Робота з розвитку усного мовлення першокласників

О.В. Скоблікова


Розвиток мовлення — це основний розділ програми з вивчення мови, провідний принцип її опанування.

Основні напрямки роботи із формування, комунікативного мов­лення першокласників:

  • •удосконалення звуковимови і підвищення їх вимовної культури;
  • •збагачення, уточнення й активізація словникового запасу;
  • •уміння вживати слова у властивому для них значенні;
  • •послідовне і логічне викладення думки;
  • •удосконалення граматичного ладу мовлення дітей;
  • •опанування норм українського літературного мовлення;
  • •засвоєння найважливіших етичних правил спілкування.

Відповідно до програми 1 класу, з усіх видів мовленнєвої діяль­ності в учнів формую вміння слухати і розуміти українську мову й спілкуватися на репродуктивному й продуктивному рівнях. Орга­нізація роботи сприяє тому, що першокласники вчаться правильно розмовляти, послідовно і логічно висловлювати думки, власні спо­стереження залежно від мети, місця, обставин.

Збагачую словниковий запас та активізую його через створення на уроках ситуацій мовлення з метою розвитку вмінь спілкуватися відповідно до тем, що уявно поділила на блоки.

Наведена система роботи з формування комунікативного мов­лення з частковим використанням психомоторних вправ може бу­ти використана іншими вчителями під час вивчення усного курсу української мови.

Блок), Знайомство. Увічливість. Родина

Етапи проведення словникової роботи на початку усного курсу української мови

1)Чітка вимова нового слова з його перекладом російською мовою.

2)         Тлумачення лексичного значення слова (демонстрування пред­мета, малюнка, використання тематичного словника).

3)         Повторне протяжне вимовляння слова вчителем і «кидання» його учням (уявний м’ячик).

4)         Чітке повторення і повернення уявного «м’ячика-слова» вчи­телеві.

За потреби ще раз «кидала» слово, прагнучи почути правильну звуковимову.

Під час індивідуальної перевірки знання учнями словника прино­шу справжній м’ячик — це допомагає активізувати мовлення шко­лярів, рухами пожвавлює роботу на уроці.

5)         Уточнення словника: добирання синонімів (дитя — маля), ан­тонімів (день — ніч)-, аналіз багатозначності слова (ручка, коса, кран); вживання слова з різними суфіксами (мамаі — мамуля, — мамуся) тощо.

Використовую загадки, віршики, чистомовки, скоромовки, прислів’я і приказки, щоб поліпшити якість сприймання і засвоєн­ня нових слів.

6)         Закріплення слова через активізацію його у мовленні: уведення у словосполучення та речення.

Цю роботу проводила на основі малюнків підручника та запи­тань до них, створювала уявні мовленнєві ситуації. Таким чином діти практично засвоювали граматичні форми слова, поліпшували свою вимовну культуру.

Спочатку навчила учнів знайомитись, адже я як учитель- предметник із дітьми ще не зустрічалася, тому відрекомендувалася першою. Потім за моїм зразком школярі промовляли:

— Мене звати... (Моє ім’я...), а прізвище...

Учні дружно відповідали:

— Дуже приємно познайомитись.

Із цих реплік склали діалог «Знайомство».

— Мене звати... (Моє ім’я...), а прізвище...

— Дуже приємно.

— А тебе як звати?

— Я..,, моє прізвище....

—   Будьмо знайомі! (Промовляють разом і тиснуть одне одно­му руку.)

Далі вивчали слова вітання і прощання. Попередньо ознайоми­ла дітей із назвами частин доби, використовуючи власний віршик, малюнки та рухи.

Вранці сонечко встає.

Вдень — промінням зігріває.

Вечоріє — спать лягає,

А вночі — відпочиває.

Малюнок

Вимовити

Рухи

 

— Ранок

Долонею нарівні гру­дей показати «соне­чко, що встає»

 

— День

Долоні вгорі, пальці розчепірити нібито промінчики

 

— Вечір

Долонька збоку — «сонечко сідає»

 

— Ніч

На рівні грудей розвести руки в сто­рони («сонця немає»)

Потім пояснила учням, що виховані люди не вітаються: «Гей, ти, привіт!» Учні засвоїли слова етикетної лексики і навчилися до­давати слова вітання до назви частини доби: необхідним рухом по­казати частину доби і промовити вітання.

Рух

Вимовити

 

— Добрий ранок!

 

— Добрий день!

 

— Добрий вечір!

 

— Здрастуйте!

Наприкінці уроку діти навчилися по-різному прощатися. Учні промовляли, махаючи рукою на прощання: «До побачення! До зу­стрічі! Хай щастить! Щасливо! Зустрінемось!»

Закріпленню слів вітання і прощання допомогло вивчення вір­ша Владлена Бірюкова «Добрі слова» з відповідними рухами щодо частин доби.

 

Рухи

«Доброго ранку!» —

Мовлю за звичаєм.

Доброго ранку кожному зичу я

 

«Доброго дня вам!» — Людям бажаю

 

«Вечором добрим» Стрічних вітаю

 

І посміхаються у відповідь люди,— Добрі слова ж бо для кожного любі

(Притиснути руки до грудей.)

На наступному уроці вживали слова вітання і прощання у діало­зі «Знайомство». Діти у парах знайомилися, при цьому вітаючись відповідно до заданої мною мовленнєвої ситуації (знайомство у різ­ний час доби). Учням дуже сподобався такий вид роботи, адже вони швидко перезнайомилися з усіма однокласниками.

Так ми поступово перейшли до вивчення теми «Родина». Я за­пропонувала дітям намалювати свою сім’ю (можна у вигляді «дере­ва родини») або принести фотографії.

Далі вивчили назви членів родини, називаючи їх за моїм зраз­ком. Учні «кидали» слова, відповідаючи на питання: це хто?

Запитання

Відповідь

Це хто?

Це мої дорогі тато... і мама...

У мене є сестричка... і братик...

А ось мої кохані дідусь... і бабуся... (Показати їх на малюнку, додаючи ім’я.)

Збагачувала словник за цією темою, навчаючи дітей додавати до назв членів родини суфікси пестливості чи добираючи синоніми.

Мама

Мамочка, мамуся, мамуля, мамулечка; мати — мату­ся, матінка; неня — ненечка

Тато

Татусь; батько — батечко; неньо

Баба

Бабуля,бабуленька,бабуся,бабуня,бабця

ДІД

Дідусь, дідуля, дідулечка, дідуня

Потім учні мали називати когось із членів сім’ї різними слова­ми, не повторюючи попередніх відповідей, що значно активізува­ло увагу дітей.

Учні мали змогу складати з новими словами речення, що будували за початком: «Моя родина (сім’я) — це... (перелічити). Усього нас...»

Під час відповіді можна загинати пальчики на руці, перелічуючи всіх рідних, або використовувати малюнок чи фотографію.

Для формування навичок продуктивного мовлення вчила учнів, будуючи речення, уживати різні епітети.

Хто?

Яка вона (який він)?

Мама

Весела, гарна, добра, кохана, ласкава, ніжна, рідна, турботлива, усміхнена, чуйна, щаслива

Тато

Дужий, дужий, лагідний, могутній, мудрий, надійний, працелюбний, розумний, справедливий, хоробрий

Така форма роботи навчає дітей навичок опису людини, її харак­теру, допомагає цінувати своїх рідних.

Блок II. Школа. Клас. Навчальні речі

Словник за темою «Школа» розучувала з учнями за такими па­ралелями (із поясненням значень нових слів).

Хто?

Що робити?

