Вшанування пам’яті Т. Г. Шевченка стало всенародною традицією в нашій країні. 9 березня 2014 року вся прогресивна громадськість України відзначатиме 200-річчя з дня народження Тараса Григоро­вича Шевченка — видатного поета, письменника і художника. З тво­рами Т. Г. Шевченка дітей ознайомлюють переважно в школі, проте у творчому доробку Кобзаря є такі поезії, зміст яких доступний і зро­зумілий дошкільникам. Поетичне слово розширює знання та уявлення дітей про навколишній світ, удосконалює ритміко-інтонаційну скла­дову мовлення, збагачує словниковий запас, а також сприяє розвитку мовленнєвої діяльності в цілому. Саме такі корекційно-розвивальні завдання з формування мовленнєвої полікомпетентності стоять перед педагогами, які працюють із дошкільниками, що мають вади мовлен­нєвого розвитку (ВМР).

Поетичні твори Т. Г. Шевченка допомагають у доступній фор­мі ознайомити дітей, які страждають на ВМР, з минулим України, глибше розкрити красу рідного краю, виховують бажання досконало Ю. В. Рібцун з вихованцем опанувати рідну мову, сприяють розвитку психомовленнєвої функції та естетичному вихованню дошкільників. Поезії Кобзаря своєю вираз­ністю, музичністю, змістом дарують дитині відчуття радості, здивуван­ня, захоплення, вражають силою впливу художніх образів. Поетична скарбниця Т. Г. Шевченка сприяє формуванню характеру дитячої осо­бистості, закладає фундамент майбутнього світорозуміння, навчаючи спостерігати, розвиваючи мовлення та мислення, відкриваючи перед дошкільником із ВМР світ явищ, які недоступні його безпосередньому досвіду.

Формування мовленнєвої полікомпетентності дошкільників із ВМР, зокрема розширення словниково-смислової компетентності, ба­гато в чому залежить від того, наскільки правильно педагог зуміє піді­брати відповідні корекційним завданням твори та ілюстративний мате­ріал до них, подати їх, провести попередню та основну роботу.

Якісними показниками правильно організованої та проведеної педагогічної роботи з ознайомлення дітей, які страждають на ВМР, з українською літературою, зокрема з поетичними творами Т. Г. Шев­ченка, виступають такі вміння дошкільника логопедичної групи:

• виявляє бажання слухати поетичний твір;за допомогою наочності, слухає поетичний твір, не відволікаючись і не перебиваючи педагога;
• розуміє зміст прочитаного художнього твору;розглядає ілюстрації до поетичного твору, відповідає на запитання за його змістом;
• виявляє інтерес до художніх образів твору, прагне уточнити семан­тику малознайомих слів або дізнатися значення нових лексем;
• може визначити основну змістову лінію прослуханого нескладного поетичного твору за допомогою ілюстрацій за його змістом, спочат­ку з опорою на навідні запитання педагога, а згодом самостійно;
• переказує поетичний твір, дотримуючись логіки розвитку подій, спочатку з опорою на запитання педагога, а згодом самостійно;
• розповідає про враження, емоційні переживання, адекватно ви­словлює своє ставлення до персонажів твору;
• вивчає напам’ять вірші, прагне, використовуючи відомі звуки, до чіткої, виразної та емоційної декламації;
• виявляє інтерес до книги, бережливо ставиться до неї. Словниковий базис віршованих творів Т. Г. Шевченка належить до категорії загальновживаної та емоційно забарвленої лексики, що робить мову поета простою і доступною для розуміння дошкільниками з ВМР, а її семантична різноплановість — незамінний помічник педагога під час ігор-занять із розширення словниково-смислової компетентності.

Надзвичайно важливим є вміння педагога читати дітям із ВМР по­етичні твори емоційно та виразно, вправно керувати силою голосу, тем­пом і тембром мовлення, використовуючи міміку і жести.

Тече вода з-під явора Яром на долину. (Спокійно)

Пишається над водою Червона калина. (Захоплено)

Пишається калинонька,

Явір молодіє, (Підсилено)

А кругом їх верболози Й лози зеленіють... (Утаємничено)

Завдяки цьому в дітей пробуджуються фантазія і почуття; розви­вається здатність яскраво уявляти окремі художні образи, цілісні кар­тини, створені автором:

Тече вода із-за гаю
Та попід горою.
Хлюпочуться качаточка
Поміж осокою.
А качечка випливає
З качуром за ними,
Ловить ряску, розмовляє
З дітками своїми.

Таким чином, у дітей із ВМР формується мотиваційно-активізу- вальна компетентність, тобто з’являється бажання кількаразово слу­хати одні й ті ж самі вірші, помічати їх красу, вирізняти з тексту об­разні вирази, які відзначаються змістовністю, влучністю, легкістю для запам’ятовування, вивчати твори Т. Г. Шевченка напам’ять.

