Діагностика особливостей розвитку кінетичного та кінестетичного праксису у дітей з порушеннями мовлення

Н.С. Гаврилова


Наукові дослідження в галузі логопедії (М.А. Савченко, С.Ф. Соботович та інших), нейропсихології (О.Л. Лурія, А.Л. Сиротюк, Е.Д. Хомская та інших) показують, що у розвитку та функціонуван- їм акту вимови провідну роль відіграє рухова система, яка формується за умови участі таких базових факторів, як кінестетичний, кінетичний та фактор довільної регуляції психічних процесів. На особливостях розвитку цих факторів та участі їх в акті вимови ми і зупинимося більше, оскільки вважаємо, що саме в межах цих факторів виникають порушення у значної частини дітей з дислалією, ри- нолалією та дизартрією, що і обумовлює або ускладнює недорозвиток у них вимови фонем.

Нейропсихологічні дослідження O.P. Лурії, Л.С. Цвєткової, Є.Д. Хомскої та інших показують, що відповідальною за кінестетичний фактор є значна частина тім’яної долі кори головного мозку, що інтегрує сигнали, які поступають від чуттєвих рецепторів, розташованих у шкірі, м’язах, сухожиллях, суглобах у різних частинах тіла. На базі кінестетичного фактору формується уявлення про власне тіло. Кінетичний фактор забезпечується клітинами як тім’яної, так і лобної долі кори головного мозку, за його участі здійснюється реалізація рухів різними частинами тіла з урахуванням інформації, прийнятої та проаналізованої у центрах аналізу кінестезій. Таким чином, ці два фактори тісно пов’язані між собою, оскільки саме від кінестетичної чутливості залежить точність виконання кожного руху. З іншого боку власне в процесі втримування поз та виконання рухів особливо активними стають кінестетичні відчуття. Поруч з цим відомо, що кінетичний та кінестетичний фактори тісно пов’язані з тактильним модально-специфічним фактором, руховим аналізатором, завдяки роботі яких забезпечується реалізація довільних і не- довільних рухів різними частинами тіла та фактором довільної психічної регуляції, на основі якого відбувається засвоєння програм, виконання операцій та дій, що забезпечують реалізацію будь-якого акту чи процесу (від простого акту вимови чи написання слів до більш складного процесу програмування зв’язних висловлювань тощо). Тактильний модально-специфічний та кінестичний фактор

Відомо, що кінестетична чутливість - це збірне поняття, яке включає шкірну та м’язево-суглобну чутливість. У свою чергу, шкірна кінестетична чутливість включає такі її види, як теплову, холодову, тактильну, больову та вібраційну (окремий вид чутливості, який визнається не усіма науковцями). Відомо, що перші чотири види чутливості забезпечуються спеціальними чотирма різними рецепторами, розташованими у шкірі, тоді коли вібраційна чутливість забезпечується усіма цими ж рецепторами. За м’язево-суглобну чутливість відповідають різні види рецепторів, розташованих у м’язах, сухожиллях та суглобах. Досліджено, що кількість рецепторів у різних частинах тіла різна. Найбільші їхні скупчення знаходяться в межах артикуляційного апарату (навколо рота, у язиці) та у кистях рук (особливо на долонях).

Аферентні подразнення, які ідуть від рецепторів шкіри та опорно-рухового апарату, проводяться по трьох типах волокон і поступають спочатку в задні роги спинного мозку, а потім у задні стовпи спинного мозку, продовгуватий мозок і в ядра, де закінчується перша частина шляху, який проводить сигнал, викликаний подразненнями. В ядрах починається другий нейрон шляху, який іде через продовгуватий мозок, перехрещуючись по середній лінії, варолієв міст, четверопагорбок до ядер зорового бугра (що входять у склад медіальної петлі). Волокна медіальної петлі закінчуються в ядрах зорового бугра, де знаходиться третій нейрон цього шляху. Таким чином, перший нейрон шляху знаходиться у спинальному гангліі, другий - у продовгуватому мозку, а третій - у зоні таламусу.