Хлопчик — учень — школяр — він;

Учитися

дівчинка — учениця — школярка — вона;

відповідати

діти — учні — школярі — клас — вони

лічити

 

малювати

 

писати

 

читати

Далі формувала навички монологічного мовлення, а для акти­візації словника навчала дітей уводити нові слова у словосполучен­ня і речення.

Проводила роботу за малюнками і пропонувала учням назвати хлопчика (дівчинку, дітей) за допомогою різних слів. Під час відпо­віді можна давати імена дітям: «Це хлопчик... Він учень і школяр».

Продовжувала працювати за аналогією. Дітям подобалось промов­ляти за мною: «Ми — діти, ми — учні, ми — школярі, ми — клас».

Навчала поширювати речення за запитаннями.

Хто?

Що робить?

Що?

Хлопчик (учень, школяр) Дівчинка (учениця, школярка)

Читає

малює

Книжку

метелика

 

Або:

Хто?

Що роблять?

3 ким?

Учні (школярі, діти)

Вітаються

3 учителем

Потім навчила рахувати кількість слів у реченні:

  • вимовити перше слово, плеснути в долоні, сказати: «Раз»;
  • назвати друге слово, плеснути в долоні, сказати: «Два» тощо. Наприклад:

Учениця (плеснути — «раз») відповідає («два») на («три») запи­тання («чотири») вчителя («п’ять»).

У цьому реченні п’ять слів.

Таким чином діти ознайомлюються з поняттям «речення», розу­міючи, що слова у ньому пов’язані між собою, але їх кількість мо­же різнитися.

Засвоєння слів за темою «Клас» проводила у вигляді екскурсії: показувала предмет у класі, чітко вимовляючи його назву. Наприклад: «Це дошка». (Показую.)

«Кидаю» слово дітям, протяжно вимовляючи: «Дош-ка».

Учні «кидають» слово назад та ін.

Потім працюємо на продуктивному рівні, виконуючи різні ви­ди завдань.

  1. Гра «Назви слова» (показую предмет — учні називають, усклад­нюю роботу загадками).
  2. Гра «Перекладач» («кидаю» слово російською мовою, а школя­рі відповідають українською).
  3. Екскурсія (один учень проводить екскурсію класом, називаючи предмети, другий — промовляє ті слова, що «ще не знайшов» перший).
  4. Гра «Так чи ні?» (Школяр показує і називає предмет, а діти ствер­джують або заперечують його відповідь).
  5. Гра, «Продовж речення» («У моєму класі є... (називають пред­мет)»). Це завдання можна ускладнити грою «Хто більше (зна­йде предметів у класі)?».
  6. Гра «Доповни речення»

1)      Я навчаюся у... (четвертій) школі.

2)      Цього року ходжу до... (першого) класу.

3)                    Мій...             (клас) світлий і... (чистий).

4)      У класі великі... (вікна,).

5)      Біля стіни стоять... (шафи).

6)      За партами сидять... (учні).

7)      Наш... (1-В) клас — дружний.

Потім діти розповідають цей текст без моєї допомоги.

На цьому уроці проводжу фізкультхвилинку з рухами.

У класі нас багато. (Розвести руки в сторони .)

Ми всі — одна сім’я. (Утворити коло.)

Ростемо ми і дружимо: (присісти і підвестися)

І ти, і я. (Стиснути руки у парах.)

Розпочинаємо вивчення теми «Навчальні речі». Кожен предмет показую та чітко вимовляю його назву, а діти повторюють за мною. Активізую словник у мовленні за допомогою:

  1. Гри «Що це?» (ускладнення у вигляді запитань: «Так чи ні?»).
  2. Гри «Перекладач».
  3. Відгадування і заучування загадок за темою; доповнення скла­данням власних загадок.
  4. Роботи за малюнками.

Дати відповідь на запитання: «Що на (у) чому?»

Наприклад:

  • На аркуші паперу лежить... (гумка).
  • У пеналі є... (ручка, лінійка, олівець).
  1. Гри «Назви, не помились».

Перерахувати навчальні речі, не повторюючи попередніх від­повідей.

Це завдання мояша ускладнити, промовляючи лише ті слова, у яких міститься звук [р]: ранець, портфель, фарби, ручка, підруч­ник, буквар, аркуш, папір, картон, фломастер.

Я навчаю дітей доводити свою відповідь, називаючи місце зву­ка [р]: на початку, середині або у кінці слова.

  1. Складання речення за початком.

«Навчальні речі — це... (ручка, гумка, олівець тощо)». Продовжує інший учень, показуючи предмети.

Можна рахувати слова, з’ясовуючи, хто більше?

  1. Гри «Портфель Незнайка».

Показую предмети, які Незнайко поклав до портфеля. Учні до­водять, потрібно цю річ брати до школи чи ні, складаючи тверджен­ня або заперечення.

Наприклад:

  • «Це зошит — навчальна річ, тому візьму його до школи».
  • «Це іграшка — не навчальна річ, тому до портфеля її не покладу».
  1. Діалогу.

Мовленнєва ситуація: потрібно попросити у свого друга якусь навчальну річ, уживаючи слова ввічливості й вітання.

Підготовча робота

1)      Проводжу бесіду про те, як слід правильно щось просити та які

слова ввічливості при цьому вимовляти.

2)      Показую з одним із учнів зразок діалогу, а решта дітей за­пам’ятовують репліки.

3)      Об’єдную клас за варіантами та рухом показую, кому говорити.

Потім школярі міняються ролями.

4)      Запам’ятавши алгоритм дії, діти працюють окремими парами.

Задаю мовленнєву ситуацію, яку можна змінювати: «Вам необ­хідно попросити у свого друга олівець, адже ваш зламався».

Учні працюють у парах.

1-               й           учень. Здрастуй,... (Віталику)!

2-               й           учень. Привіт,... (Андрійку)!

1-                      й    учень. Вибач (пробач, перепрошую), дай мені, будь лас­ка, олівець, адже мій зламався.

2-               й           у ч е н ь. А якого кольору?

1-                      й    учень. Блакитного, тому що я малюю небо. (Колір і пред­мет можна змінювати.)

2-               й           учень. Візьми, прошу!

1-               й учень. Щиро дякую (спасибі)!

Аналогічна робота розвиває у першокласників навички діало­гічного мовлення, формує вміння спілкуватися з однолітками.

Блок III, Осінь. Кольори. Овочі та фрукти

На початку вивчення теми «Осінь» ознайомлюю дітей із понят­тями рік і пори року за допомогою загадки.

  • Що то за тато один, що має 12 синів і 4 доньки? (Це 1 рік, 12 мі­сяців і 4 пори року)

Про кожну пору року потрібно запам’ятати віршик із відповід­ними рухами.

Вимовити

Показати рух

1 рік має 12 місяців і 4 пори року

 

Показати один пальчик. У повітрі рукою зробит и коло.

Відігнути чотири пальці

Зима — холодно, мороз­но

 

Удавати тремтіння від хо­лоду

Сніг на полях, лід на річках, метелиця гуляє — взимку це буває

 

Руки розвести в сторони. Звести їх назад, до грудей. У повітрі плавно рухати руками.

Руки — вперед, підтвер­джуючи слова

Аналогічно вивчити віршики з рухами про інші пори року.

  • Весна. Тане сніжок, оживає лужок, день прибуває — навесні це буває.
  • Літо. Сонце пече, липа цвіте, жито поспіває — влітку це буває.
  • Осінь. Спустіли поля, мокне земля, дощ поливає — восени це бу­ває.

