Характеристика поняття "фонологічна складова мовлення"

Н.С. Гаврилова


Проведений аналіз наукових джерел (Є.Н. Вінарської, Д.Б. Єль- коніна, Л.О. Калмикової, М.А. Савченко, Є.Ф. Соботович, С.Н. Цей- тлін та інших) дозволив нам визначити, що поняття «фонологічна складова мовлення» є багатокомпонентним. Це поняття, з нашої точки зору, включає у себе такі елементи, як точність і чіткість вимови кожної фонеми, точність вимови кожного слова, а також правильність інтонування, мелодійного оформлення усіх смис­лових одиниць мовлення, паузацію і акцентуацію.

  1. Точність і чіткість вимови кожної фонеми забезпечується, з одного боку, вмінням правильно артикулювати кожну з них, а з іншого боку — усвідомленим і правильним сприйманням акус­тичного образу звука мовлення і вмінням співвідносити його з відповідною артикулемою.
  2. Точність вимови кожної фонеми у слові забезпечується вмін­ням переключатися з однієї артикуляції на іншу в процесі ви­мови, вмінням сприймати фонеми в словах у чіткій послідов­ності Відомо також, що у словах фонеми набувають звучан­ня алофона, тобто змінюють висоту, тривалість звучання. А саме, в процесі вимови слова в залежності від позиції (наголо­шеної чи ненаголошеної), в якій вона стоїть, від тих фонем, у сусідстві з якими вона знаходиться, від індивідуальних час­тотних характеристик голосу того, хто говорить, темпу мовлення може змінюватися амплітуда, висота звукової хви­лі Проте, як показують дослідження, залишається незмінною її конфігурація, тобто форма звукової хвилі, утворена зміною частоти коливань повітря в процесі вимови однієї фонеми. Ця характеристика і є, очевидно, найвагомішою для сприймання її слуховим аналізатором і забезпечення розрізнення фонем між собою.
  3. Правильність інтонування, мелодійного оформлення усього мовлення залежить від емоційності самої людини, тобто від усвідомлепості нею емоцій (наприклад виявлено, чим гармоніч­нішою є емоційна сфера, тим плавнішим є перехід від однієї інтонації до іншої; імпульсивним людям характерні р'ізкі інто­наційні переходи, розмова на підвищених тонах). З іншого бо­ку, правильність інтонування, мелодійного оформлення забез­печується активною, узгодженою з мовленнєвим видихом і ру­хами артикуляційного апарату діяльністю голосових зв ’язок.
  4. Паузація і акцентуація у вимовному боці мовлення розвиваєть­ся у дітей паралельно з процесами і функціями пізнавальної ді­яльності 3 одного боку, формується вміння сприймати рит­мічно організоване мовлення, виділяти спочатку акцентовані (ті, які найсильніше звучать) частинки мовлення і поєднува­ти їх зі смисловим навантаженням, яке вони несуть, а потім виділяти по-різному ритмічно оформлені та різнонаголошені пачки складів і надавати їм нові значення чи відтінки значень (у слові, у фразі, у реченні, у контексті). З іншого боку, форму­ється вміння правильно розставляти паузи та наголоси в ус­ному мовленні через розвиток ритмічного, плавного дихання і використання голосових модуляцій.

У нашому дослідженні ми зосередили увагу на дослідженні фо­нетичного боку мовлення, процесу його формування в нормі та при порушеннях.

загрузка...
 

Вгору