Наступний рівень (четвертий) кінестетичного аналізатора розташований у корі головного мозку вздовж Роландової Борозни (у 3-му первинному сенсорному полі кори, а також є припущення, що у 1му і 2-му полях Бродмана) і примикає до первинного рухового поля (4-го первинного рухового поля). 3-є поле має чітку соматотопічну організацію. Величина зони представництва у цьому полі для кожного органу залежить від його функціональної значимості, а отже, такі органи, як язик, обличчя, кисті рук, стопи ніг представлені у цій області значно більше, ніж інші органи. Усі види чутливості аналізуються в одних і тих же відділах мозку в однаковій мірі і перекривають один одного. Незважаючи на те, що у більшій мірі представництво правої та лівої частин тіла знаходиться у півкулях мозку за асиметрією, в тому числі науковці вказують і на наявність прямих зв’язків. Відомо, що 3-є сенсорне поле працює у тісному зв’язку з 4- им моторним полем, становлячи з ним єдину систему. Відомим зображенням місця локалізації кінестетичного аналізу тактильно-кінестетичної інформації різних органів в 3-му полі головного мозку є «сенсорна людина» (за У. Пенфілдом, Г. Джасперсом).

Таким чином, порушення кінестетичних процесів можуть виникати на будь-якому з рівнів організації: на 1-му рівні (в області спинального ганглію); на 2-му рівні (в області продовгуватого мозку); на 3-му рівні (в області таламусу); на 4-му рівні (в області кори головного мозку). Безумовно, характер порушення кінестетичних процесів буде залежати від рівня, на якому виникло ураження, і від глибини, обсягу порушеної ділянки.

Для того, щоб зрозуміти зміст симптомів, які виникають при ураженні кожної ділянки на кожному з рівнів організації кінестетичної функції, зупинимося на їхньому призначенні. Зокрема, функцією лапок, які проходять на рівні спинального ганглію та продовгуватого мозку, є переносниками різного роду чутливої інформації, яка поступає від периферійних рецепторів. Функції кіркової та таламічної ланки - забезпечення відчуття точності локалізації дотику у різних частинах тіла, розрізнення відчуттів за силою впливу, гальмування афективного компоненту відчуттів, а також функцією кіркової ланки є сигнальне позначення кінестетичних відчуттів.

Узагальнення даних, зібраних при аналізі наукових джерел показує, що порушення на рівні спинного ганглію та продовгуватого мозку характеризуватимуться порушенням чутливості у різних ділянках тіла. При наявності порушень на рівні таламусу будуть труднощі з визначенням точності локалізації дотику, сили його впливу, а інколи виникатимуть афективні реакції при дотику. При ураженнях нижніх передніх ділянок тім’яної долі (які примикають до лобної долі кори головного мозку) виникатимуть труднощі при визначенні дрібних деталей предметів, їхніх фактурних ознак тощо. При ураженні задніх нижніх ділянок кори тім’яної долі виникатимуть труднощі при розпізнаванні об’єктів на дотик, хоча при цьому окремі ознаки об’єктів розпізнаватимуться і відчуватимуться, При ураженні верхніх відділів тім’яної долі кори головного мозку виникатимуть симптоми порушення схеми тіла. Такі дані були зібрані при дослідженні дорослих з локальними ураженнями кори головного мозку.

Даних про те, як порушення кінестетичних процесів проявляються у дітей з дислалією, ринолалією та дизартрією, а тим більше - як вони розпізнаються, недостатньо, а якщо і є (Б.М. Гріншпун, В.В. Тарасун та інші) то вони, на нашу думку, недостатньо повні. Відомо, що при порушенні кінестетичних процесів у дітей найчастіше виникають заміни в мовленні одних фонем іншими - подібними за звучанням, але протилежними за артикуляцією. Така картина характерна для дітей з локальним недорозвитком чи порушенням діяльності тім’яних відділів кори головного мозку. Незрозумілими залишаються випадки, коли порушення кінестетичних процесів виникають при ураженні провідної ланки мовленнєвого апарату, особливо стволових структур, чим різниться симптоматика правосторонніх та лівосторонніх уражень тім’яної долі кори головного мозку, диференціація випадків, коли порушення проявляються у стертій формі, та ряд інших питань. Мозок у дітей пластичний і функції у них лише формуються, а тому інколи клінічна картина, виявлена при дослідженнях за допомогою енцефалограми, томограми, не завжди прямо співвідноситься з психологічними симптомами. Крім цього, як ми знаємо завдяки дослідженням Л.С. Виготського та інших науковців, у дітей в процесі розвитку формується змішана симптоматика, яка включає первинний дефект та вторинні розлади, які ще теж потребують подальшого вивчення.