Слухання — це складний процес перцептивної діяльності, що по­требує від педагога проведення цілеспрямованої допоміжної роботи в цьому напрямі.

Слухаючи Шевченкову поезію, дитина з нормальним мовленнє­вим розвитком може уявити й червону калину, що пишається своєю красою, і те, як молодіє явір, розмовляє з малими каченятами мама- качка. Діти дошкільного віку з ВМР мають збіднену уяву, а тому, якщо усього цього вони не бачили в дійсності, уявити зміст створених автором поетичних картин не кожному вдається. Тому педагогові (вчи- телю-логопеду, вчителю-дефектологу, вихователеві) доцільно перед читанням творів, використовуючи слова поета, проводити підготовчу роботу у вигляді спостережень («Встала весна», «Ой діброво — темний гаю»), проведення годин милування природою («Краса калинового цві­ту», «Грона калинові»), психологічних етюдів («Вітер в гаї», «Наша Оленка відкрила "Кобзар"»), ознайомлювати дітей зі значенням нових слів і образних виразів («вітер з гаєм розмовляє», «пишається... черво­на калина», «край неба палає»), уточнювати семантику маловідомих лексем («десь чути спів соловейка», «по діброві вітер віє») та багато­значних слів («хмарка пливе»), супроводжувати читання показом ілю­страцій, детальним аналізом кожного віршованого рядка.

Опоетизований Т. Г. Шевченком вечір в Україні у вірші «Садок ви­шневий коло хати» постає у всій красі зорових і слухових образів у єд­нанні людини з природою: білопінно квітучий вишневий садок, при­глушене гудіння хрущів, дзвінкоголосий солов’їний щебет, задушев­ний спів дівчат, яких із вечерею чекають матері. Під час художнього аналізу цього вірша педагогові доцільно використовувати прийом усно­го малювання, коли дошкільники спочатку за допомогою навідних за­питань, а згодом самостійно, розповідають про свої враження від по­чутого (Арсен К., 5,3 р., загальний недорозвиток мовлення (III рівень мовленнєвого розвитку): «Коло хати вишневий садок. Він цвіте. Там літають хрущі. Там співають солов’ї. Дяді йдуть з роботи, а дівчата спі­вають. Мама жде їсти. Стало темно. Мама поклала спати маленьких діток»). Логічним продовженням усного малювання може стати живо­пис у вигляді зображення картин настрою, образів чи почуттів за допо­могою вербального опису емоцій, а згодом олівців або фарб.

Разом зі прослуховуванням вірша й розглядом ілюстра­цій до нього відбувається розуміння змісту твору, тобто од­ночасно вирішується кілька завдань — слухових, зорових і пізнавальних. Викликаний інтерес до літературних творів сприяє розвитку вміння уважніше вслухатися в зміст вірша, прагнути до його розуміння та запам’ятовування. Дитина з нормальним мовленнєвим розвитком намагається усвідо­мити почуте в поетичному творі, встановити зв’язок між почутим і побаченим, інтерпретувати зміст вірша, залежно від власного досвіду. Проте дошкільники із ВМР потребують керівництва та коригування процесу розуміння з боку пе­дагога. Під час ігор-занять педагог навчає дітей знаходити І в об’єктах і явищах схоже та відмінне, аналізувати та син- Ш І тезувати, зіставляти та порівнювати їх у реальному житті та 1 J поезії; спочатку з допомогою дорослого, а згодом самостійно робити узагальнення й висновки за змістом твору.

Особливі труднощі в дітей із ВМР викликає розуміння по­рівнянь, епітетів і метафор, на які багаті твори Т. Г. Шевчен­ка. Спираючися на поетичні твори, педагог може проводити цілеспрямовану роботу в цьому напрямі. У вірші «За сон­цем хмаронька пливе» педагог звертає увагу дітей із ВМР на зміну ного емоційно насиченої палітри кольорів — від світлих до темних. Персоніфіковані метафори та порівняння конкретизують зображення природи, створюючи зорові образи («хмарка пливе», «зове спати сонце», «туман закриває море», «покриває, мов малу дитину»). З допомогою педагога дошкільники не лише починають розуміти вживані поетом образні вирази, а й прагнуть самостійно використовувати їх у своєму мовленні.

