексем, правильне вживання образних виразів, приказок, прислів´їв, фразеологічних зворотів. Головною умовою формування лексичної компетенції є оперування словом як її основною одиницею в різних видах діяльності. Дослідження науковців Л.Баряєвої,В.Воробйової, Е.Данілавічюте, Т.Алтухової, Л.Трофименко, Т.Лагун, М.Білоус, О.Красільнікової, Л.Лопатиної, Л.Токар. Т.Сергеєвої,

І.Смірнової, Л.Спирової, Л.Халілової в цій галузі показали, що мовленнєві порушення, притаманні учням із ТПМ, призводять до зниження їхнього загального пізнавального розвитку. Мовлення цих дітей характеризується бідністю лексичного запасу, переважанням пасивної лексики над активною, зв´язні висловлювання відзначаються порушеннями зв´язку слів у реченнях, переважанням простих непоширених речень, неадекватним вживанням слів та значною кількістю граматичних і синтаксичних помилок. Діти не можуть аргументовано розкрити тему висловлювання, визначити його основну думку, не дотримуються логіки викладу. Будуючи зв´язне висловлювання, часто відходять від теми, роблять різноманітні привнесення, які не стосуються змісту висловлювання. Недоліки лексичної складової мовлення у дітей із ТПМ перешкоджають їх повноцінному спілкуванню з оточуючими, викликає в них труднощі в опануванні міцних і ґрунтовних знань як з предметів мовного циклу, так і інших навчальних предметів.

Аналіз спеціальних програм навчання учнів із ТПМ дозволив зробити висновок про те, що значна увага в освітньо-пізнавальному просторі відводиться формуванню в учнів лексичних умінь та навичок. Поняття „лексичні уміння”, сформульоване М.Т. Барановим, визначене як уміння застосовувати на практиці знання про словникову систему мови, що охоплюють діяльність учнів, пов’язану з розпізнаванням та вживанням цих явищ. Основні умови формування лексичних умінь та навичок, зазначає науковець, - це опора на знання про слово як мовну одиницю [3, с. 18-22]. Робота над збагаченням, удосконаленням та розвитком лексичної складової відбувається в процесі всієї навчально-виховної роботи, під час засвоєння знань з усіх навчальних предметів. Основна мета корекційної роботи над збагаченням лексичного запасу учнів із порушеннями мовленнєвого розвитку - навчити дітей користуватися засвоєною лексикою під час побудови власних висловлювань. Робота над збагаченням лексичного запасу у дітей являє собою не стихійний, а спеціально організований педагогічний процес, до якого залучається увесь персонал школи [5, с.9].

Аналіз навчальних програм з рідної мови для дітей із ТПМ показав, що уроки читання відіграють важливу роль у формуванні лексикологічних умінь та навичок [2]. Як відзначено у Державному стандарті спеціальної освіти, спеціальних програмах, метою читання як навчального предмету в початкових класах спеціальної школи для дітей

з ТПМ є формування в учнів навичок читання як першооснови читацької культури, емоційно-оцінного ставлення до змісту прочитаного, формування особистості дитини, корекції особливостей її розвитку засобами художнього слова. Водночас читання є унікальним засобом опанування інших навчальних предметів і пізнання навколишньої дійсності. Читання, як навчальний предмет, є невід´ємною складовою освітньої галузі «Мова і література» і має на меті підготовку учнів молодших класів до самостійного опанування знань з різних шкільних предметів шляхом отримання інформації з літературних джерел під час навчання у середніх і старших класах. Г. Коваль, Л.Іванова, Т.Суржук відзначають багатофункціональність навчального предмету „Читання”. У процесі його вивчення здійснюється мовленнєвий, літературний, інтелектуальний розвиток школяра, виховується дитяча особистість. Під час читання формуються морально-етичні ідеали дитини, її ставлення до навколишньої дійсності, збагачуються почуття, розвивається творча уява, значною мірою задовольняються пізнавальні інтереси молодшого школяра [4, с.5-7]. О.Вашуленко, визначаючи провідну роль читання у формуванні мовленнєвих умінь та навичок у учнів молодших класів, вказує на формування читацької компетентності як здатності активно, цілеспрямовано сприймати художній текст на особистісному рівні, творчо опрацьовувати його залежно від вікових та пізнавальних можливостей і потреб та оцінювати твір на основі власних почуттів; уміння вступати в діалог "автор - читач", заглиблюватися у переживання героїв; розуміти специфіку мови художнього твору; вміти самостійно і продуктивно працювати з книжкою, різними джерелами друкованої продукції, орієнтуватися у світі книжок для знаходження необхідної інформації і задоволення власних пізнавальних потреб [1, с.172].

