Професійна компетентність логопедів як умова здійснення науково-обґрунтованої логопедичної роботи

Томіч Л. М.

Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 14 (225), Ч. ІІ, 2011


Професійна компетентність - складне інтегративне утворення, що включає широкий діапазон компонентів, які являють собою сукупність систематизованих знань, умінь і навичок, особистісних якостей, поглядів і переконань, досвіду, що визначають функціонуючу та соціально- психологічну готовність педагога до творчого вирішення проблем освітнього процесу.

Збільшення числа дітей з порушеннями психофізичного розвитку - реалії теперішнього часу. Надання необхідної корекційної допомоги їм - найважливіше завдання різних закладів системи реабілітації. Повнота реалізації реабілітаційних завдань неможлива при відсутності найважливішого фактору - сформованості повноцінної мовленнєвої діяльності. Необхідність логопедичної роботи в системі реабілітації дітей з порушеннями психофізичного розвитку визначається, насамперед, значимістю мовлення в психічному розвитку, в організації та розвитку психічної діяльності дитини. У зв´язку із цим у процесі реабілітації дітей з порушеннями психофізичного розвитку, у ряді з основними корекційними завданнями, стоїть завдання подолання мовленнєвих порушень, виховання особистості, здатної активно реалізувати свої здібності, пізнавальні та соціальні потреби.

Науковими дослідженнями в галузі корекційної педагогіки доведене винятково важливе значення раннього розпізнавання дефекту та його ранньої корекції. Встановлений найбільш оптимальний час для початку корекційної роботи з дітьми, що мають дефекти розвитку - дошкільний вік, тому що саме в цей період відбувається інтенсивний морфо-функціональний розвиток мозку, заставляється та розвивається почуттєва база пізнання, орієнтовно-дослідницька діяльність, формуються механізми пам´яті, мислення, мовлення. Тому дуже важливо, щоб на цьому етапі взаємодії з дітьми з порушеннями розвитку, у тому числі із проблемами в мовленнєвому розвитку, працювали професійно-компетентні фахівці, що не тільки розуміють ступінь відповідальності, що вони беруть на себе за виховання і навчання дітей, але й спеціалісти, які знають сутність педагогічного процесу, особливості та закономірності корекційно-педагогічного впливу на дітей, які правильно вибирають методи та засоби педагогічного впливу, які грамотно аналізують досягнуті результати. Очевидно, що здійснення науково-обґрунтованої логопедичної роботи можливо за умови професійної компетентності логопедів, детальної розробки діяльності логопеда та реалізації на практиці вищезгаданих аспектів відповідно до цілей та завдань реабілітації дітей з порушеннями психофізичного розвитку.

Першорядне значення для ефективності логопедичної роботи з навчання, виховання, корекції та профілактиці порушень мовлення дітей має особистість педагога, яка повинна бути глибоко компетентною та характеризуватися наступними якостями: гуманістична переконаність, цивільна і моральна зрілість; пізнавальна і педагогічна спрямованість; захопленість професією, любов до дітей; вимогливість до себе і оточуючих, справедливість, витримка і самокритичність; педагогічна творча уява і спостережливість; щирість, скромність, відповідальність, твердість і послідовність у словах і діях. Логопед повинен мати систему загальнотеоретичних і спеціальних професійних знань, сукупність і широта яких формує в нього уявлення про типологію та структуру аномального розвитку, про способи попередження і подолання мовленнєвої недостатності, про методи психолого-педагогічного впливу [1].