Досить часто розумінню змісту поетичного твору дитиною спри­яє відчуття його мелодійності, музичності, співучості та ритму, що в цілому нагадує пісню («Тече вода з-під явора», «Тече вода із-за гаю»). І справді, багато віршів Т. Г. Шевченка покладені на музику завдяки своїй ліричності, глибокій емоційності та тонкому психо­логізму («Реве та стогне Дніпр широкий», «Зацвіла в долині чер­вона калина»). Виразності віршам додає повторення в тексті тих звуків, які допомагають почути й уявити собі аудіальні картини природи, наприклад шелест осоки:

Вітер в гаї не гуляє —
Вночі спочиває;
Прокинеться — тихесенько
В осоки питає:
«Хто се, хто се по сім боці
Чеше косу? Хто се?..
Хто се, хто се?» — тихесенько
Спитає-повіє
Та й задріма...
Або ревіння розбурханого Дніпра:
Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Голами хвилю підійма.

Вивчення напам’ять поетичних творів — нелегке завдання для ді­тей із ВМР. Це обумовлено не лише недостатньо сформованими ком­понентами мовленнєвої діяльності, а й досить часто замалим обсягом довільної пам’яті, її короткочасністю та нестійкістю. Навіть якщо дитина з ВМР і запам’ятала вірш, їй складно відтворити його через невпевненість у власних силах, психоемоційну особистісну нестабіль­ність. Тому педагог має докласти чимало зусиль, щоб вивчення та роз­повідання віршів стало для дошкільника не випробуванням, а соціаль- но-пізнавальним інтересом і задоволенням.

Образні вірші Т. Г. Шевченка доцільно вивчати, створюючи худож­ні замальовки. Наприклад, у вірші «І досі сниться»:

І досі сниться: (Зображення дитини із заплющеними очима) під горою, (Зображення гори)

Між вербами (Зображення верб) та над водою, (Зображення річки)

Біленька хаточка. (Зображення хатинки)

Сидить (Зображення стільця)

Зневага до виховання — загибель людей, сімей, дер­жав і всього світу.

Я. Коменський

Неначе й досі сивий дід (Зображення дідуся)

Коло хатиночки (Зображення хатинки) і бавить (Зображення дерев’яного коника) Хорошеє та кучеряве (Зображення куче­рявої голівки )

Своє малесеньке внуча... (Зображення хлопчика)

За допомогою художніх замальовок дитина швидше запам’ятовуватиме та відтворюватиме поетичні рядки. Вже після кількаразового про­читання, коли педагог починає фразу, учень здат­ний закінчити її. Для дітей із ВМР спосіб хорово­го вивчення віршів не дієвий, адже дошкільники швидко стомлюються, втрачають інтерес до ігор- занять з формування навички самоконтролю за правильністю власного мовлення.

Під час ігор-занять із зображувальної діяль­ності діти виконують роботи за змістом поетич­ного твору. Готуючися до ігор-занять із розви­тку мовлення, педагог виставляє дитячі роботи відповідно до послідовності розгортання подій у заданому творі, що слугує своєрідними підказ­ками, пунктами плану для закріплення, а згодом і розповіді вірша. Це спонукає до якнайкращо­го виконання роботи із зображувальної діяль­ності і вивчення й переказування літературного твору.

З особливою увагою педагогові слід постави­тися до вивчення віршів із художньо-поетични­ми виразами. Так, у вірші «Встала весна» висло­ви «чорну землю сонну розбудила», «уквітчала її рястом», «барвінком укрила» пов’язані з образа­ми пробудження природи після зими. Без спеці­ально організованого, цілеспрямованого спосте­реження уявити та відтворити картини природи дітям із ВМР нелегко. Щоб дошкільники відчули красу вірша, їх слід підготувати: кілька разів по­вести в ліс або до парку, звернути увагу на змі­ни, що відбулися в природі, пояснити значення слів, образних висловів, увести в словник лексе­ми «ряст», «барвінок», «уквітчала». Отримання емоційних вражень від спілкування з природою спонукає дітей виявляти вияву інтерес до поетич­ного слова, сприяє легшому запам’ятовуванню ві­рша. Таким чином поетичні образи весняної при­роди стають дошкільникам із ВМР близькими та зрозумілими.

Завдяки поезіям Т. Г. Шевченка під керівни­цтвом педагога дошкільники з ВМР навчаються спостерігати, бачити красу навколишнього світу, прислухатися до віршованого тексту, помічати порівняння, багатство епітетів, звертати увагу на рими, самостійно придумувати чи пригаду­вати римовані слова. А також починають про­являти інтерес до вивчення віршів напам’ять та елементарно осмислювати загальнолюдські цін­ності — красу і неповторність природи, любов до Батьківщини, своєї родини, шанобливе ставлення до людей.

Отже, Шевченкове слово сприяє не лише мов­леннєвому, а й моральному, естетичному та на­ціональному розвитку дітей із вадами мовлення. Для кожного українця Батьківщина починається з Тараса Григоровича Шевченка. Його поезія від­криває світ у високій красі, будить поезію душі, яка формує кожну особистість, допомагає вирости гідною рідної землі.