Таким чином, завданням нашого дослідження було визначити групу дітей, у яких порушення вимови фонем обумовлене недорозвитком кінестетичних процесів без супровідних паралічів і парезів в області артикуляційного апарату та кистей рук, а також визначити спільні та зідмілні особливості їхнього недорозвитку, вплив порушень цих процесів на виникнення недоліків вимови фонем.

У нейропсихології для дослідження кінестетичних процесів використовують такий інструментарій, як нейропсихологічні проби і тести, за допомогою яких можна виявити особливості функціонування тактильного модально-специфічного та кінестетичного фактору на різних рівнях їхньої організації. Симптоми ж, які виявляються в процесі виконання проб, нами розглядалися як прояви порушення цих психічних процесів, до яких відносять кінестетичне відчуття (кінестетичну чутливість, кінестезії), кінестетичне сприймання та кінестетичний праксис. Нами також було зроблене припущення, що оскільки кінестетичний праксис у серії названих психічних процесів найскладніший, а розвиток у будь-якої дитини психічних функцій та процесів відбувається знизу вверх (від простішого до складнішого), то порушення усіх простіших будуть виявлятися при дослідженні складніших у вигляді різних симптомів. Таким чином, кінестетичне відчуття нами було розглянуте як психічний процес, який відображає шкірну та м ’язево-суглобну чутливість, що виникає у людини і при дотику, і в процесі утримування нею позицій та виконання рухів. Під кінестетичним сприйманням ми розуміли процес інтеграції відчуттів, який виникає при утримуванні дитиною позицій, рухів та забезпечує цілісне уявлення про ту чи іншу позицію в той чи інший момент руху. Під кінестетичним праксисом ми розуміли психічний процес, який забезпечує точність виконання рухів з опорою на кінестетичні відчуття та сприймання.

Для дослідження було вибрано два тести. Перший — для вивчення пальцевого гнозису - був взятий з традиційної методики О.Р. Лурія, використовуваної для дослідження хворих з афазіями. Проби, представлені в тесті, були багато разів апробовані при дослідженні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку В.М. Астаповим, A.B. Семенович, А.Л. Сиротюк, Л.С. Цветковою та іншими. Дослідження, проведене нами серед дошкільнят, показало, що в Нормі уже у чотирирічному віці діти виконують ці проби без помилок за умови, що запропоновані позиції для пальців рук вони чітко уявляють. А тому перед тим, як пропонувати їм відтворювати позиції за тактильним зразком, попередньо ми знайомили їх з позиціями, пропонуючи їх виконати за візуальним зразком. Проведене нами дослідження кінестетичного праксису молодших школярів з тяжкими порушеннями мовлення виявило, що ця категорія дітей ще і до кінця другого класу може відчувати окремі труднощі при виконанні цих завдань. Таким чином, запропоновані проби можна використовувати для виявлення рівня сформованості кінестетичного праксису у дітей як дошкільного віку, так і молодшої школи.

Другий тест для вивчення орального кінестетичного праксису нами було взято з традиційних логопедичних методик. Завдання були апробовані багатьма науковцями (М.А. Савченко, А.Л. Сиротюк та інші) та практичними логопедами при дослідженні дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку. Проведене нами теоретичне та практичне дослідження показало, що в нормі діти чотирьох років відтворюють запропоновані артикуляційні позиції з опорою на кінестетичне відчуття правильно за умови, що чітко уявляють цю позицію. А тому ми попередньо знайомили усіх дітей з артикуляційними позиціями, пропонуючи їм відтворити їх, спостерігаючи за власними органами артикуляції в дзеркалі.

Кінетичний фактор та фактор довільної регуляції рухів

Аналіз наукових джерел з фізіології (М.О. Бернштейн, І.П. Павлов, І.М. Сеченов та інші) та нейропсихології (В.М. Астапов, О.Р. Лурія, A.B. Семенович, А.Л. Сиротюк, С.Д. Хомская та інших) показав, що кінетичний фактор та фактор довільної регуляції рухів необхідно розглядати в рамках єдиної складної ієрархічно побудованої системи, яка включає (за М.О. Бернштейном) п’ять рівнів регуляції рухів: рубро-спинальний, таламо-паллідарний, пірамідно- спинальний, тім’яно-премоторний, кірково-символічний. Кожен рівень характеризується різного роду ведучими аферентаціями і влас-