Логопед повинен уміти точно діагностувати мовленнєві порушення, володіти прийомами та методами їх усунення і корекції, проводити профілактичну роботу з попередження, володіти спеціальними методами навчання дітей з мовленнєвими розладами рідній мові, як у дошкільному, так і в шкільному віці, добре знати психологічні особливості дітей з мовленнєвою патологією, володіти прийомами та методами їх виховання, корекції та розвитку в них вищих коркових функцій. Специфічним для такого педагога є те, що він одночасно виконує і психологічну і педагогічну корекцію. «Особистість логопеда, його стан, включення у корекційно-педагогічне навчання дітей дошкільного і молодшого шкільного віку повністю відображаються на стані, поведінці, особистісних проявах дітей у наступні роки» [1]. Успіх у виконанні цих завдань залежить від наявності в нього глибоких професійних знань і навичок, широкої орієнтації в сучасних і закордонних досягненнях суміжних з логопедією наук, а також від його творчої активності та ініціативи. Професійна компетентність логопеда включає знання програм, шкільних підручників, посібників з логопедії.

Логопед повинен вести пошук найкращих засобів корекції мовлення дітей, узагальнюючи передовий досвід. Він повинен володіти різноманітними уміннями: навчально-пізнавальні (робота з літературою, спостереження за дитиною, моделювання педагогічного процесу, вибір оптимальних шляхів корекційно-виховного впливу); навчально- організаційні (перспективне та календарне планування, проведення індивідуальних і групових занять, створення обладнання, забезпечення комплексності впливу та визначення в цьому комплексі своєї реальної участі); навчально-педагогічні (аналіз кожного випадку, вибір адекватних засобів корекції).

О.Мастюкова звертає увагу на те, що особливу значущість у роботі з дітьми-логопатами та їх батьками здобуває строге дотримання принципів деонтології - сукупність етичних норм і принципів поведінки працівника при виконанні своїх професійних обов´язків. Педагогічна деонтологія містить у собі вчення про педагогічну етику та естетику, педагогічні обов´язки та моральності. Дотримання її потребує від логопеда розуміння психології батьків дитини з мовленнєвими розладами та співпереживання з ними [1]. Зазначені вимоги до особистості логопеда висувають і особливі вимоги до його професійної діяльності. Аналіз психолого-педагогічних досліджень з даної наукової проблеми свідчить про те, що багатьма авторами поняття «професійна компетентність» і «професіоналізм» найчастіше трактуються як синоніми.

Логопед повинен володіти вмінням, проводити психолого- педагогічне обстеження з метою визначення ходу психічного розвитку, у відповідності віковим нормам, а також:

- методами диференціальної діагностики для визначення типу порушень;

- методами консультування дітей і дорослих з відхиленнями в мовленнєвому розвитку, їх батьків і педагогів із проблем навчання, розвитку, життєвого та професійного самовизначення;

- методами психопрофілактичної роботи, спрямованої на створення сприятливого психологічного клімату в навчальному закладі, родині;

- уміннями та прийомами навчання дітей з порушеннями мовлення навчальним предметам у загальноосвітніх спеціальних корекційних закладах;

- методами виховання дітей з мовленнєвою патологією;

- знаннями про профілактику та методи корекції звичок, що шкодять здоров´ю, способах захисту від несприятливого впливу соціального середовища;

- способами надання психологічної допомоги в небезпечних і надзвичайних ситуаціях природного, техногенного та соціального походження;

- сприяє підвищенню психолого-педагогічної культури педагогів і батьків;

- навичками організації та проведення науково-дослідної роботи.

Видами професійної діяльності логопеда виступають: викладацька, освітня, виховна, корекційно-розвивальна, діагностико- аналітична, культосвітня, науково-методична, управлінська.

У силу великого обсягу та багатогранності професійної діяльності логопеда доводиться представляти її у вигляді моделі, що у згорнутому виді відбиває найбільш істотні риси цієї діяльності. Практично в якості такої моделі виступають кваліфікаційні характеристики (вимоги до вмінь, знань і особистісним якостям фахівців). Модель функціонуючого фахівця включає компоненти, що значно впливають на ефективність професійної діяльності та які забезпечують контроль за нею, легко діагностуються, що створює можливість втручання та корекції. Модель фахівця ґрунтується на його функціях. Отже, визначивши посадові функції працюючого логопеда, можна буде побудувати модель його діяльності. Наша робота з досліджуваної проблеми була почата з вивчення функціональних обов´язків логопеда. До основних функцій логопеда належать:

  1. Діагностична функція - проявляється в обстеженні дітей і визначенні типу порушень;
  2. Корекційна функція - участь логопеда в здійсненні системи спеціальних логопедичних заходів, спрямованих на подолання або ослаблення недоліків розвитку, властивих дітям з порушеннями мовлення, і сприяючих не тільки виправленню окремих порушень, але й формуванню особистості в цілому.
  3. Навчальна функція - виражається в стимуляції та керуванні активністю дитини, у результаті якої в неї формуються певні знання, уміння і навички.
  4. Виховна функція - проявляється в процесі цілеспрямованого формування гармонійно розвиненої особистості за допомогою спеціально розроблених і науково обґрунтованих засобів, форм і методів впливу. Виховна функція включає й керівництво взаєминами дітей з метою створення педагогічно доцільного, сприятливого мікроклімату для психічного розвитку кожної дитини.
  5. Дослідницька функція - діяльність логопеда неможлива без глибокого аналізу досвіду логопедичної та педагогічної діяльності, без щоденного пошуку нового, аналізу передового досвіду та нововведень.
  6. Функція психолого-педагогічної освіти батьків - забезпечує єдність зусиль дитячого закладу та родини, логопед виступає перед батьками і як пропагандист логопедичних і педагогічних знань. Без виховної, просвітницької роботи з батьками неможливо домогтися значних успіхів у формуванні особистості дитини.
  7. Функція самоосвіти - працювати сьогодні на рівні пропонованих до сучасного вчителя-логопеда вимог неможливо без постійного збагачення знаннями нових досліджень в галузі педагогіки, психології, медицини та логопедії, тому цій функції в даний момент надається особливе значення [1].

Визначивши основні професійні функції логопеда, ми позначили ті галузі знань, умінь, навичок, у яких логопеди повинні бути компетентні. Таким чином, вичленовування посадових обов´язків логопеда допомогло встановити особливості його професійної компетентності. Під особливостями розуміються властивості, які відрізняють яке-небудь явище від інших. Професійна компетентність педагога в нашому дослідженні, представлена сукупністю загальнопедагогічної, спеціальної, технологічної, комунікативної та рефлексивної компетенцій. Так, як логопед представник педагогічної професії, то він, як і будь-який педагог, повинен володіти якоюсь сукупністю компетенцій. Особливості ж його професійної компетентності, на наш погляд, повинні бути обумовлені здатністю виконувати певні специфічні - професійні обов´язки, що відрізняють його як фахівця від інших педагогів.

У нашім дослідженні ми описуємо це на прикладі комунікативної компетенції логопеда. Виконуючи всі основні трудові функції, розкриті вище, логопед повинен враховувати:

  1. Вікові особливості дітей. Діти із проблемами в розвитку особливо чутливі та ранимі, тому для логопеда важливі товариськість, справжня зацікавленість у самому спілкуванні, логопед повинен володіти демократичним стилем спілкування, що передбачає взаємне емоційне співпереживання;
  2. Індивідуальні особливості дітей. Навчання і виховання дітей з порушеннями мовлення повинне здійснюватися з позицій індивідуально- диференційованого підходу, тобто, з одного боку необхідно враховувати індивідуально-типологічні особливості кожної дитини, з іншого боку - особливості групи дітей у цілому;
  3. Основні принципи корекційної роботи. Одним з них є принцип комунікативної спрямованості навчання та виховання дітей з порушеннями мовлення. Він означає необхідність спеціальної уваги до розвитку мовлення як основного засобу комунікації, а також цілеспрямованого формування навичок спілкування дітей з дорослими та з однолітками.
  4. Обов´язковість тісного співробітництва з усіма фахівцями, задіяними в корекційному процесі. Логопед повинен володіти прийомами професійного спілкування з колегами для досягнення максимально позитивного результату в справі корекції відхилень у розвитку дитини.

