Психомоторні компоненти навчання (ігри, вправи)
Зміни в структурі та змісті загальної середньої освіти в Україні дали змогу використати природну розумову активність дитини, що базується на гармонійній єдності рухів, мовлення та мислення.
Під час розвитку людства виявилося, що моторика тісно пов ’язана з мовленнєвою функцією. Першою формою спілкування первісних людей були жести. Пізніше жести почали узгоджуватися з вигуками, криками, проявами голосових реакцій. Минули тисячоліття, поки розвинулося словесне (вербальне) мовлення, але воно впродовж тривалого часу запишалося пов’язаним із жестикуляційним мовленням.
Усі вчені, які вивчали діяльність дитячого мозку, становлення мовлення, психіку дітей, наголошували на значному впливі функції мікрорухів.
Рухи пальців рук у людей удосконалювалися з покоління в покоління. У зв’язку з цим збільшувалась площа рухової проекції кисті руки і людського мозку. Отже, розвиток функції мікрорухів та мовлення людей відбувалися паралельно. Приблизно таким самим є розвиток мовлення дитини: усе наступне вдосконалення мовленнєвих реакцій залежить від ступеня тренування і впровадження психомоторних вправ.
Мені як учителеві відомо, що в період адаптації до навчальної діяльності першокласники особливо болісно переживають перехід до статичної пози — сидіння, що домінує у традиційній школі. Дітям дуже важко висидіти 35 хвилин уроку, тому у перші дні навчання урок триває ЗО хвилин із обов’язковим проведенням декількох фіз- культхвилинок.
Доведено, що перебіг і результат навчальної діяльності дітей істотно залежить від їх психомоторної активності та наявності психомоторних компонентів на всіх етапах пізнавального процесу. Перевантаження зорових і слухових каналів сприймання у позі сидіння знижує розумову активність.
Завдяки тілесній динаміці енергія навчального простору дитини збагачується розумовою та моторною активністю. Учні сприймають предмети, явища, звуки, літери, слова у сукупності макро- (рухи всього тіла, жести, пантоміміка) та мікрорухів (рухів руки).
У цих рухах виявляється індивідуальний тип психомоторної активності дитини, що є сукупністю її властивостей її поведінки, які становлять своєрідність розумової діяльності. У кожного учня вона виявляється залежно від співвідношення слова, почуття та образу при побудові розумової дії. Одні діти здатні сприймати словесну інструкцію, інші — наслідують емоційний бік дії, а деякі діти навіть будують свій образ дії в уяві.
Психомоторні компоненти (ігри, вправи) дають змогу кожній дитині активізувати власний спосіб дії на всіх етапах розвитку мовлення, формування навичок письма, читання.
Уже приблизно десять років я використовую мову рухів під час вивчення і декламування віршів, тому можу підтвердити, що застосування рухів сприяє швидкому запам’ятовуванню, а також активізує діяльність на уроці, підвищує мотивацію у дітей та поліпшує їх емоційний стан. У 2-4 класах із рухами заучуємо правила: рухом показав — правило запам’ятав, за потреби — пригадав. (Наприклад: «Синонім,и — це слова, що є близькими за значенням (звести дві долоньки докупи), а, антоніми — це слова, протилежні, за, значенням (розвести руки у різні сторони).) Такий підхід мені як учителеві- предметнику допомагає навчити учнів осмисленого вивчення теорії (а не її бездумного зазубрювання). Школярі краще, швидше, якісніше вивчають матеріал із позитивними емоціями.
Психомоторні компоненти навчання допомагають зберігати та відновлювати гармонію тілесного простору через взаємозв’язок руху, мислення, уяви та почуттів. Тілесні вправи скорочують час реакції, поліпшують пам’ять та пізнавальні здібності, позбавляють нервової напруженості.
Фізіологи довели, що внаслідок розвитку мікрорухів відбувається удосконалення мовлення. Під час дослідження було виявлено: коли дитина відтворює ритмічні мікрорухи, у неї значно збільшується узгодження діяльності лобних і скроневих відділів мозку. (У праворуких — у лівій лобовій частині міститься рухова зона, а у лівій скроневій частині — сенсорна мовленнєва зона.) Це засвідчило, що мовленнєві області формуються під впливом імпульсів, що надходять від пальців рук. Мікрорухи допомагають дитині розвивати мовлення.
Доцільно буде пригадати цікавий досвід лікаря і педагога Марії Монтессорі. Діям рук вона надавала особливого значення. За її словами, уся історія соціальної еволюції може бути названа «історією руки». Монтессорі вчила малюків «бачити руками», тому свій метод назвала «фізіологічним». Вона вважала, що потреба у вправлянні «психомоторних механізмів» проявляється у дітей дуже рано. Завдяки іграм і вправам, розробленим М. Монтессорі, розвивається дрібна моторика (перебирання дрібних предметів, штрихування, обведення контурних зображень тощо). Це впливає на розвиток мовлення, мислення, зору, формує зосередженість і увагу.
Психомоторні вправи та ігри, що містяться, у моїй роботі з розвитку мовлення:
1. Ігрові паузи та фізкультхвилинки, під час яких учні можуть рухатися, сміятися, збиратися в групи і пари.
2. Виконання рольових ігор у супроводі жестів і міміки.
3. Використання ігор із розвитком макро- і мікрорухів («Дзеркало», «Зіпсований телевізор» тощо).
4. Декламування дитячих віршиків, чистомовок, скоромовок, по- тішок із відповідними рухами.
5. Стимулювання рухової динаміки («Покажи рух», «Покажи позу», «Пантоміма»).
6. Вправи на розвиток образного мислення: я загадую мовленнєву ситуацію, а діти творчо її відтворюють («Іде дощик...», «Листочки падають із дерев...», «Сніжинки кружляють у повітрі», «Птахи летять...», «Вітер шумить у лісі...» тощо).
7. Запам’ятовування нових слів за допомогою демонстрації їх через рух.
Із досвіду роботи можу сказати, що використання системи психомоторних ігор і вправ допомагає розвитку активного мовлення першокласників, а «мовлення — це зброя думки...» (К. Д. Ушинський).