Ці вірші можна повторювати протягом року із настанням но­вої пори, тому учні завчили не тільки послідовність зміни пір року, а й запам’ятали їх основні прикмети.

Спостереження за змінами у природі восени проводжу практич­но на кояшому уроці. Так діти вчаться аналізувати, порівнювати, виявляти відмінності у тому, що відбувається навколо.

Закріпленню осінніх прикмет допомагали вірші, ігри, прислів’я та приказки, чистомовки за темою. Ознайомившись із назвами ко­льорів, учням було не так складно описувати золоту господиню і на­звати її прикмети (див. «Тематичний словник»).

Вивчення теми «Овочі. Фрукти» проводила досить цікаво. У ко­шики поклала справжні овочі та фрукти, а діти «збирали» врожай осінніх дарунків, навчаючись їх називати українською мовою.

Що сприяло активізації словника у мовленні школярів?

  1. Заучування віршів, лічилок і загадок за темою.
  2. Малювання натюрмортів, овочів і фруктів, їх ліплення із пла­стиліну.
  3. Проведення гри «Хто більше?» (назвати відомі овочі та фрукти, не повторюючи попередніх відповідей).
  4. Ускладнення попередньої гри (називати лише ті овочі та фрук­ти, в яких міститься звук [р]: помідор, огірок, картопля, барабо­ля, перець тощо).
  5. Називання місця звука [р] у слові (на початку, середині, у кінці).
  6. Конкурс «Ласунка» (необхідно відгадати овоч чи фрукт на смак (із заплющеними очима)).
  7. Конкурс «Куховар» (із запропонованих овочів слід обрати лише ті, що необхідно нарізати до борщу (чи іншої страви — за вибором)). Послідовність характеризування дарунків осені
  8. Показати предмет.
  9. Назвати його.
  10. Охарактеризувати, визначити приналежність до певної групи.
  11. Описати, який він за формою, кольором, смаком.
  12. Чим корисний?

Наприклад:

—               Огірок росте на городі (0 11 руки розвести в сторони, показуючи землю). Отже, це овоч. Він довгий, зелений і хрумкий. Його додають до салату, солять, консервують.

—               Яблуко росте у саду ({уЛ) руки плавно підняти у різ­ні сторони й опустити, показуючи дерева,). Отже, це фрукт. Во­но кругленьке, червоне, солодке і смачне. З нього готують соки, ва­рять компоти тощо.

Ігри та завдання, що допомагають систематизувати знання за темою

  1. Гра «Що це?»

Учні дістають із кошика предмет, називають його, характеризу­ють і кладуть біля того малюнка (саду, городу чи лісу), де він росте.

  1. Гра «Знайди зайве»

Дітям роздати малюнки, на яких необхідно знайти «зайвий» предмет, аргументуючи свою відповідь.

Наприклад:

—              На малюнку є такі осінні дари: картопля, буряк, морква, гриб, цибуля, огірок.

Діти відповідають:

—              Картопля, буряк, морква, цибуля та огірок ростуть на горо­ді — це овочі, а гриб — зайвий, адже він росте у лісі.

  1. Гра «Що нам Осінь принесла?»

Роль Осені виконую я або підготовлена учениця, а школярі за­питують і відповідають (із рухами).

Діти. Що нам Осінь принесла?

Осінь. Принесла я вам пшениці.

Діти. Будуть гарні паляниці.

Осінь. Принесла вам гречки, діти!

Діти. Кашу будемо варити.

О     с і н ь. Я на зиму назбирала і городини запас.

Діти. Буде борщ смачний у нас.

О     с і н ь. А як піде дощ із неба?

Діти. Ой! Дощу не треба!

Тепер школярі дізналися, якою дбайливою є господиня Осінь, що вона запасає для людей багато смачних та корисних дарунків.

4. Складання речень за початком

Наприклад:

1)Мама нарвала на городі повен кошик...

2)У саду поспіли...

3)Дівчина збирає у лісі...

Діти доповнюють речення та рахують кількість слів у ньому.

Для того щоб запам’ятати назви солодких ягід, діти завчили та­ке: «У лісі ростуть суниці, а на городі — полуниці».

5.Формування навичок діалогічного мовлення

Методика проведення є аналогічною до теми «Навчальні речі».

Мовленнєва, ситуація

Перший учень просить у другого поласувати яблуком, викори­стовуючи слова ввічливості.

На партах у пшолярів лежать справжні яблука або груші.

1-        й         учень. Добрий ранок,,.. (ім’я)1

2-        й         учень. Привіт (здрастуй)!

1-         й        учень. Вибач (пробач, перепрошую), дай мені, будь лас­ка, поласувати яблучком!

2-        й         учень. Візьми, прошу! Смачного!

1-        й         учень. Дякую! А я тебе пригощу грушкою.

2-        й         учень. Спасибі!

Учитель. А тепер учні міняються ролями.

Роботу за цією темою завершила позакласним заходом «Свято Осені» (див. додаток). Його метою було узагальнення та системати­зація знань за темою, розвиток навичок монологічного та діалогіч­ного мовлення, формування вмінь спілкування з однолітками, а та- коя^ виховання естетичного смаку, щоб діти вчилися бачити красу рідної землі.

Блок IV. Людина. Одяг. Взуття

Опрацювання словника за темою «Людина» проводила, створив­ши уявну ситуацію «Майстерня скульптора». Перед початком ро­боти розтлумачила значення нових слів: «скульптор», «скульпту­ра», «майстерня».

Скульптор — митець, який працює над створенням скульптур. Скульптура — вид образотворчого мистецтва, твори якого ма­ють об’ємну або рельєфну форму і виконуються у різні способи: ви­ливання, різьблення, ліплення з твердих чи пластичних матеріалів (каменю, металу, дерева, глини).

Майстерня — приміщення, де працює художник, скульптор. На цей урок діти принесли пластилін, і ми поетапно ліпили фі­гуру людини, називаючи її частини. Такий творчий вид роботи до­поміг учням краще запам’ятати словник за темою, адже вони само­стійно зліпили кожну частину тіла.

Повторенню словника допомогла гра «Що це?» (один учень по­казує частину тіла, аі інший — повинен її назвати).

Закріпленню нових слів допомагали загадки за темою. Під час прослуховування уривка з казки Олексія Толстого «Золотий клю­чик, або пригоди Буратіно» запропонувала: «Коли ви почуєте на­зву частини тіла, яку змайстрував тато Карло у Буратіно,— плес­ніть у долоні, вимовляючи це слово».

Під час зупинки діти повторюють назву частини тіла, показуючи її на собі. Кожен учень був уважним, а також закріплював вивчені слова, допомагаючи татові Карло майструвати Буратіно.

Ускладнювала роботу грою «Пояснялочка» (необхідно правиль­но показати названу частину тіла, пояснивши, для, чого вона не­обхідна).

Ознайомлення зі словником за темами: «Одяг. Взуття» прово­дила через їх наочну демонстрацію або предметні малюнки. Для то­го щоб активізувати нові слова у мовленні, використовувала різні види завдань.

  1. Відгадування загадок за темою, заучування їх напам’ять.
  2. Гра «Хто більше?» (потрібно назвати якнайбільше предметів одягу або взуття).
  3. Гра «Назву, не зіб’юсь» (учень називає відповіді попередніх учас­ників, додаючи своє слово).
  4. Вправа на розвиток уваги (необхідно пригадати той предмет одягу (взуття), який ще не назвали діти. Особливо складно тим учням, які є останніми у ланцюжку).
  5. Декламування віршів із рухами (у вірші Н. Поклад «Україноч­ка Оленка» зустрічаються назви предметів національного вбран­ня, а доглядати за одягом учить вірш Т. Коломієць «Праля»).
  6. Аудіювання та опрацювання текстів навчального змісту (А. Кос- тецький «Неуважна сороканіжка», Б. Вовк «Лінива Оленка» і «Дівчинка у голубому фартушку» (за О. Панку-Яш), В. Береж­ний «Замурзаний черевичок»).
  7. Ознайомлення з поняттями «прання» та «прасування».