Як зазначається у Концепції мовної освіти в Україні (2001), Державному стандарті початкової загальної освіти дітей із порушеннями психічного та (або) фізичного розвитку з української мови (2005) робота над словом, його лексичним значенням, багатозначними словами, найуживанішими синоніми, антоніми, омоніми займає провідне місце у змісті початкового навчання мови. Програмою загальноосвітніх навчальних закладів для дітей з тяжкими порушеннями мовлення визначено, що учні повинні вміти пояснювати пряме і переносне (у найпростіших випадках) значення вживаних у мовленні слів, розпізнавати в текстах синоніми, антоніми, омоніми, працювати з текстами різних жанрів (казкою, оповіданням, байкою, віршем), встановлювати причинно-наслідкові зв’язки та послідовність дій в текстах” [2].

Аналіз існуючої програми з читання для дітей із тяжкими мовленнєвими вадами, дав змогу виявити, що у початковій школі склалася така поетапність процесу вивчення лексики:

  1. пропедевтичний (підготовчий) етап - 1-2 класи;
  2. спеціальний етап - 3 клас;
  3. аспектний етап (етап удосконалення лексикологічних умінь) -4 клас.

На пропедевтичному етапі учні практично ознайомлюються зі словом, набувають досвіду оперування лексичними одиницями: виділенням їх із мовленнєвого потоку, протиставленням слова реалії, спостереження за окремими (найдоступнішими) лексичними явищами.

Спеціальний етап має на меті сформувати у дітей важливі лексикологічні поняття, виробити навчально-мовні лексикологічні вміння, передбачені програмою, а також сформувати навички практичного вживання слів у власному мовленні.

На завершальному (аспектному) етапі закріплюються знання з лексикології, удосконалюються практичні уміння та навички [2].

Лексична робота на уроках читання проводиться за такими напрямами:

  1. збагачення активного словника дітей шляхом засвоєння значень нових слів і нових значень знайомих слів, що раніше були не відомі учням ;
  2. уточнення їхнього словника, поглиблення розуміння значення вже відомих слів, з’ясування відтінків значення синонімів, антонімів, багатозначних слів;
  3. активізація словника, тобто використання якомога більшої кількості слів у мовленні кожного учня, введення слів у речення, засвоєння сполучуваності слів з іншими словами, використання їх у конкретному тексті;
  4. вилучення нелітературних слів, які вживаються іноді молодшими школярами, виправлення помилок у наголошуванні та вимові слів.

А. Зикеєв виділяє наступні рівні роботи над лексичною основою мовленнєвої діяльності учнів початкових класів із мовленнєвими порушеннями:

1) формування словникового запасу;

2) лексико-семантична корекція словникового запасу;

3) уточнення словникового запасу;

4) розширення словникового запасу;

5) активізація словникового запасу.

Ці рівні роботи над словом, що реалізуються в початкових класах на практичній основі, взаємодіють та доповнюють один одного залежно від мовленнєвих можливостей дітей.

Робота над лексикою в початковій школі для дітей із ТПМ на уроках читання та рідної мови проводиться в двох аспектах. З одного боку, відповідно до спеціальної шкільної програми подаються наукові відомості з лексикології. Учні знайомляться зі словом та його значенням, з багатозначністю слів, прямим і переносним значенням, омонімами, синонімами, антонімами. Вони також одержують поняття про склад української лексики з погляду її походження і розвитку (запозичені слова, застарілі слова, неологізми), про використання слова в різних сферах застосування мови (загальновживані слова, діалектизми, професіоналізми). З другого боку, на основі певного кола наукових знань з лексикології здійснюється систематична і цілеспрямована робота над збагаченням словникового запасу учнів і виробленням навичок свідомого, вмілого користування словом [2].

Таким чином, робота над вивченням лексичного матеріалу в початкових класах має велике значення. Вагоме місце щодо його засвоєння відводиться урокам української мови та читання. Вивчення лексики розширює знання учнів про мову, ознайомлює з одиницею мови— словом, є головним джерелом збагачення словника учнів. Вивчення лексики розвиває увагу учнів із ТПМ до значення й уживання слів у власному мовленні, виховує потребу в доборі необхідного слова для точного висловлювання думки, розвиває чуття мови. Через інтерес до лексики як науки про сукупність слів рідної мови виховується інтерес до мови в цілому.

Література:

  1. Вашуленко М. С. Удосконалення змісту і методики навчання української мови в 1-4 класах / М. С. Вашуленко. - К., 1991. - 264 с.
  2. Програма для дітей з важкими розладами мови. Читання.Підготовчий, 1-4 класи, І відділення. - Рекомендовано Міністерством освіти і науки України. - К. : Богдан, 2002.
  3. Ревуцька О. В. Виконання лексичних вправ молодшими школярами із тяжкими вадами мовлення /О. В. Ревуцька // Дефектологія. - 2002. - № 2.- С. 18 - 22.
  4. Суржук Т. Б. Методика читання : навч. посіб. / Т. Б.Суржук, Г. П. Коваль, Л. І. Іванова. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2008.- 280 с.
  5. Шевченко М. В. Формування знань та умінь з рідної мови у молодших школярів із загальним недорозвитком : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: 13.00.03. / М. В. Шевченко. - К., 1996. - 24 с.
загрузка...
 

Вгору