 

ним набором рухів. Усі вони об’єднують довільні і недовільні рухи в єдину систему. Перший і другий рівні відповідальні за виконання недовільних рухів і забезпечують розвиток кінетичного фактору (рухи гладкої мускулатури при ковтанні їжі, випорожненні, рефлекторному відсмикуванні руки при дотику до гарячого, автоматизми тощо), а третій, четвертий та п’ятий рівень забезпечують регуляцію довільних рухових актів (наприклад: ходу, біг, написання букв, слів, вимову слів різного рівня складності тощо), а саме - такого психічного процесу як кінетичний праксис. Відомо, що ураження кожного з перерахованих рівнів веде до порушення виконання рухів різної складності. Зокрема, значні порушення рубро-спинальної та таламо- пірамідної частини моторного шляху ведуть до порушення виконання і довільних, і недовільних рухів, часткові незначні порушення на цьому рівні ведуть до порушень недовільних рухів при відносній здатності виконувати рухи на довільному рівні (спорідненими можна вважати симптоми, описані в логопедії при бульбарній формі дизартрії"). При порушенні пірамідно-спинального рівня організації рухової активності спостерігаються труднощі виконання рухів на довільному рівні при збереженій здатності виконання рухів на недо- вільному рівні (в логопедії описані подібні симптоми при псевдо- бульбарній, мозочковій та стертій формах дизартрії). Порушення ті- м’яно-премоторного рівня ведуть до виникнення різних форм апраксій - порушень виконання дій при збереженості елементарної кінетичної функції (порушення функції виконання руху без паралічів і парезів). В логопедії описані подібні симптоми при моторній формі алалії, складній дислалії та ринолалії при наявності у цих дітей загального недорозвитку мовлення.

На сучасному етапі описані чотири форми апраксій - кінестетична, просторова, кінетична (динамічна) та регуляторна. Кінестетична форма апраксії - порушення утримування позицій та виконання рухів з опорою на кінестетичні відчуття та сприймання без візуального контролю, обумовлене ураженням нижніх відділів пост- центральної області нижніх півкуль. Просторова апраксія - порушення виконання просторово орієнтованих рухів без і з опорою на візуальний контроль, обумовлене ураженням тім’яно-потиличних відділів кори головного мозку. Кінетична (динамічна) апраксія - порушення втримування послідовності при виконанні рухів, тимчасової організації рухових актів у чітко вираженій послідовності, обумовлена ураженням нижніх відділів премоторної області, яка шаходиться у лобній долі кори головного мозку. Регуляторна (пре- фронтальна) апраксія - порушення програмування рухів, контролю і;і їхнім виконанням, яке проявляється у вигляді заміни запропоно- іііших для виконання рухів шаблонами та стереотипними уже знайомими рухами, обумовлена ураженням префронтальних областей (що у лобній долі) кори головного мозку домінантної півкулі.

Оскільки на симптомах, які характеризують порушення праксису, перших двох типів ми уже зупинялися, то доцільно сконцентру- иатися лише на тих симптомах, які будуть вказувати на два наступні ініш порушення. Визначено, що порушення праксису кінетичного шпу та регуляторного типу проявляються у вигляді комплексів симптомів: 1) повільне включення в завдання (при наданні значнішої кількості уроків допомоги); 2) втрата проірами при виконанні серії рухів (відхід від запропонованого зразка); 3) легкість виникнення стереотипних рухів, від яких тяжко відволіктися; 4) спрощення складних серій рухів; 5) відсутність компенсуючого ефекту від підключення мовлення для виконання серій рухів.