Ми вмикали уявні пральні машини (за допомогою рухів рук) і складали речення: «Я перу... (назва предмета), тоді мій одяг бу­де чистий.»

Апотім «прасували» одяг, показуючи рух уявної праски: «Япра- сую... (назва предмета), і одяг стане охайним».

  1. Гра «Помічники» (робота за малюнками). Необхідно допомогти одягнути хлопчика Вітю, який усе на світі переплутав.

Учні на малюнку розфарбували лише ті предмети одягу чи взут­тя, що необхідно носити восени, а потім довели свій вибір. (Цю гру можна варіювати: називати предмети одягу чи взуття відповідно до заданої вчителем пори року чи ситуації.)

  1. Діалог «У магазині». Цей вид роботи не тільки допомагає збага­тити словник, але й сприяє розвитку комунікативного мовлення. Уявна ситуація.

Необхідно піти до магазину, зайняти чергу і придбати необхід­ний одяг чи взуття.

Учні дістають із конверта картку, називають зображений предмет і йдуть до магазину «купувати» цю річ.

1-         й        учень. Вибачте (пробачте, перепрошую), скажіть мені, будь ласка, хто останній у черзі?

2-        й         учень. Я останній у черзі.

1-        й         учень. Дякую! Я буду за вами.

2-        й         учень. А що ви хочете придбати?

1-        й учень.Я буду купувати... (називає річ).

Предметні малюнки можна давати обирати обом учасникам діа­логу, тоді кількість реплік збільшиться.

10. Малювання предметів одягу чи взуття, вирізання їх із паперу. Використання ігор і наведених вправ допомагає систематизува­ти нові знання за темою, активізувати словник у мовленні, знач­но поліпшити навички комунікативного мовлення.

БлокУ. Зима. Зимові розваги. Свята

Починаючи вивчати тему «Зима», пригадала з дітьми поняття «рік», «пори року» на основі вивчених загадок та віршів із рухами (див. тему «Осінь»).

Моєю метою було використання різних видів мовних завдань і вправ на частково-продуктивному та продуктивному рівнях для під­вищення рівня сформованості навичок комунікативного мовлення.

Спочатку я вивчила з учнями назви зимових місяців. Перед цим пояснила етимологію кожного слова, і ми дібрали відповідні рухи.

Вимовити

Рухи

Грудень

Січень

Лютий

Кулачками показати замерзлі грудочки землі Заплющити очі

Тремтіти, удаючи ніби холодно

 

Вивчивши ці назви з рухами, додати ще прислів’я про кожен зи­мовий місяць.

Назва місяця

Рух

Прислів’я з рухами

Грудень

Січень

Лютий

«грудочки» «снігом січе»

«тремтимо»

Грудень рік кінчає, а зиму починає. Січень холодом пече, снігом, вітром січе.

Хоч лютий лютує, але весну чує

Додатково про кожен місяць вивчили відповідний віршик (див. «Тематичний словник»).

Ознайомила дітей із зимовими ознаками за допомогою:

  • ілюстрацій, фотографій;
  • власних спостережень за змінами у природі взимку;
  • відгадування загадок про її ознаки (мороз, лід, сніжинки, завія

та ін.);

  • заучування прислів’їв і прикмет про зиму.

Для того щоб підвищити мотивацію навчання, пропонувала учням самостійно відшукати прислів’я або прикмети про зиму. У класі ми їх заслуховували і пояснювали значення. За виконану роботу шко­лярі отримували зимову нагороду — «сніговичка».

Послідовність опрацювання поняття, «сніг»

  1. Відгадування загадок про сніг, їх заучування.

Наприклад:

Я падаю на ваші хати,

Я білий-білий і пухнастий.

Я прилипаю вам до ніг І називаюсь просто... сніг.

 

  1. Демонстрація малюнків і фотографій засніжених просторів.
  2. Розповідь учителя «Де народжується сніг?»

Цікаво знати, що сніг не народжується із краплинок води, адже вони можуть перетворитися на градинки. Водяні пари підіймають­ся дуже високо над землею, де панує лютий холод. Тут із водяної пари утворюються крижинки-кристалики шестикутної форми. Цей кристалик увесь час росте і перетворюється на красиву зіроч­ку. Сніжинки повільно опускаються, збираються пластівцями і па­дають на землю.

  1. Опис снігу: який він? {Білий, сірий; холодний, м,окрий, пухкий, блискучий тощо)
  2. Декламування вірша «Сніг» із рухами.

Білий сніг, пухнастий Падає, кружляє І на землю тихо Стелиться, лягає.

  1. Заучування чистомовок, скоромовок і потішок із рухами.

чистомовки

Ок-ок-ок-ок — білий падає сніжок.

Ки-ки-ки-ки — замітає всі стежки.

Ать-ать-ать-ать — вибіг зайчик погулять. Сніг-сніг-сніг-сніг — вийшла киця на поріг. Сніг-сніг-сніг-сніг — понесла коту пиріг. Киць-киць-киць-киць — «Ти куди без рукавиць?»

СКОРОМОВКИ

Ніс Сміхунчик снігу міх —

Сміх розсипався на сніг.

У малої Сані перекинулись сани.

Тепер у Сані нові сани.

ПОТІШКИ

Гавкав у дворі Пушок Не на кицю — на сніжок.

Бо сніжок холодним пухом Впав на носик і на вухо.

  1. Добирання синонімів.

Сніг               Заметіль Метелиця Хуртеча

Снігопад Завірюха Хурделиця Хуґа Пороша Завія              Хуртовина Віхола

Коли діти вивчили ці слова-синоніми, пропоную їм назвати сніг по-різному, не повторюючи попередніх відповідей учнів.

1)     Гра «Хто більше пригадає синонімів?».

2)     Гра, «Ланцюжок» (назвати відповіді попередніх учасників і до­дати своє слово).

  1. Складання речень.

1)     За початком.

Узимку буває... (називаємо «снігопад» різними словами).

2)      Доповнення речень.

У повітрі... (кружляють, танцюють) пухнасті сніжинки.

На землю летять... (білі мушки, срібні бджілки, пушинки, весе- линки).

(Рахуємо кількість слів у реченні.)

3)      Розповіді за малюнками.

Пухнастий сніг укрив землю. Заколисаний хуртовинами* спить ліс.

Сняться деревам білі сни. Дрімають ялини і сосни.

Червоніє покрита снігом горобина. Настала зима.

Далі повторила з учнями назви одягу та взуття, правила догля­ду за ними. Діти обрали лише ті предмети, які люди носять узимку. А діалог «У магазині» (за темою «Одяг. Взуття») використала для того, щоб придбати ці речі для зимової прогулянки.

—              Тепер у теплому одязі та взутті ми можемо вийти на вулицю, проводячи фізкультхвилинку із рухами за віршем Г. Бойка «Мороз».

Я морозу не боюсь!

В кожушинку одягнусь.

Хай мороз не злиться —

Я у рукавицях.

Хай мороз не хвалиться —

Я у теплих валянцях.

Я морозу не боюсь! —

Під ногами: хрусь, хрусь.

Так ми потрапили на вулицю, де можна гратися по-різному. Із учнями ми пригадували всі зимові розваги.