Пропонована модель професійної компетентності логопеда з´явилася основою для роботи фахівця з дітьми з порушеннями мовлення. В основу даної моделі покладене припущення про те, що професійна компетентність фахівця - синтез визначених професійних компетенцій. Компетентністний підхід припускає розробку критеріїв сформованості професіоналізму. Критерій - «ознака» [6] за яким можна судити про те, наскільки фахівець підготовлений до свідомого виконання своїх обов´язків і до того, щоб згодом ефективно проявляти свою компетентність при розв´язанні різноманітних корекційно-педагогічних завдань. Ми розглянули загальні критерії професійної компетентності педагога, а потім критерії та показники професійної компетентності логопеда. Виділення критеріїв та їх показників є необхідним для встановлення рівнів сформованості професійної компетентності логопеда. Під рівнем звичайно розуміється ступінь розвитку якої-небудь якості. Особливо відзначимо, що в пропонованій характеристиці рівнів відсутній опис сформованості загальнопедагогічної компетенції, оскільки метою нашої роботи є виділення особливостей компетенцій у конкретної категорії фахівців. Показники та критерії сформованості професійної компетентності логопеда дозволили виділити її рівні:

Прагматичний рівень (високий):

  • спеціальна компетенція: логопед володіє системою знань про виховання і навчання дітей з порушеннями в розвитку мовлення, використовує їх у своїй роботі;
  • технологічна компетенція: логопед уміє самостійно планувати та організовувати свою діяльність і діяльність дітей; методично грамотно проводити корекційні заняття та загальноосвітні заходи, використовуючи при цьому спеціальні прийоми та засоби навчання; проявляє творчість при проведенні корекційної роботи з дітьми;
  • комунікативна компетенція: логопед уміє встановити контакт із будь-якою дитиною, враховує при цьому її індивідуальні особливості; зацікавлена в діловому співробітництві з колегами, вступає з ними у взаємодію; вміє встановити доброзичливі стосунки з батьками, включати їх у корекційну роботу;
  • рефлексивна компетенція: логопед здатний вибрати оптимальне рішення в різних педагогічних ситуаціях, помічає свої помилки в роботі та прагне їх виправити.

Репродуктивний рівень (середній):

  • спеціальна компетенція: логопед володіє окремими знаннями про виховання і навчання дітей із проблемами в розвитку, використовує деякі з них у своїй роботі;
  • технологічна компетенція: логопед може самостійно планувати окремі освітньо-виховні процеси, але планування здійснюється на основі неповного аналізу результатів попередньої діяльності; зазнає труднощів у реалізації своїх задумів; творче відношення до роботи проявляється не завжди, в основному відбувається запозичення прийомів корекційно- виховної роботи від колег;
  • комунікативна компетенція: логопед не завжди вміє знайти підхід до дітей, іноді пред´являє до дітей неадекватні вимоги; розуміє необхідність взаємозв´язку з колегами по роботі, але зазнає труднощів у встановленні ділових контактів; спілкування з батьками вихованців частіше виникає стихійно, за необхідністю;
  • рефлексивна компетенція: недостатньо володіє необхідними для логопеда вміннями, бачить свої недоліки в роботі, але не завжди здатний встановити їх причини.

Адаптивний рівень (низький):

  • спеціальна компетенція: знання з питань діагностики, корекції та навчання дітей з порушеннями мовлення відрізняються обмеженістю, фрагментарністю;
  • технологічна компетенція: при плануванні логопед допускає серйозні помилки, воно здійснюється формально, безсистемно, без урахування досягнутих дітьми результатів, при проведенні роботи з дітьми не враховується принцип корекційної спрямованості та системності; володіє окремими діагностичними прийомами, але використовує їх без аналізу ситуації, творчість у роботі не проявляється;
  • комунікативна компетенція: робота з дітьми ведеться без урахування їх індивідуальних особливостей, зв´язок з колегами, співробітниками та батьками відсутній або носить випадковий характер;
  • рефлексивна компетенція: допущені помилки в роботі не помічає, не прагне до поліпшення якості своєї роботи, до поповнення відсутніх знань.