Для діагностики кінетичного праксису у дітей з дислалією, рино- лалією та дизартрією на рівні пальців рук нами було використано тест «кулак - ребро - долоня». Дослідження, проведені A.B. Семено- нич, A.JI. Сиротюк та інших показують, що в нормі діти п’яти років ннконують його без помилок в середньому темпі. Для вивчення цього ж психічного процесу на рівні органів артикуляції нами було використано ряд проб, які передбачали переключення з однієї артикуляційної позиції на іншу. Згідно дослідження, проведеного тими ж науковцями, такі завдання в нормі виконують діти уже у віці п’яти років без помилок. В результаті аналізу наукових джерел (Є.Ф. Со- Гютович , В.В. Тарасун та інших) визначено, що достатній рівень сформованості за цим фактором визначає готовність дитини до відтворення простих та складних за складовою структурою слів, до цілісного, рукописного написання букв, складів і слів. Отже, ми виходили у своєму дослідженні з припущення, що недорозвиток кінетичного праксису викликатиме труднощі при відтворенні слів у вигляді їхнього перекручування, перестановки складів у словах, спрощення їхньої вимови. Специфіка порушення цього психічного процесу буде чале жати від рівня недорозвитку у дітей ланки кінетичного фактору та фактору довільної регуляції руху, що відображатиметься у характері помилок, які будуть допускати діти в процесі виконання завдання та місці їхнього виникнення (пальці рук, органи артикуляції”).

№1. Тест для вивчення рівня сформованості у дітей КІНЕСТЕТИЧНОГО ПАЛЬЦЕВОГО ПРАКСИСУ (ВКЛЮЧАЄ ТРИ ПРОБИ)

Особливості виконання тесту. Дитині пропонують відтворювати по черзі кожну з трьох запропонованих позицій пальцями рук спочатку за зоровим зразком. Таким чином, знайомлять їх з усім;і позиціями, які потім будуть пропонувати впізнати за тактильним зразком. А потім пропонують відтворити по черзі позиції за тактильним зразком:

1)    з’єднати 1 і 2 палець в кільце;

2)     пальці стиснуті в кулак, 2 і 3 витягнуті;

3)     пальці стиснуті в кулак, 2 і 5 витягнуті.

Зокрема, дитині пропонують закрити очі, а тоді експериментатор складає її пальці рук у певну позицію, пропонує запам’ятати її, а потім знімає, випрямляючи усі пальці. Тоді пропонують відкрити очі і відтворити позицію пальцями на тій руці, на якій вопп була попередньо складена експериментатором. Таким чином вона повинна відтворити усі три проби спочатку правою, а потім лівою рукою.

Інструкція: Ти зараз закриєш очі, а я складу з твоїх пальців фігурку. Запам’ятай її і коли відкриєш очі, складеш таку саму.

Допомога. Допомога надається тоді, коли дитина неправильно утворює позицію або взагалі її не утворює. Експериментатор вказує, що вибрана нею позиція неправильна і ще раз демонструє правильну позицію на пальцях її руки при закритих до неї очах.

Допомогу можна надавати до трьох разів.

 

№2. Тест для вивчення рівня сформованості У ДІТЕЙ КІНЕСТЕТИЧНОГО ОРАЛЬНОГО ПРАКСИСУ

Особливості виконання тесту. Дитині пропонують утворити позиції органами артикуляції: губами - «усмішка» (Рис. 6), «оскал» (І’ис. 5), «трубочка» (Рис. 4); язиком - «лопата» (Рис. 7), «чашечка» (І’ис. 8), «голочка» (Рис. 9). Дитині пропонують відтворювати по черзі кожну позицію органами артикуляції спочатку за зоровим іразком. Таким чином, знайомлять з усіма позиціями, які потім будуть пропонувати впізнати за тактильним зразком. А потім пропонують відтворити по черзі позиції за тактильним зразком.

Проби пропонують виконувати за зразком, поданим експерименті гором спочатку перед дзеркалом, а потім без нього, опираючись ми свої тактильні відчуття.

Оцінка якості виконання завдань здійснюється лише тоді, коли нона починає виконувати завдання з опорою на власні тактильні иідчуття.

Інструкція. Утвори губами та язиком такі позиції, які буду показувати я.

Допомога. Допомога надається тоді, коли дитина неправильно утворює позицію або взагалі її не утворює. Експериментатор вказує, що вибрана нею позиція неправильна і ще раз демонструє правильну позицію органами артикуляції.

№3. Тест для вивчення рівня сформованості У ДІТЕЙ КІНЕТИЧНОГО ПАЛЬЦЕВОГО ПРАКСИСУ

Особливості виконання тесту. Дитині пропонують у середньому темпі змінювати три позиції кисті руки:

1)      вдарити кулаком по столу;

2)       вдарити ребром долоні по столу;

3)       вдарити долонею з випрямленими пальцями по столу. Завдання пропонують виконати три рази підряд, плавно переключаючись з однієї позиції на іншу спочатку правою, а потім лівою рукою. Зразок виконання завдання демонструє дорослий в повільному темпі при наслідуванні рухів дитиною до двох разів. Після чого пропонує їй виконати завдання самостійно уже в потрібному темпі.