—      Узимку я можу... (назварозваги):

  • кататися на санчатах, ковзанах, лижах;
  • ліпити сніговика, снігову бабу;
  • гратися сніжками, сніговими кульками;
  • будувати фортеці, схованки;
  • грати у хокей тощо.

Учила дітей складати речення, не повторюючи попередніх від­повідей. Такий вид роботи дуже подобався учням, адже вчив їх бу­ти уважними, збагачував словниковий запас, систематизував знан­ня за темою.

Потім зі школярами проводила діалог на тему «Запрошення по­кататися».

1-        й         учень. Добридень, Сергійку!

2-        й         учень. Привіт, Віталику!

1-        й         учень. Як твої справи?

2-        й         учень. Добре.

1-        й         учень. Сергійку, побігли кататися з гори на лижах!

2-        й         учень. Згоден. Тільки я з’їжджатиму на санчатах.

1-        й         учень. Ходімо!

2-        й          учень. Пішли. Я тільки попереджу маму, що йду на гірку.

1-        й         учень. Добре, я на тебе зачекаю.

2-        й         учень. Спасибі!

Проведення діалогів у дітей уже майже не викликало трудно­щів, що мене дуже радувало.

Зима багато на свята, тому ознайомила учнів із зимовими зви­чаями:

  • • відзначили свято Миколая;
  • • вивчили вірші про Новий рік та Діда Мороза;
  • • співали колядки, щедрівки, засівальні пісні;
  • • склали календар основних зимових свят.

Закріплювала знання першокласників про зиму у конкурсах: «Зима своїх діждалась прав», «Якого кольору зима?».

Але як би весело нам не було, ми не повинні забувати про братів наших менших, яким дуже холодно взимку.

Розповіла учнями, хто із звірів узимку спить, а хто — ні. Ко­ли я прочитала дітям вірш І. Кравченко «Поспіши, дитино мила», у якому розповідається про те, як пташка померла від лютого холо­ду, то вони вирішили зробити годівнички.

Ми пригадали, чим можна допомогти взимку птахам:

  • • підгодовувати крихтами хліба, насінням, зернятами;
  • • підвішувати на гілочках дерев шматочки сала, китиці калини

та горобини;

  • • змайструвати годівниці з пакетів від молока, коробок та ін.

Майже всі діти виготовили годівнички, розповіли у класі, де

вони їх повісили, що насипали. Учні дуже емоційно розповіда­ли, як чекали прильоту птахів, як спостерігали за їх жвавим та­ночком навколо їдалень. Таким чином діти виховуються чуйни­ми і добрими людьми.

Систематизували й узагальнили знання за темою, провівши свято «Проводи зими». Найактивніші учасники отримали медалі «Знавець зими», а ті учні, які набрали найбільше нагород (снігович- ки, сніжинки) на уроках узимку — грамоту «Переможець зими».

Блок VI. Хата. Дім. Адреса. Запрошення в гості

На початку вивчення цієї теми використовувала малюнки подвір’я і хати (приміщення). Ознайомила учнів зі словником, що активізувала у мовленні дітей за допомогою різних завдань.

  1. Гра «Що це?» (краще проводити у парах)

Один учень показує предмет на малюнку, а другий — його на­зиває. Перший повинен підтвердити або заперечити відповідь дру­гого. Таким чином діти вчаться не тільки оцінювати одне одного, а й допомагати за потреби.

  1. Гра «Хто більше?»

Ми рахували кількість слів, які називав школяр за малюнком, і визначали переможців. Також стежили за правильною вимовою слів і швидкістю виконання завдання.

  1. Добирання синонімів до слів хата {дім, домівка, будинок, кам’я­ниця, споруда) і житло {помешкання, приміщення, оселя).
  2. Складання речень і розповідей за темою.
  3. Уявна екскурсія (подвір’ям та оселею).

Учень розпочинав Итак: «Підходжу до огорожі, відчиняю хвірт­ку й опиняюсь на подвір’ї. Тут є... {називає)».

  1. Ознайомлення з оберегами, що захищають домівку від злиднів та нечистої сили. Бабуся одного учня принесла до класу автор­ські рушники, пояснила значення візерунків і символіку кольо­рів. Дітям припала до душі така зустріч.
  2. Декламування з рухами вірша І. Гнатюка «Наша хата». Учні не тільки активізували слова за темою, а й вчились шанувати рід­ну домівку.

Я люблю свою хату,

І подвір’я, й садок,

Де і сонця багато,

І в жару — холодок .

Тихо й затишно. Квіти Коло хати цвітуть,

І невтомно все літо Бджоли в цвіті гудуть.

Все для мене тут рідне:

Стіни, білі, як сніг,

І віконце привітне,

І дубовий поріг.

Опрацювання теми «Адреса» проводила за опорними словами.

Країна

Квартира

Місто (село)

Сходи

Вулиця

Поверх

Будинок

Ліворуч, праворуч, прямо

Під’їзд

Кімната

За цією таблицею вчила дітей розповідати свою адресу. Вони ви­користовували для опису оселі власні малюнки. Це сприяло розвит­ку навичок продуктивного мовлення у школярів.

Далі ознайомила учнів із поняттями «тиясдень», «дні тиясня» і перейшла до проведення діалогу, у якому діти використовували слова ввічливості та знання своєї адреси.

Діалог «Запрошення у гості»

1-          й        учень. Здоров, Тарасику!

2-          й        учень. Привіт, Віталику!

1-          й        учень. Заходь до мене у гості на вихідних.

2-          й        у ч е н ь. А де ти мешкаєш?

1-         й        у ч е н ь. Я мешкаю на вулиці..,, будинок..., ...під’їзд, квар­тира...

Це п’ятиповерховий будинок. Піднімешся сходами на другий поверх і повернеш ліворуч.

2-          й       учень. Добре, я все запам’ятав. Зможу прийти до тебе у суботу.

1-          й        учень. Чудово, чекаю на тебе о... годині.

2-          й        учень. Домовилися. До зустрічі!

1-й учень. До побачення!

За час навчання у першому семестрі діти здружилися і почали не тільки у діалогах запрошувати одне одного у гості, але й прово­дили разом дні народження, зустрічалися на вихідних.

Блок VII. Посуд. Допомога вдома. Продукти, їжа

Вивчала із дітьми словник за темами «Посуд», «Продукти» з ви­користанням наочних предметів, малюнків у підручнику, карток. Також демонструвала продукти і предмети посуду, проводячи гру «Що це?».

Важливою складовою навчання є його виховна функція. Тому на основі оповідання, віршів повчального змісту (О. Буцень «По­мічниці», «І так буває», Т. Коломієць «Веселий душ» та ін.), бесід із дітьми вчила їх допомагати батькам по господарству, бути уваж­ними та чуйними.

Також розвивала у школярів уміння сервірувати стіл. Діти вчили­ся правильно розкладати предмети посуду для прийому їжі, закріп­лювали ці навички у грі «Офіціант»: один учень повинен розкласти посуд на столі й правильно назвати ці предмети, а другий — переві­ряє точність виконання завдання. Таким чином вони активізували вивчений словник у мовленні, училися працювати у парах.

Після засвоєння назв продуктів харчування (див. «Тематичний словник»), вводили нові слова у речення.

Наприклад:

—    Я пригощу свого друга... (назва).

—    Хочу приготувати страву...

—    Допоможу мамі пекти...

Для, активізації словника, використовувала такі завдання:

  1. Запросити свого друга у гості (діалог за темою «Адреса»).
  2. Сходити до магазину і придбати необхідні продукти харчуван­ня (діалог «Умагазині»).