Відомо, що кожний працівник компетентний у тім ступені, у якій виконувана їм робота відповідає вимогам, пропонованим до кінцевого результату даної професійної діяльності. Вимір оцінки або вимір кінцевого результату - єдиний науковий спосіб судити про що-небудь взагалі, про компетентність зокрема. У рамках нашого дослідження ми виявляли сформованість професійної компетентності в логопедів працюючих у системі реабілітації дітей з порушеннями психофізичного розвитку.

Для одержання первинної інформації про компетентність логопедів було проведене анкетування логопедів корекційних закладів і експертів (методистів, викладачів вузу). Порівняння результатів дозволило виявити реальний рівень сформованості професійної компетентності логопедів. Анкетування проводилося у два етапи. На першому виявлені уявлення логопедів про сутність професійно- педагогічної компетентності фахівця логопеда. Логопеди дали наступні відповіді на судження «Професійно-педагогічна компетентність логопеда - це....» :

  1. Знання логопедії та суміжних з нею наук - 24%;
  2. Уміння здійснювати корекційну роботу з дітьми - 51%;
  3. Проведення грамотного обстеження дітей з порушеннями мовлення - 7%;
  4. Знання трудових обов´язків логопеда та сумлінне їх виконання-12%.

6% респондентів дали відповіді, відмінні від думок більшості. Серед них під професійною компетентністю логопеда розуміється ерудиція, знання своєї справи, уміння співробітничати з колегами та ін. Як бачимо, при визначенні компетентності логопеда на перше місце були поставлені професійно-педагогічні вміння. У зв´язку із ці ми зацікавилися тим, як логопеди оцінюють рівень своєї компетентності. Відповіді респондентів розподілися в такий спосіб: адаптивний рівень - 51%; репродуктивний - 45%; прагматичний - 4 %. Подібне критичне відношення логопедів до себе стало більш зрозумілим, коли були проаналізовані відповіді на питання анкети: «У якій сфері діяльності Ви почуваєте себе більш компетентним фахівцем?» Жодна з перерахованих сфер діяльності логопеда не одержала більше 30% позитивних відповідей.

Метою другого етапу анкетування було з´ясування оцінки сформованості професійної компетентності в логопедів експертами. Отримані дані зрівнялися з результатами опитування логопедів з метою виявлення реального рівня сформованості в останніх професійно- педагогічної компетентності (табл. 1.).

Таблиця 1.

Оцінка та самооцінка професійно-педагогічної компетентності логопедів (зіставлення самооцінки логопедів з результатами оцінкиекспертів)

Категорія

респондентів

Рівні компетентності

адаптивний

репродуктивний

прагматичний

Логопеди

51%

45%

4%

Експерти

53%

44%

3%

Зіставлення даних свідчить про те, що результати самооцінки логопедів і оцінки їх діяльності компетентними експертами в основному збіглися, що підтверджує об´єктивність самооцінки.

Щоб корекційна діяльність була ефективною, варто враховувати реальні можливості та досвід роботи кожного логопеда. Отже, перед нами постало завдання виявлення рівня професійної майстерності логопеда (педагогічна діагностика). Відомо, що педагогічна діагностика як система методів і засобів вивчення професійного рівня створює основу для виявлення утруднень у роботі, сприяє усвідомленню та пошуку оптимальних шляхів їх подолання. Разом з тим, вона дозволяє визначити

і сильні сторони логопедів, намітити конкретні способи їх закріплення та розвитку в корекційній діяльності. У рамках дослідження було проведене анкетування 70 логопедів. У роботі були використані тестові та анкетні методики, розроблені психологами та педагогами (Н.Г.Буркова, 1998; Н.В.Остапчук,1999; та інші) частково адаптовані або модифіковані нами. Дані анкетного опитування свідчили про незадоволеність деяких логопедів професійною підготовкою й виникаючих у зв´язку із цим проблемах у практичній корекційно- розвивальній роботі, відзначали бажання підвищити кваліфікацію. Для одержання більш повної інформації про професійну позицію логопедів ми попросили їх указати на привабливі та непривабливі (на їх думку) сторони професійної діяльності. У ході узагальнення результатів опитування була отримана діаграма «Професійна позиція логопедів». Всі логопеди (100%) усвідомлюють соціальну необхідність і значимість професії, 75% указує на труднощі організації логопедичної роботи.

