Писемне мовлення - вид мовленнєво-мисленнєвої діяльності

Писемне мовлення, на відміну від усного, формується в умовах цілеспрямованого навчання. Його механізми вдосконалюються у ході подальшого навчання. Оволодіння грамотою - це складна розумова діяльність, яка вимагає достатньої зрілості багатьох психічних функцій дитини.

Письмо включає низку специфічних операцій.

1. Аналіз звукового складу слова.

Перша умова письма - визначення послідовності звуків у слові.

Друга умова - уточнення звуків, тобто перетворення почутих у даний момент звукових варіантів у чіткі узагальнені мовні звуки - фонеми. Спочатку ці два процеси протікають повністю усвідомлено, і пізніше - автоматично. Акустичний аналіз і синтез відбуваються за участі артикуляції.

2.     Наступна операція письма полягає у позначенні фонем (почутих звуків) графемами (писемними знаками) з урахуванням просторового розміщення їх елементів.

3.     На останньому етапі письма відбувається “перешифрування” зорових схем букв у кінетичну систему послідовних рухів, потрібних для запису (графеми переводять у кіпеми).

Мета початкового періоду навчання грамоти - виховання складної єдності уявлень про акустичний, артикуляційний, оптичний і кінестетичний образи слова.

Для оволодіння писемним мовленням суттєве значення має рівень сформованості фонетико-фонематичних процесів і лексико-граматичної системи мовлення дитини. Водночас для формування повноцінних навичок письма необхідним є достатній розвиток немовленнєвих функцій: зорово-просторового сприймання, тонких диференційованих рухів пальців рук, уваги, мислення, спостережливості.

Як відомо, діти з нормальним мовленням упродовж усього до шкільного віку засвоюють потрібний запас слів, оволодівають на практичному рівні граматичними формами та категоріями. У них також формується готовність до оволодіння звуковим і морфемним аналізом слів.

Проте у дітей із різними формами мовленнєвої патології спостерігається відставання в розвитку цих процесів. Тому вони не можуть достатньою мірою опанувати письмо і читання. Порушення засвоєння процесу письма позначають терміном “дисграфія”.

Встановлено, що вади письма у дітей найчастіше виникають уна слідок загального недорозвинення мовлення, коли порушуються і фонетико-фонематична, і лексико-граматична системи мовлення. Якщо не проводити корекційних занять, дисграфічні помилки залишаються у письмі школярів і в наступні роки. Тому надзвичайно важливим є раннє виявлення дисграфії у молодших школярів. З цією метою логопеди шкільних логопедичних пунктів у вересні пропонують учителям 3-4 класів тих шкіл, що закріплені за цим пунктом, тексти спеціально дібраних диктантів. З написаних учнями диктантів логопед відбирає ті, в яких зустрічаються специфічні, тобто дисграфічні, помилки.

:
 

Вгору