Інструкція. Подивися уважно: я буду послідовно три рази підряд змінювати три позиції кистю руки, а ти повторюй за мною. А тепер самостійно відтвори по черзі ці три позиції три рази підряд, але швидше.

 Допомога. Допомога надається дитині тоді, коли вона неправильно виконала завдання або не виконала його взагалі у вигляді повторної демонстрації експериментатором трьох рухів кистю руки три рази підряд у потрібному темпі. Допомога може надаватися дитині до трьох разів.

 

4. Тест для вивчення рівня сформованості У ДІТЕЙ КІНЕТИЧНОГО ОРАЛЬНОГО ПРАКСИСУ

Особливості виконання тесту. Дитині пропонують виконувати у середньому темпі динамічні переключення з однієї позиції на іншу губами та язиком три рази підряд: «посмішка» - «трубочка» ; гострим кінчиком язика доторкнутися до правого кутика губи, а потім до лівого кутика губи широкий язик опустити на нижню губу, а потім підняти і покласти на верхню губу. Завдання потрібно виконувати перед дзеркалом.

 Допомога. Допомога надається дитині тоді, коли вона неправильно виконала завдання або не виконала його взагалі у вигляді повторної демонстрації експериментатором вправ для губ, язика три рази підряд у потрібному темпі. Допомога може надаватися до трьох разів.Інструкція. Виконай губами та язиком перед дзеркалом вправи. Кожну вправу ти повинен виконати три рази підряд - повільно, так и к покажу я.

Результати особливостей виконання проб для діагностики стану іформованогті кінетичного та кінестетичного видів праксису фіксуються у мовленнєвих картках.

Аналіз якості виконання вправ ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ КІНЕСТЕТИЧНОГО ПРАКСИСУ

Проведене нами дослідження показало, що діти в нормі виконують запропоновані завдання для дослідження кінестетичного прак- і псу на рівні пальців рук та на рівні органів артикуляції без помилок шдразу після першої демонстрації зразка вже у віці чотирьох років іа умови, що вони ці позиції попередньо утворювали з опорою на юровий зразок і їх уявляють.

Результати аналізу матеріалів проведеного нами дослідження показали, що у частини дітей дошкільного та молодшого шкільного віку незначний недорозвиток кінестетичного праксису на рівні пальній рук виявляється навіть тоді, коли вимова звуків сформована у них на достатньому рівні. В анамнезі у частини з цих дітей можна ііиявити такі особливості, як наявність порушень вимови фонем, які попередньо були виправлені логопедом і введені у зв’язне мовлення. В іншої частини дітей, у яких не було виявлено порушень вимови фонем, але спостерігався незначний недорозвиток кінестетичного праксису, паралельно визначено недорозвиток зорово-просторового сприймання. Зокрема позиції, які вони неправильно відтворювали з опорою на кінестетичне відчуття, так само були ними неправильно утворені і за зоровим зразком (дітям пропонували подивитися на фігурки, утворені логопедом пальцями і повоторити такі ж на своїх руках). Аналіз таких особливостей виконання тестів для дослідження кінестетичного праксису цими дітьми дозволив нам прийти до таких висновків: а) діти дошкільного віку навіть в нормі чітко і точно відтворюють за кінестетичним зразком позиції лише тоді, коли чітко уявляють їх, а тому попередньо потрібно запропонувати виконати їх з опорою на зоровий зразок (артикуляційні позиції - перед дзеркалом, а позиції пальцями рук - дивлячись на власні руки і співставляючи утворені позиції зі зразком), а потім на кінестетичний; б) при наявності недорозвитку зорово-просторового сприймання у дітей формується недостатньо чітке уявлення про позицію, а тому і за кінестетичним зразком вони формують позиції такі ж неточні. У цієї категорії дітей порушення вимови фонем спостерігаються не завжди, хоча можливі. Якщо супровідно у дітей спостерігається недорозвиток зорово-просторової пам’яті, то повіль но формується уявлення про артикуляцію звука, а тому формування правильної вимови фонем запізнюється в своєму розвитку. Після постановки фонеми повільно входять у зв’язне мовлення. У дітей можуть спостерігатися їхні пропуски в мовленні, заміни на протилежні за артикуляцією; в) не у всіх дітей після логопедичної корекції порушень вимови фонем компенсується повністю недорозвиток кінестетичного праксису. Очевидно, для його подолання потрібно проводити роботу за індивідуальною програмою або в самі логопедичні заняття включати спеціальні завдання для розвитку порушених кінестезій. Нами було виявлено, що при корекції недоліків вимови фонем у дітей формується чітке уявлення про їхню артикуляцію і на цій підставі відбувається чітке розрізнення звуків мовлення між собою навіть тоді, коли недоліки кінестетичного праксису залишаються. Проте у них можуть залишатися паралельно з цим недорозвитком графо-моторні труднощі, а також труднощі при орієнтуванні на аркуші паперу або труднощі пригадування форм символів та схем, а також труднощі контролю правильного написання букв у словах при правильній їх вимові тощо. Тобто і в подальшому у дітей буде виявлятися ряд труднощів при засвоєнні певного роду інформації.