Особлива увага була приділена розробці «Методики вивчення рівня професійної майстерності логопеда». Виходячи з розуміння сутності професійної майстерності, ми окреслили зміст діагностики трьома складовими: діагностика рівня професійної діяльності логопеда, діагностика результативності корекційно-розвивальної роботи логопеда, діагностика комунікативної культури логопеда. Далі були виявлені критерії оцінки з кожної діагностуємої складової. Тому що професійна майстерність є інтегрованим поняттям, то кожний її рівень (репродуктивний, майстерний, дослідницький) може бути визначений наявністю/відсутністю показників за допомогою експертизи. Педагогічна експертиза - це процес аналізу і винесення оцінних суджень про професійну компетентність учителя-логопеда із цих позицій його діяльності. Крім цього, вона може виступати фактором удосконалювання професійної майстерності логопеда, якщо поряд з діагностичною та контрольно-оцінною вона виконує стимулюючу, прогностичну, конструктивну функції. Достоїнством запропонованої методики є те, що вона дозволяє оцінювати основні сторони професійної діяльності логопедів і може бути використана цілком або окремими блоками. Це дає можливість при наступній педагогічній експертизі враховувати виявлені раніше недоліки, а також проводити методичну роботу з підвищення професійної майстерності більш цілеспрямовано.

Проведення діагностування на основі педагогічної експертизи підвищує рівень об´єктивної оцінки професійної майстерності логопеда, науковість висновків і рекомендації з удосконалювання корекційної діяльності, тому що експертні методи припускають використання колективного вивчення діяльності логопеда. Отже, процес і результати педагогічної діагностики стають більш об´єктивними, відбиваючи достеменну характеристику логопеда. Однак варто помітити, що в реальній практиці в логопеда проявляються окремі якості, що характеризують його не тільки в рамках якоїсь однієї кваліфікаційної категорії, тому доводиться виводити якийсь усереднений висновок.

Отже, проведене дослідження з «Методики вивчення рівня професійної майстерності логопеда», вивчення результатів анкетування з професійній підготовці та урахування професійної позиції логопедів. Результати педагогічної діагностики професійної майстерності логопедів використовувалися надалі при розробці методичних рекомендацій з подолання утруднень, що виникають у ході роботи, закріпленню позитивного досвіду, стали умовою для подальшого особистісного та професійного зросту і самовдосконалення логопедів.

Література:

  1. Волкова Г. А. Логопедия / Г. А. Волкова ; под ред. Л. С. Волковой. - М. : Просвещение, 1989. - 528 с.
  2. Выготский Л. С. Основные проблемы дефектологии : [собр. соч.] / Л. С. Выготский. - М., 1983. - С. 6 - 84. - (Т. 5).
  3. Захарова Л. Н. Профессиональная компетентность учителя и психолого-педагогическое проектирование / Л. Н. Захарова. - Н. Новгород : Нижегородский гуманитарный центр, 1995. - 136 с.
  4. Остапчук Н. В. Педагогический анализ процесса становления психолого-педагогической компетентности педагога /Н. В. Остапчук. - Екатерибург, 1999. - 171 с.
  5. Петелина Н. Г. Воспитание профессиональной самостоятельности учителя-логопеда /Н. Г. Петелина // Передовые технологии науки и образования : сб. науч. тр. / под ред. В. А. Иванова. - Курск : Изд-во КГУ, 2004. - С. 3 - 4.
  6. Советский энциклопедический словарь. - М. : Советская энциклопедия, 1979. - 1630 с.
 

Вгору