3.Сервірувати стіл (гра, «Офіціант»).

4.Розповісти, чим можна пригостити друга.

Названі завдання допомогли систематизувати та узагальнити знання за цими темами, розвивали продуктивне мовлення дітей.

БлокУІІІ. Весна. Птахи

Спочатку повторила із дітьми назви пір року з рухами. Потім ознайомила їх із весною на основі загадок, ілюстрацій, весняних пейзажів, фотографій; вивчила з учнями вірші, прислів’я та при­казки для кращого засвоєння ознак цієї пори року.

Послідовність вивчення, школярами назв весняних місяців:

  • •пояснення етимології нових слів;
  • •вивчення прислів’їв про кожен місяць;
  • •використання відповідних рухів.

Місяць

Рух

Ознака

Прислів’я

Березень

И И Обома, руками показати стовбур дерева

Берези почи­нають сочи- тися

Березень невір­ний — то плаче, то сміється

Квітень

® ® Пальцями обох рук показати кві­точки

Дерева квіту­ють

Квітень водою славний, а квіта­ми гарний

Травень

(П^ Плавно роз­вести руки в сторони

Дарує трави шовкові

У травні дощить- ся — буде пшени­ця колоситься

Таке комплексне вивчення назв місяців є дуже ефективним, адже сприяє кращому запам’ятовуванню нових слів, розвиває об­разне мислення.

Значну увагу приділяла розвитку спостережливості учнів.

  1. Зміни у природі навесні на основі власних спостережень.
  2. Декламування (із рухами) віршів К. Перелісної «Весна», М. По­знанської «Весна», у яких наводиться безліч весняних прикмет.

ВЕСНА

— Що з весною настає?

— Сніг у полі розтає.

— А чому то так буває?

— Сонце його пригріває.

— Що ж синіє на землі?

— Ніжні проліски малі.

—                                                    А що пнеться з-під листка?

— То травичка вироста.

—                                                    А над полем що бринить?

—                                                    Любий жайворон дзвенить.

К. Перелісна

ВЕСНА Тепло стало надворі.

Синє небо угорі.

Сонце промінь шле землі.

Прилітають журавлі.

Вже у лісі там і тут Перші проліски цвітуть.

Кучерява, запашна У гості йде до нас весна.

М. Познанська

  1. Вивчення прислів’їв та весняних прикмет (див. «Тематичний словник пір року «Весна»).

Тепер діти могли впевнено називати ознаки весни у змаганні «Хто більше?» (можна у командах). За правильні відповіді вони отриму­вали нагороди-«квіточки».

Навчилися весело зустрічати весну закличками «Вийди, вийди, сонечко», веснянкою «Ой, минула вже зима» (виконували з рухами).

ЗАКЛИЧКА

Вийди-вийди, сонечко,

На дідове полечко,

На бабине зіллячко,

На наше подвір’ячко,

На весняні квіточки,

На маленькі діточки.

Там вони граються,

Тебе дожидаються.

ВЕСНЯНКА

Ой, минула вже зима,

Снігу-льоду вже нема,

Ой нема, ой нема,

Снігу-льоду вже нема!

Прилетіли журавлі Й соловеєчки малі,

Ой малі, ой малі,

Соловеєчки малі.

Однією з ознак весни є повернення перелітних птахів, тому ми повторили назви перелітних та зимуючих птахів за картками, ма­люнками.

Школярі складали речення: «Навесні з вирію повертаються... {назви птахів).

У нас зимують... {перелічують слова)».

Пропонувала не повторювати пташок, які вже були названі ін­шими учнями.

Учні декламували вірш С. Пушика «Веселики-журавлі», іміту­ючи рухи крил птахів.

—  Веселики-журавлі,

Що несете на крилі?

Чи то радість, чи то сміх,

Може, снігу повний міх?

—                                                    Несемо всім вам тепло:

Щоб усе цвіло й росло.

Ми із дітьми з’ясували, що фігуру, якою летять журавлі у не­бі, можна назвати «трикутник», «клин», «ключ». Пригадали, які турботи чекають пташок навесні: побудувати гнізда, вивести пта­шенят, добувати корм. Учні малювали будиночки птахів і побачи­ли, що гнізда ластівок, лелек, шпаків значно різняться між собою.

Для збагачення словника у мовленні першокласників я вводила вивчення скоромовок («Шпак», «Горобчик», «Сорока»), розгадуван­ня загадок, ребусів, кросвордів тощо (див. «Тематичний словник»).

Ознайомила школярів із поняттям «свійська птиця» за схемою.

Тато (він) — мама (вона,) — діти (вони)

Півень — курка (квочка) — курчата.

Індик — індичка — індичата.

Качур — качка — каченята.

Гусак — гуска — гусенята.

Училися, описувати півника за питаннями і малюнком.

  1. Хто зображений на малюнку?
  2. Із чого складається тіло півня?
  3. Що є у нього на голові?
  4. Які він має очі?
  5. Які у птаха борода, хвіст, крила?
  6. Чим укрите його тіло?
  7. Чим корисний півник?

Зразок опису

Це півник. Його тіло складається із голови, шиї, ніг та хвоста. Голову птаха прикрашає червоний гребінець. У нього чорні круглі очі. Дзьобом він клює зерно, п’є водичку та чистить пір’ячко. Ще у птаха є червона борода, барвистий хвіст і крила. Його тіло вкри­те різнокольоровим пір’ям. У півня смачне м’ясо, а з пір’ячка мож­на робити подушки.

Школярі відповідали на запитання: хто у кого? Засвоєнню но­вих слів допомагали загадки, цікаві запитання, ігри, вірші про пта­хів {див. «Тематичний словник. Свійська птиця.»).

Блок IX. Дикі й свійські тварини

До початку вивчення теми «Дикі тварини», доцільно здійсни­ти екскурсію до зоопарку, щоб діти побачили різних звірів, птахів, плазунів.

Вивчила із учнями словник за схемою.

Тато (він) — мама (вона,) — дитинча (воно).

Тигр — тигриця — тигреня.

Слон — слониха — слоненя.

Лис — лисиця — лисеня та ін.

Активізувала його у мовленні першокласників (із використан­ням малюнків та фотографій тварин, відеоматеріалів) за допомо­гою завдань.

  1. Назвати тварину за малюнком. Гра, «Хто більше?»
  2. Продовжити назви членів родини за схемою: «Вовк — ... — ...»
  3. Загадки про тварин (див. «Тематичний словник»), ребуси.
  4. Дитячі малюнки диких звірів.
  5. Розповіді за малюнками (монолог).
  6. Опис тварин за запитаннями.

1)     Кого зображено на малюнку?

2)     Де живе ця тварина?

3)     Якого вона розміру?

4)     Чим укрите її тіло?

5)      Якого кольору у неї хутро?

6)       Яка мордочка?

7)      На що схожі очі?

8)       Які у тваринки вушка, ноги та хвіст?

9)       Що полюбляє їсти?

Зразок опису лисички

Це маленька лисичка. Вона живе у лісі. Її тіло вкрите рудою пух­настою шубкою. Мордочка у лисиці гостренька, а очі чорненькі, як вуглинки. У неї гострі вушка, спритні ноги, довгий і пухнастий хвіст. Ця тваринка любить ласувати мишами, курятиною.

