Особливості розвитку фонетичного боку мовлення у дітей в процесі нормального онтогенезу

Н.С. Гаврилова


Усім відомо, що дитина народжується без уміння говорити. Мов­леннєвий апарат немовлят на початку ще не пристосований для го­воріння. Він адаптується для цієї психофізіологічної роботи впро­довж перших півтора-двох років життя дитини. Регулярне трену­вання органів артикуляції, які забезпечують реалізацію мовлення, здійснюєтьсяз перших днів її життя в процесі виконанню нею різ­них форм діяльності, зокрема при споживанні їжі. Дослідження на­уковців (Є.Ф. Архіпової, О.М. Вінарської та інших) показали, що в період грудного годування завдяки тій артикуляційній позиції, яку приймають органи артикуляції в процесі смоктання (губи витягнуті вперед, кінчик язика просунутий вперед, а також активним рухам, виконуваним кінчиком язика і губами) у дітей формується готовні­сть до вимови голосних -а-, -о-, -у-, губно-губних -П-, -Б-, -М-, губно- зубних -в-, -ф- і передньоязикових фонем -їй'-, -д'-, -п'-, -т-, -і/-. У період формування у дитини вміння пити рідину з чашки здійс­нюється підготовка її артикуляційного апарату до вимови голосних -е-, -и-, -і- задньоязикових фонем -г-, -л-, -к-, -г'-, оскільки у цей пе­ріод вони вчаться здійснювати ковтання, розслабляючи і активізу­ючи м’язи кореня язика і усього піднебінно-глоткового комплексу (піднебінних дужок, м’якого піднебіння і язичка), що призводить до їхнього укріплення, а також формує вміння контролювати, узгоджу­вати діяльність усіх органів, які входять у склад цього комплексу. У третій період, коли дитина починає їсти з ложки, у неї формуєть­ся готовність до вимови найскладніших фонем -с-, -з-, -ц-, -дз-, -ш-, -ж-, -ч-, -дж-, -й-, -л-, -р-, оскільки процес вживання їжі з ложки можливий лише при достатньому узгодженні рухів усіх м’язів язи­ка, що забезпечує розвиток дрібної артикуляційної моторики. Також органи артикуляції укріплюються у дитини завдяки виконанню нею активних рухів язиком під час дослідження нового, говоріння з до­рослими, наслідування їхнього мовлення, жування.

Основним способом, який використовують діти для засвоєння одиниць мовлення, є практика їх вживання. В процесі активної ви­мови окремих фонем і їхніх комплексів не лише здійснюється ак­тивна робота мозку по співставленню і порівнянню їхніх акустич­них та кінестетичних ознак, але одночасно формується механізм, що дозволяє дітям навчитися розрізняти фонеми у різних артикуляцій­них позиціях, у різних за обсягом одиницях мови.

Дослідження ряду науковців (О.М. Вінарської, Д.Б. Єльконіна, Л.Т. Журби, Є.М. Мастюкової та інших) показують, що у дитини в перші місяці життя розвиток фонологічної складової мовлення від­бувається під впливом емоційного спілкування з мамою, а тому і перші комплекси фонем, які вона вимовляє, характеризуються мело­дійним та інтонаційним забарвленням, що відповідає мовленню до­рослого. Таке інтонаційно-мелодійне оформлення мовлення зміню­ється, удосконалюється в процесі розвитку дитини через наслідува­ння спочатку голосу матері, а потім членів сім’ї та інших людей. Та­кож стимулом для розвитку цієї особливості є необхідність дитини реалізувати свої потреби. Вона хоче, щоб її зрозуміли і допомогли пізнати оточуюче середовище. На цій підставі спочатку у неї фор­муються два по-різному забарвлених комплекси фонем: крик, що відображає її незадоволення; гукання та гуління, які відображають стан емоційного комфорту, задоволення (вік від 0 до 2-3 місяців).

Поступово, у зв’язку з розвитком пізнавально-комунікативної ак­тивності дитини, а отже, з розширенням потреб немовляти, у фо­нологічній системі мовлення з’являються нові, більш складні від­тінки. Спочатку гуління дитини (у 2-3 місяці) характеризується емо­ційним забарвленням, але поступово (в період від 4 до 6 місяців) у ньому з’являється вокальне оформлення зі зміною сили звучання. В період від 5-6 місяців і в середньому до 9-10 місяців в мовленні ма­люка з’являється лепет і псевдослова з висхідною чи низхідною змі­ною звучання, такою, яку використовують оточуючі його люди в процесі вимови запитальних, окличних, спонукальних чи розповід­них речень і окремих слів. Період від 9-10 місяців і до 12-14 місяців характеризується появою в дитячому мовленні пауз між окремими лепетними та аморфними словами-коренями, а також відповідно ритмічно організованими комплексами звуків чи слів. Після 12­-14 місяців у мовленні з’являється оформлена інтонаційно і мело­дійно фраза, яка включає декілька аморфних чи повноцінних слів. Використовують таке фразове мовлення діти для забезпечення спіл­кування з дорослими та іншими дітьми у різних ситуаціях.