Нами також було виявлено групу дітей, у яких недорозвиток кінестетичного праксису спостерігався лише на рівні язика або язика і , губ. Вони неточно відтворювали позиції язиком, зокрема: при виконанні позиції «чашечка» гострий кінчик язика у них піднімався

 

шісрх, а бокові краї не піднімалися; при виконанні позиції «лопата» и пік то витягування вперед, то ховання назад у ротову порожнину; мри виконанні позиції «голочка» язик залишався широким або скручувався в трубочку тощо. Наслідком такого недорозвитку є порушення у них вимови фонем, найтяжчих за артикуляцією: -с-, -з-, -ц-,  -ш-, -ж-, -ч-, -дж-, -р-, -л-, в окремих випадках -к-, -г-. При цьому сприймання і розрізнення фонем у цих дітей частіше було достатнім за рівнем розвитку. При тривалішій корекції недоліків вимови фонем автоматизація і введення їх в мовлення здійснювалися швидше. Аналіз причин виникнення порушень вимови фонем вка- іує на наявність у цих дітей стертої форми дизартрії.

Наступна група - діти, у яких більш або менш виражений недороз- ииток кінестетичного праксису виявлявся лише на рівні пальців рук. Нони неточно відтворювали позиції за тактильним зразком. Зокрема, найбільші труднощі у цих дітей виникали при відтворенні позиції «коза» (тесті №2 третя позиція). Вони Загинали мізинець і безіменний палець та витягували середній, вказівний і великий або перебирали иальцями, не могли зупинитися на правильному варіанті. Помилки у нигляді неточності відтворення позицій та у вигляді перебирання пальців у них спостерігалися і при відтворенні інших позицій. У цих дітей поруч з недорозвитком вимови фонем спостерігалося порушення уявлення про артикуляцію фонем та у зв’язку з цим труднощі при Ічній диференціації. При тому, що недоліки вимови фонем у них ниправляються порівняно швидко, тривалішим виявляється введення їх в мовлення. Аналіз причин виникнення порушень вимови фонем та особливостей у них мовлення показує на наявність фонетико-фонематичного недорозвитку, нерізко вираженого загального недорозвитку мовлення при дислалії, інколи при ринолалії, а то і загального недорозвитку мовлення III рівня при складній дислалії.

І ще у однієї групи дітей при обстеженні було виявлено недорозвиток кінестетичного праксису і на рівні органів артикуляції, і на рівні пальців рук. Паралельно з труднощами утворення артикуляційних позицій у них також були виявлені незначні труднощі при переключенні з однієї артикуляції на іншу, спостерігаються тривалі паузи між рухами пальцями рук при виконанні тесту «кулак-ребро- долоня». В мовленні має місце поліморфне порушення вимови фонем, а також, паралельно, відчуваються труднощі їхньої диференціації. У переважної більшості цих дітей порушення мовлення виявлялося більш глибоко, що проявилися не лише у вигляді недорозвитку фонетичного боку мовлення, але й незначного недорозвитку лексичного та граматичного боку мовлення (нерізко вираженого загального недорозвитку мовлення або III рівня загального недорозвитку мовлення при дизартрії або при ринолалії, обумовленій незрощен- ням твердого, м’якого піднебіння, ускладненій стертою дизартрією).

