Характеристика специфічних помилок писемного мовлення

І.  Помилки на рівні букви і складу.

-   Пропуски букв та складів. Вони свідчать про те, що учень не виділяє у складі слова всіх його компонентів. Частіше пропускає букви, що позначають голосні звуки. Наприклад: рак - “рк”, риба-“рба”, корова - “крва” і т. н. Букви, що позначають приголосні звуки, часто пропускає при збігові приголосних у слові. Наприклад: стіл-“сіл”, уранці-“ураці”.

-      Вставляння зайвих букв у слово.

Це найчастіше відбувається при збігові приголосних. Наприклад: тигр-“тигор”, светр - “свстир”, гриф - “гириф”.

-      Переставляння букв та складів.

Наприклад: поверталася - “повреталася”, дрова - “двора”.

-      Персеверація (повторення одних і тих самих складів) букв: дерево - “девево”, а також цілих складів: ходила - “ходидила” і т. н.

-      Заміна букв.

Вона вказує на те, що учень виділив у складі слова звук, але для його позначення вибрав неправильну букву. Це обумовлено:

-      нечітким розрізненням звуків, що мають акустико-артикуляційну подібність: змішування глухих і дзвінких приголосних (багато — “бахато”, ліфт — “лівт”); свистячих і шиплячих звуків (школа - “скола”, соняшник - “шоняншик”), африкатів ч - ц, ч - щ (вовчиця - “вовциця”, дощечка - “дочечка”), твер дих і м’яких (сьогодні - “согодні”);

-      несталим співвіднесенням фонеми з графемою, коли не закріпився зв’язок між звуком і зоровим образом відповідної букви;

-      нечітким розрізненням букв, що мають кінетичну подібність у написанні. У цих замінах збігається накреслення першого елемента двох букв. Після написання першого елемента учень не може далі диференціювати тонкі рухи руки. Вій або неправильно передає кількість однорідних елементів (л-м, и-ш), або помилково вибирає наступний елемент (и-у, Г-Р, б-д). У деяких дітей ці помилки переходять і в процес читання.

ІІ. Помилки на рівні слова.

1.Окреме написання частин слова спостерігається в таких випадках:

  • ·коли префікс або початкова буква слова нагадує прийменник, сполучник (називати - “на зивати”, яскравий - “я скравий” та ін.);
  • ·при збігові приголосних (брати - “б рати”).

2.     Написання слів разом:

  • ·написання разом прийменника, сполучника із наступним словом (в класі - “вкласі”);
  • ·написання разом двох самостійних слів (усі діти - “усідіти”). У складних випадках усі слова у реченні зливаються в одне ( “ У ракаєклешні ” );
  • ·морфемні аграматизми: неправильне словотворення за допомогою префікса і суфікса (жаб’ячий - “жабний”, безвусий - “безвусатий”).

ІІІ. Помилки на рівні речення та словосполучень.

1.Відсутність великої літери на початку речення.

2.Відсутність крапки в кінці речення.

3.Неправильний зв’язок слів у реченні або словосполученні (“Ми з таткою грали футбол”).

4.Невміння правильно вживати граматичні категорії роду, відмінків та числа (“п’ять ялинків”, “лоша бігала по траві”).

5.Неправильний порядок слів у реченні (“Ми їздили до бабусі влітку і на море”).

Таким чином, аналіз дисграфічних помилок свідчить, що дисграфія є одним із проявів системного недорозвинення мовлення, що охоплює всі сторони мовленнєвого розвитку дитини, а також низку його немовленнєвих функцій. Психологічне обстеження виявляє,що у ряді завдань діти з порушенням письма відчувають значно більші труднощі, ніж здорові діти. Характерним для таких дітей, порівняно зі здоровими, є той факт, що виявлені порушення утворюють певні типи поєднань. Найпоширенішими є такі:

  • ·порушення орієнтування “праворуч-ліворуч” у поєднанні зі слабкістю короткочасної слухо-мовної пам’яті і низькими зображувальними можливостями;
  • ·слабкість короткочасної слухо-мовної пам’яті у поєднанні з не достатністю динамічного праксису (тест Озерецького “кулак - ребро - долоня”);
  • ·слабкість короткочасної слухо-мовної пам’яті у поєднанні з низькими зображувальними можливостями і нездатністю до “рядоговоріння” (пори року, дні тижня).
:
 

Вгору