Аналіз наукової літератури з проблеми лінгвістики дитячого мов­лення (Л.О. Калмикова, М.А. Савченко, Є.Ф Соботович, С.Н. Цейт- лін) показує, що процес розвитку вимови фонем, слів, фраз, речень залежить від точності та чіткості їхнього сприймання. Процес роз­витку сприймання мовлення, в свою чергу, теж характеризується конкретною послідовністю і системністю. Спочатку діти вчаться розрізняти на слух звуки за інтенсивністю звучання і частотними характеристиками (6-8 місяців), а потім за узагальненими, смисло- розрізнювальними ознаками: спочатку у морфемах, потім у грама­тично оформлених фразах, реченнях (приблизно з 1 року 8 місяців). Визначено, що у них спочатку формуються уявлення про звучання фонем, що відповідають їхній власній вимові (з 2 до 4 років), а лише потім фонематичні уявлення, які відповідають мовним нормам, сприйнятим з мовлення оточуючих (з 4 років).

Кожна група фонем засвоюється дітьми поступово (фонеми ран­нього, середнього і пізнього онтогенезу) залежно від особливостей сформованості периферійної частини органів мовлення та дозрівання відділів підкірки та кори головного мозку, що забезпечують сенсо- моторний та гностико-праксичний рівень сприймання і відтворення інформації. Послідовність появи фонем у мовленні дітей в процесі нормального онтогенезу та періоди, коли вони з’являються, були ви­значені та найбільш детально охарактеризовані О.М. Гвоздєвим. Зок­рема, було виявлено, що перші найлегші у вимові фонеми -а-, -о-, -у-, -і-, -М-, -п-, -6-, -к-, -г-, -д'-, -т-н-л'-, -с- в середньому з’явля­ються в мовленні дітей до 1 року і 8 місяців. Після 1 року і 8 місяців малюки навчаються вимовляти такі фонеми, як -х'-, -ц'-, -й-. У цей період вони в процесі вимови слів опускають першу чи останню при­голосну фонему. В 1 рік і 10 місяців і до 2 років в мовленні дітей з’я­вляються тверді фонеми мовлення -п-, -ш-, -Ц-. Від 2 років до 2 років 6 місяців вони починають вимовляти тверді фонеми -С-, -Л-, потім  -в-, -р-, -з-. Характерним для цього періоду розвитку дітей є сплуту­вання звуків, близьких за артикуляцією. З 2 років 6 місяців до 3 років ними засвоюються фонеми -ч-, -ш-, -ж-, -щ- і твердий -ц-. До 4 років діти оволодівають правильною вимовою усіх фонем, а до 6 років навчаються усвідомлено розрізняти повністю усі звуки мовлення на слух і при вимові у будь-якій позиції в слові.

Таким чином, розглядаючи базові особливості процесу оволодін­ня фонетичним боком мовлення, ряд науковців (Л.О. Калмикова, М.А. Савченко, Л.П. Федоренко та інші) наголошують передусім на одному з таких провідних характерологічних компонентів, що роз­вивається у дітей в період від народження і до чотирьох років і виз­начає їхню мовленнєву компетентність - уміння керувати мовлен­нєвими рухами. Зокрема передбачається, що фонетичний бік мов­лення вважається сформованим у дитини тоді, коли дошкільник набуває здатності керувати м ’язами мовленнєвого апарату, ко­ординувати рухи периферійних органів мовлення достатньо для того, щоб забезпечити вимову звуків, складів, слів, речень у відпо­відності до результатів аналізу, проведеного спільно зі слуховим (що забезпечує акустичне сприймання мови на слух) і кінесте­тичним (що забезпечує сприймання артикуляційних позицій ви­мовлених звуків) відчуттям.

 Список використаних джерел

  1. Архипова E.H. Коррекционная работа с детьми с церебральным параличом: доречевой период: Книга для логопеда. - М.: Про­свещение, 1989. - 79 с.
  2. Винарская Е.Н. Раннее речевое развитие ребёнка и проблемы де­фектологии: Периодика раннего развития: Эмоциональные пред­посылки освоения языка: Книга для логопеда. - М.: Просвеще­ние, 1987. - 160 с.
  3. Гвоздев А.Н. Вопросы изучения детской речи. - М.: Изд-во АПН РСФСР, 1961.-471 с.
  4. Соботович Є.Ф. Психолінгвістична періодизація мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку // Теорія і практика сучасної логопедії: Збірник наукових праць: Вип.1. - К.: Актуальна ос­віта, 2004. - С. 7-34.
  5. Эльконин Д.Б. Развитие речи в дошкольном возрасте. - М.: Из­дательство АПН РСФСР, 1958. - 115 с.
  6. Цейтлин С.Н. Язык и ребёнок: Лингвистика детской речи. - М.: ВЛАДОС, 2000. - 240 с.
загрузка...
 

Вгору