  1. Уявна екскурсія (складання речень)
  • У лісі живуть... (перелічити тварин).
  • Узимку сплять... (назви звірів).
  • У зоопарку я бачив...
  1. Вивчення віршів і лічилок про тварин із рухами: Г. Бойко «Бі­лочка», П. Воронько «їжачок-хитрячок» таін. (див. «Тематич­ний словник. Дикі тварини»).
  2. Аудіювання текстів і казок про звірів: оповідання О. Копиленка «Заячі страхи», В. Сухомлинського «Дивний мисливець» та ін., народні казки «Лисичка-сестричка», «їжак та заєць», «Сірко».
  3. Гра «Пантоміма»: показати тварину рухом, жестами, мімікою так, щоб співрозмовник зміг відгадати її.

Засвоєння словника за темою «Свійські тварини» проводила за аналогічною схемою.

Тато (він) — мама (вона) — дитинча (воно).

Кінь — кобила — лоша.

Бик — корова — теля.

Баран — вівця — ягня.

Цап — коза — козеня.

Учила першокласників давати повні відповіді на запитання:

—       Хто дає молоко?

—       Хто охороняє дім?

—       Чим корисні вівці?

—       Яка тварина допомагає людині господарювати?

Далі діти малювали свійських тварин і складали речення.

  • На подвір’ї гуляють...
  • Дім охороняє...
  • На полі пасуться...

Особливо сподобалася учням гра «Хто як подає голос?». Вони вчилися групувати свійських та диких тварин, знаходити «зайвий предмет», закріплювати навички опису звірів.

Також розвивала у школярів творче мислення. Наприклад, під час опрацювання білоруської народної казки «Котик Петрик і миш­ка» спочатку запропонувала учням самостійно скласти сюжет каз­ки за малюнками у підручнику, а тільки потім вони прослухали її текст. Такий вид завдання сприяє розвитку фантазії першокласни­ків, умінь будувати зв’язні висловлювання та закріплює навички монологічного мовлення.

БлокХ. Село. Місто. Різні професії

Розпочала опрацювання теми уявною подорожжю до дідуся та бабусі, які мешкають у селі. Пригадала з дітьми, яку саме роботу виконують люди навесні: саджають дерева, сіють зерно, копають грядки, висаджують розсаду тощо.

Доцільно провести гру «Пантоміма»: один учень рухом показує дію, яку проводять люди навесні (наприклад, саджають картоплю), а інший — відгадує та називає її.

Учні намалювали деревце, що бажали б посадити, а ті діти, які вже мали такий досвід, розповіли, коли, де і яке дерево вони поса­дили, як воно росте зараз. Такі розповіді було дуже цікаво слухати і мені, й однокласникам оповідача.

Для передачі атмосфери і краси сільської природи я використа­ла вірш Тараса Григоровича Шевченка «Село», який потім діти де­кламували із рухами.

Село! — і серце одпочине.

Село на нашій У країні —

Неначе писанка, село,

Зеленим гаєм поросло.

Цвітуть сади; біліють хати,

А на горі стоять палати,

Неначе диво. А кругом Широколистії тополі,

А там і ліс, і ліс, і поле,

І сині гори за Дніпром,

Сам Бог витає над селом.

Ми вивчили гаївку, потім із нею водили хоровод та співали. Прийшла до нас весна-красна,

Гаївочку нам принесла.

Для дівчаток — гаївочку,

Для хлопчиків — мандрівочку.

Станьмо всі в коло,

Заспіваймо весело.

Для того щоб повторити назви овочів, вивчила із першокласни­ками вірш Р. Завадовича «У городі вже весна».

У городі вже весна —

Гей, що робить там вона?

Грядочку копає,

Моркву засіває,

І горох, і бурячки —

Будуть їсти діточки.

Пригадала з учнями, яких саме свійських тварин і птахів мож­на зустріти на подвір’ї. Потім за малюнками вони складали речен­ня і невеличкі розповіді.

Улітку я відпочивав у бабусі... і дідуся... у селі. На городі було багато роботи... (називає). На грядках допомагав саджати..,, у са­ду доглядав за ... На подвір’ї нагодував... і насипав зернят (кому?)...

Дідусь і бабуся були дуже задоволені, називали мене справжнім помічником.

Це був виховний момент для дітей, вони розуміли, що дорослі й люди похилого віку потребують їх допомоги та уваги.

Далі ознайомила учнів із професіями, що необхідні на селі, на­вчила утворювати їх назви за предметною ознакою:

  • комбайн — комбайнер;
  • трактор — тракторист;
  • теля — телятниця;
  • вівця — вівчар;
  • птах — птахівниця;
  • хліб — хлібороб;
  • риба — рибалка;
  • ліс — лісник;
  • сад — садівник тощо.

Дітям подобається називати професії за малюнками і складати речення.

  • У полі на комбайні працює...
  • Із самого ранку пасе овець...

Також перед учнями ставила проблемне запитання «Що гарно­го є у місті? Доведіть».

Свою відповідь вони готували вдома: малювали місто і розпові­дали про його цікаві місця.

На уроці ми з’ясували, чим різняться між собою місто і село:

  • більше мешканців;
  • широкі вулиці;
  • багатоповерхові будинки;
  • велика кількість транспорту;
  • промислові (фабрики, заводи); навчальні (школи, училища, ін­ститути, університети); культурні центри (театри, філармонії, кінотеатри) та ін.

У місті працюють люди багатьох професій. За малюнками ми за­своювали нові назви, відгадували загадки, а учні розповідали, ким і де працюють їх батьки.

Далі вивчили із дітьми вірш М. Познанської «Різні професії».

Муляр плечима Торкнувся хмаринки.

Дім нам будує —

Не гає й хвилинки.

Дошку взяв мебляр дубову І покраяв на столі.

Шафу робить він книжкову — Придивляйтеся, малі!

У кухаря смачний пиріг, Чудова каша манна.

Він дбає про здоров’я всіх, Йому подяка й шана.

Тепер школярі могли до назви професії додавати дію.

 

Хто?

Маляр

тесляр

контролер

кравчиня

скрипаль

учитель

міліціонер

Що робить?

Фарбує

майструє

перевіряє

шиє

грає

навчає

охороняє та ін.

 

Першокласникам дуже сподобалась гра «Хто куди поспішає на роботу?» (з’єднати лінією логічний ланцюжок).

 

 

геолог

лікар

порт

гори

 

Діти легко складали речення, поширюючи їх запитаннями.

  • Кухар варить (що?)... (смачні страви).
  • Хлібороб збирає (що?)... (жито, пшеницю).

Це завдання можна змінити: називати професію за дією.

  • Шиє одяг (хто?)...
  • У магазині торгує...
  • Дорослих і дітей лікує...

У командах учні виконували завдання «Мозаїка» (скласти назву професії із частин) або відгадували слово за його початком: му-, ма-, ін-, те-, ку- тощо.

Я мала на меті ознайомити дітей із різними професіями, щоб во­ни зрозуміли, що всі професії важливі для життя, є дуже багато ці­кавих занять для людини.

Наприкінці теми я обов’язково запитувала у школярів про те, ким вони хочуть стати у майбутньому і чому.

Блок XI. Україна. Наша столиця — Київ

План

  1. Назва держави
  2. Символи: прапор, герб, гімн
  3. Столиця
  4. Основний закон — Конституція
  5. Природні умови та багатства
  6. Населення України

1. Україна

Розповіла про історію появи нашої держави, пояснила етимоло­гію появи цього слова.

—  Історія нашого народу розпочалася з міста Києва, що було збу­доване на краю берега річки Дніпра. Воно поступово розширювало­ся тому, що саме туди тікали люди від несправедливості (гноблення панів) і селилися на вільних землях. Утікачі ці називали себе окра- їнцями. З невеликих поселень утворювалися селища і міста. Зго­дом у слові «окраїна» перший звук і літера о змінилися на у. Людей почали називати українцями, а місця, де вони жили,— Україною.