Аналіз якості виконання вправ ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ кінетичного ПРАКСИСУ

При дослідженні кінетичного праксису за допомогою проб, які передбачали переключення з однієї позиції на іншу органами артикуляції та пальцями рук було виявлено, що в нормі діти дошкільного віку, починаючи з чотирьох років, успішно виконують їх у середньому темпі.

Нами було виявлено незначний недорозвиток, який проявлявся у вигляді труднощів втримування програми виконання рухів до кінця завдання (третій раз переключаючись з кулака на ребро руки, а потім на долоню, пропускали одну з позицій або змінювали їхню послідовність) у дітей з діагнозом «гіперактивність».

Труднощі у вигляді пауз між окремими рухами або повільного темпу виконання пальцевих проб спостерігалися у дітей з первинним значнішим недорозвитком кінестетичного праксису (при дислалії). У них в мовленні паралельно з порушенням вимови фонем виявлялися окремі перестановки звуків у словах, спрощення їхньої вимови, наприклад: таксі - таскі, пшеничка - шпеничка тощо. Це вказує на те, що складніші порушення кінестетичного праксису у цих дітей викликають неточності при формуванні моторних кінетичних програм або сповільнюють темп їхнього засвоєння.

Труднощі у вигляді відсутності переключення кінчика язика знизу вверх було виявлено у дітей зі стертою формою дизартрії, при цьому переключення кінчика язика з права на ліво і з ліва на право та переключення в області губ з трубочки на посмішку і навпаки було достатньо чітким і правильним. В мовленні у них паралельно з неправильною вимовою окремих, тяжких за артикуляцією фонем, спостерігалися пропуски звуків при складних збігах приголосних або спрощена вимова складних за артикуляцією слів.

Нами також було виявлено групу дітей зі складною дислалією, у яких спостерігалися стійкі труднощі при переключенні з однієї позиції на іншу у вигляді стійких пропусків однієї з поз, наприклад: кулак-долоня (пропущеною була позиція «ребро»); кулак-ребро (пропущеною була позиція «долоня»), У них інколи спостерігались застрягання на одному з рухів, найчастіше ритмічне постукування кулаком або долонею по столу. При наявності таких особливостей ішконання проб для пальців рук в мовленні відносно непоганій зву- ковимові спостерігалися труднощі у вигляді перекручення слів - перестановки складів у словах, опускання окремих складів або добавляння зайвих складів у слова.

Таким чином нами було виявлено, що наслідком порушення кінестетичного праксису у дітей завжди є недорозвиток вимови звуків мовлення, недорозвиток уявлення про артикуляцію окремих фонем. При значніших порушеннях кінестетичного праксису у дітей виникають відхилення у розвитку кінетичного праксису, що обумовлює труднощі при відтворенні слів у вигляді спрощення їхньої вимови: опускання складнішого за артикуляцією звука; перестановки звуків, складів у словах при тому, що кількість складів у словах правильна.

При порушенні кінетичного праксису у дітей порушення вимови окремих звуків мовлення спостерігалися не завжди, а лише при значних ураженнях цього психічного процесу. Виявлено більшою мірою сповільнений темп розвитку вимови фонем (в нормі - до чотирьох років, а при порушеннях кінетичного праксису - до шестисеми років). Найбільш виражено у цих дітей порушена складова структура слів у вигляді перестановки складів, опускання окремих складів або добавляння зайвих складів.

 Список використаних джерел

  1. Лурия А.Р. Основы нейропсихологии. - М.: Академия, 2003. - 384 с.
  2. Семенович A.B. Нейропсихологическая диагностика и коррекция в детском возрасте. - М.: Академия, 2002. - 232 с.
  3. Савченко М.А. Методика виправлення вад вимови фонем. - 3-є видання, доповнене. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2007.- 160 с.
  4. Сиротюк А.Л. Нейропсихологическое и психофизиологическое сопровождение обучения. - М.: ТЦ Сфера, 2003. - 288 с.
  5. Соботович С.Ф. Психолінгвістична періодизація мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку / Теорія і практика сучасної логопедії: Збірник наукових праць: Вип. 1 - К. Актуальна освіта, 2004.-С. 7-35.
  6. Нейропсихология: 3-є изд. / За ред Е.Д. Хомской. - СПб.: Питер,-496 с.
загрузка...
 

Вгору