Психомоторні компоненти навчання (ігри, вправи)

О.В. Скоблікова


Зміни в структурі та змісті загальної середньої освіти в Укра­їні дали змогу використати природну розумову активність дитини, що базується на гармонійній єдності рухів, мовлення та мислення.

Під час розвитку людства виявилося, що моторика тісно пов ’язана з мовленнєвою функцією. Першою формою спілкування первісних людей були жести. Пізніше жести почали узгоджуватися з вигука­ми, криками, проявами голосових реакцій. Минули тисячоліття, поки розвинулося словесне (вербальне) мовлення, але воно впро­довж тривалого часу запишалося пов’язаним із жестикуляційним мовленням.

Усі вчені, які вивчали діяльність дитячого мозку, становлення мовлення, психіку дітей, наголошували на значному впливі функ­ції мікрорухів.

Рухи пальців рук у людей удосконалювалися з покоління в по­коління. У зв’язку з цим збільшувалась площа рухової проекції кисті руки і людського мозку. Отже, розвиток функції мікрорухів та мовлення людей відбувалися паралельно. Приблизно таким са­мим є розвиток мовлення дитини: усе наступне вдосконалення мов­леннєвих реакцій залежить від ступеня тренування і впроваджен­ня психомоторних вправ.

Мені як учителеві відомо, що в період адаптації до навчальної ді­яльності першокласники особливо болісно переживають перехід до статичної пози — сидіння, що домінує у традиційній школі. Дітям дуже важко висидіти 35 хвилин уроку, тому у перші дні навчання урок триває ЗО хвилин із обов’язковим проведенням декількох фіз- культхвилинок.

Доведено, що перебіг і результат навчальної діяльності дітей іс­тотно залежить від їх психомоторної активності та наявності психо­моторних компонентів на всіх етапах пізнавального процесу. Пере­вантаження зорових і слухових каналів сприймання у позі сидіння знижує розумову активність.

Завдяки тілесній динаміці енергія навчального простору дити­ни збагачується розумовою та моторною активністю. Учні сприй­мають предмети, явища, звуки, літери, слова у сукупності макро- (рухи всього тіла, жести, пантоміміка) та мікрорухів (рухів руки).

У цих рухах виявляється індивідуальний тип психомоторної ак­тивності дитини, що є сукупністю її властивостей її поведінки, які становлять своєрідність розумової діяльності. У кожного учня вона виявляється залежно від співвідношення слова, почуття та образу при побудові розумової дії. Одні діти здатні сприймати словесну ін­струкцію, інші — наслідують емоційний бік дії, а деякі діти навіть будують свій образ дії в уяві.

Психомоторні компоненти (ігри, вправи) дають змогу кожній дитині активізувати власний спосіб дії на всіх етапах розвитку мов­лення, формування навичок письма, читання.

Уже приблизно десять років я використовую мову рухів під час вивчення і декламування віршів, тому можу підтвердити, що засто­сування рухів сприяє швидкому запам’ятовуванню, а також акти­візує діяльність на уроці, підвищує мотивацію у дітей та поліпшує їх емоційний стан. У 2-4 класах із рухами заучуємо правила: рухом показав — правило запам’ятав, за потреби — пригадав. (Наприклад: «Синонім,ице слова, що є близькими за значенням (звести дві до­лоньки докупи), а, антонімице слова, протилежні, за, значенням (розвести руки у різні сторони).) Такий підхід мені як учителеві- предметнику допомагає навчити учнів осмисленого вивчення теорії (а не її бездумного зазубрювання). Школярі краще, швидше, якіс­ніше вивчають матеріал із позитивними емоціями.

Психомоторні компоненти навчання допомагають зберігати та відновлювати гармонію тілесного простору через взаємозв’язок ру­ху, мислення, уяви та почуттів. Тілесні вправи скорочують час ре­акції, поліпшують пам’ять та пізнавальні здібності, позбавляють нервової напруженості.

Фізіологи довели, що внаслідок розвитку мікрорухів відбува­ється удосконалення мовлення. Під час дослідження було виявле­но: коли дитина відтворює ритмічні мікрорухи, у неї значно збіль­шується узгодження діяльності лобних і скроневих відділів моз­ку. (У праворуких — у лівій лобовій частині міститься рухова зона, а у лівій скроневій частині — сенсорна мовленнєва зона.) Це засвід­чило, що мовленнєві області формуються під впливом імпульсів, що надходять від пальців рук. Мікрорухи допомагають дитині роз­вивати мовлення.

Доцільно буде пригадати цікавий досвід лікаря і педагога Ма­рії Монтессорі. Діям рук вона надавала особливого значення. За її словами, уся історія соціальної еволюції може бути названа «істо­рією руки». Монтессорі вчила малюків «бачити руками», тому свій метод назвала «фізіологічним». Вона вважала, що потреба у вправ­лянні «психомоторних механізмів» проявляється у дітей дуже ра­но. Завдяки іграм і вправам, розробленим М. Монтессорі, розвива­ється дрібна моторика (перебирання дрібних предметів, штрихуван­ня, обведення контурних зображень тощо). Це впливає на розвиток мовлення, мислення, зору, формує зосередженість і увагу.

Психомоторні вправи та ігри, що містяться, у моїй роботі з роз­витку мовлення:

1.    Ігрові паузи та фізкультхвилинки, під час яких учні можуть ру­хатися, сміятися, збиратися в групи і пари.

2.     Виконання рольових ігор у супроводі жестів і міміки.

3.     Використання ігор із розвитком макро- і мікрорухів («Дзерка­ло», «Зіпсований телевізор» тощо).

4.     Декламування дитячих віршиків, чистомовок, скоромовок, по- тішок із відповідними рухами.

5.     Стимулювання рухової динаміки («Покажи рух», «Покажи по­зу», «Пантоміма»).

6.     Вправи на розвиток образного мислення: я загадую мовленнєву ситуацію, а діти творчо її відтворюють («Іде дощик...», «Листоч­ки падають із дерев...», «Сніжинки кружляють у повітрі», «Пта­хи летять...», «Вітер шумить у лісі...» тощо).

7.     Запам’ятовування нових слів за допомогою демонстрації їх че­рез рух.

Із досвіду роботи можу сказати, що використання системи психо­моторних ігор і вправ допомагає розвитку активного мовлення пер­шокласників, а «мовлення — це зброя думки...» (К. Д. Ушинський).

загрузка...
 

Вгору