Загальна площа країни — 603 700 кв. км, а довжина державних кордонів — 6 500 км (це приблизно 1/6 земного екватора), з них — 1 050 км — морські. Україна — найбільша європейська країна.

2. Символи

Кожна країна має свої символи.

Символ — це умовне позначення якогось предмета, явища. У стат­ті 20 (1 розділ) Конституції України записано: «Державними симво­лами України є Державний Прапор України, Герб і Гімн».

1)  Прапор — це полотнище одного або декількох кольорів, що є сим­волом держави.

Жовтий колір — це колір пшеничної ниви, колір хліба, зерна, що дарує життя всьому на землі, а також колір жовтогарячого сон­ця, без лагідних променів якого не дозрів би, не заколосився хліб.

Блакитний, або синій,— це колір ясного, чистого, мирного неба.

Тому, мабуть, народ України й обрав поєднання цих кольорів для свого національного прапора.

НАШ ПРАПОР

Небеса блакитні Сяють з глибини,

А пшеничні й житні Мерехтять лани.

Образ цей не зблідне,

Хоч минуть жнива,

Це знамено рідне —

Злато й сини зна.

Прапор наш, як літо,

В сонці майорить —

По долині — жито,

По горі — блакить.

Д. Павличко

2)  Герб — знак держави, зображений на прапорах, печатках, мо­нетах.

Український народ має герб — тризуб. Він дуже стародавній, адже запровадив його князь Володимир Мономах. На тризубі мож­на побачити зброю: лук, меч, а якщо придивитись, то ще й прочи­тати слово «воля». Тризуб був символом державної влади, він озна­чає єдність води, землі та повітря.

У тризубі відображено триєдність життя: батько, мати, дитя, які символізують собою силу, мудрість і любов. Адже тато — найдуж­чий, мати — наймудріша, а дитя — це плід любові. Ці речі й відби­то у тризубі — гербі України.

ГЕРБ

Наш герб — тризуб.

Це воля, слава її сила.

Наш герб — тризуб.

Недоля нас косила,

Та ми зросли, ми є,

Ми завжди будем,

Добро і пісню Несемо ми людям.

Н. Поклад

3)  Гімн — це урочиста пісня, що є символом державності та наці­ональної єдності. Ним розпочинають державні урочистості, ко­ли піднімають прапор на честь перемоги спортсменів. Щоден­но гімн України звучить о шостій ранку по українському радіо. Державним Гімном України є пісня «Ще не вмерла України...».

Більше століття тому її написали поет П. Чубинський та компо­зитор М. Вербицький (Конституція України. Ст. 20).

ГІМН

Слова палкі, мелодія врочиста.

Державний гімн ми знаємо усі.

Для кожного села, містечка, міста —

Це клич один з мільйонів голосів.

Це наша клятва, заповідь священна,

Хай чують друзі й вороги,

Що Україна вічна, незнищенна,

Від неї ясне світло навкруги.

Н. Поклад

3. Столиця

Столицею України є місто Київ. Він був заснований понад пів­тори тисячі років тому.

ЛЕГЕНДА ПРО КИЇВ

Жили колись троє братів — Кий, Щек і Хорив. Вони мали красуню-сестру Либідь. Місцем свого поселення обрали вони вкри­ті дрімучими лісами гори на березі могутньої річки. Тут вони побу­дували місто на горі, якому дали ім’я на честь старшого брата — Ки­їв. Дві інші гори, на яких поселилися молодші брати, називалися Хоревиця і Щекавиця, а одну із річок вони назвали Либідь. Від тих часів спливло багато часу...

І сьогодні Київ зачаровує людей красою золотоверхих храмів, архітектурою будинків і мостів.

Найкрасивіша, головна вулиця Києва — Хрещатик. Колись ця вулиця була долиною, укритою лісом, через яку протікав струмок. Пізніше вона стала називатись Хрещатою долиною, бо її перетина­ли, перехрещували яри. А тепер — Хрещатик.

4. Основний закон — Конституція

Кожна держава має свої закони, за якими у ній живуть люди. Ці закони зібрані в збірник, що називається Конституцією.

Перша Конституція була прийнята ще на початку XX ст. першим Президентом України — Михайлом Грушевським. Конституція, за правилами якої ми живемо зараз, була прийнята Верховною Ра­дою України 28 червня 1996 року. Згідно зі ст.1 Конституції, Укра­їна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, пра­вовою державою. Державною мовою є українська мова (ст. 10 Кон­ституції України).

Визначні свята держави:

  • День Незалежності (24 серпня);
  • День Конституції (28 червня).
  1. Природні умови та багатства

Основна частина території України знаходиться в басейні Дніпра, що традиційно поділяє Україну на Лівобережну та Правобережну.

Уся територія України ділиться на 24 області й Автономну Рес­публіку Крим.

На більшості територій переважають рівнини. Лише на сторожі багатих і щедрих українських земель знаходяться гірські хребти: на заході — Карпати, на півдні — Кримські гори.

На території України нараховується приблизно 70 тисяч вели­ких і малих річок. Найбільша річка України — Дніпро.

Рослинний і тваринний світ утворюють на території України різ­номанітні зони: Полісся (зона мішаних лісів), Лісостеп (лісостепова зона), Степ (степова зона), Карпати і Кримські гори.

У надрах України є майже всі основні види корисних копа­лин: кам’яне вугілля (Донецький кам’яноеугільний басейн та Львівсько-Волинський кам’яноеугільний басейн), буре вугілля (Дні­провський буровугільний басейн), нафта і природний горючий газ (Дніпровсько-Донецька нафтогазоносна область, Карпатська та, Причорноморсько-Кримська). Найбільшим центром видобутку наф­ти в Україні є Анастасіївське родовище поблизу м. Ромни (Сумська область).

Горючі сланці знайдені в Карпатах, Кіровоградській та Черкась­кій областях. Найбільші родовища озокериту розташовані у Львів­ській області.

На північному заході України виявлено понад 2500 родовищ торфу.

На території України зосереджені значні запаси рудних кори­сних копалин, марганцевих руд, родовища сірки, графіту, фосфа­тів, кам’яної солі, вогнетривких глин, кам’яних будівельних мате­ріалів та інших нерудних корисних копалин.

  1. Населення України

Населення України — приблизно 46 млн чоловік. Сусідами на­шої держави на суші є поляки, чехи, угорці, румуни, болгари, біло­руси, росіяни, а Чорне море розділяє нас із турками.

Діти у зошитах намалювали герб та прапор України.

Ми вивчили основне правило українців, що є у вірші «Святе пра­вило кожної дитини», який написала учениця школи № 149 м. Ки­єва Юлія Данилевська.

—                                                    Хто ти такий?

— Українець малий.

—                                                    Твій знак який?

—                                                    Тризуб золотий.

—                                                    Де ти живеш?

—                                                    Між своїми.

—                                                    У якім краю?

—                                                    В Україні.

—                                                    Чия це земля?

—                                                    Тата й мами.

—                                                    І чим здобута?

— Кров’ю й життями!

— Чи любиш цю землю?

—                                                    Кохаю щиро.

—                                                    У що ти віриш?

—                                                    В мою Україну!

—                                                    Хто ти для неї?

—                                                    Вдячне дитя.

—                                                    Що ти їй винен?

—                                                    Віддати життя!

Така цілеспрямована робота мала бажані результати, тому на запитання «Хто ти такий?» — діти впевнено відповідали: «Укра­їнець малий!»

 

Вгору