Іменники

Прикметники

Дієслова

Прислівники

пора, зима

земля

пухнастий

холодніший

прийшла

замітає

взимку

красуня

ліс, сад

пухкий

засніжений

летить

замела .

похмуро

чарівниця

днина

м’який

прозорий

прилетіли

сковувати

холодно

сніг, іній

ніч

лапатий

легкий

повалить

закував

морозно

сніжинки

небо

волохатий

льодяні

вкривають

щипає

вітряно

мороз

грудень

густий

кришталеві

покривати

зимує

сумно

Вітер

січень

біленький

рипучий

засипати

виспівує

ясно

холод

лютий

чистий

тріскучий

випадати

сяє

сонячно

бурулька

свято

блискучий

зелена

іти

мерехтить

багато

кристалики

Дід Мороз

іскристий

пахуча

розтрушую

поскрипує

легко .

крижинка

Снігуронька

сріблястий.

колюча

розпорошила

рипить

тихо

лід

щедрівки

срібні

новорічна

завіває

їздити

швидко

візерунок

колядки

лютий

веселий

кружляють

сховатись

неквапливо

погода

сніговик

пронизливий

довга

мчати

розмалював

неспішно

снігопад

ковзани

зимовий

коротка

дути

намалює

обережно

сніговій

лижі

крижаний

сіре

обмітати

гратись

світло

завірюха

санчата

колючий

сонні

замерзати

кататись

яскраво

заметіль

годівниця

морозний

слизький

заморозили

ліпити

весело

хурделиця

птахи

запорошила

розганятись

радісно

хуртовина

горобці

виє

покотилися

щодня

віхола

снігурі

завиває

притрусив

дружно

метелиця

синиці

мете

намело

навкруги

пороша

щиглики

увечері

замети

шишкар

уночі

дерева

тварини

зранку

ялинка

заєць

надворі

сосна

ведмідь

шишки

білка

ЗИМА

Надійшли морози, ріки закували

І березам коси інеєм прибрали.

Пухова перина очі убирає,

Біла скатертина — ні кінця ні краю.

Під серпанком білим трава і листочки,

Річка оніміла, не дзюрчать струмочки.

Омертвілі лози ледь гіллям хитають,

А в полях морози та вітри гуляють.

Я. Колас

Дорога біла стелиться,

І краю їй нема.

Сніжок мете. Метелиця.

Прийшла до нас зима.

Льодком тоненьким скована

Спинилася ріка.

Повита тихим сном вона,

Весняних днів чека.

І ліс дріма. Безлистою

Верхівкою поник.

Над ним пісні висвистує

Лиш вітер-сніговик.

В. Бичко

Безмежна тиша навкруги —

Ні голосу, ні шуму...

На все навіяли сніги

Якусь глибоку думу.

О. Олесь

Білі черевички у зими,

Вкрив дерева білими крильми

Морозець колючий,

Мов шипшина.

Білі черевички у зими,

Біла-біла в неї кожушина,

Білі сани, білогриві коні,

Білі, рукавички пухові,

Білі щоки, а вуста — червоні,

Мов розквітлі маки польові.

М: Сингаївський

СРІБНІ ДЕРЕВА

Срібні дерева,

Срібне гілля,

Сріблом пухнастим

Вкрита земля.

Срібні у синьому небі

Хмарки,

В срібних наметах

Срібні стежки.

Срібний-пресрібний

Ліс приберіг

Білочці срібній

Срібний горіх.

Л. Первомайський

ЗИМА

Сніжинки, сніжинки, сніжинки

Розсипала всюди зима.

І жодної в літо стежинки

Від нашої хати нема.

В. Діденко

СНІГ ІДЕ ГУСТИЙ

Де росла травичка,

Снігу намело.

Там, де біла річка,

Лід — прозоре скло.

Там, де червоніли

Яблука вгорі,

На деревах сіли

Птахи снігурі.

Де було стернище,

Там стоять скирти.

Тільки вітер свище,

Сніг іде густий.

А. Камінчук

КАЗКОВІ ШАТИ

Навкруги казкові шати,

Сиве плетиво гілок.

Спробуй зразу відгадати,

Де тут в’яз, а де дубок.

Де калина, де шипшина,

Де черешенька мала?

Все зима запорошила,

Запушила, замела.

Сплять йад озером ялинки,

Як сестрички в сповитку.

Біла віхола хустинки

їм зіткала нашвидку.

І берізка — мов лілея .

В платті з ніжних пелюсток,

Замість бантика у неї —

З клена зірваний листок.

В. Скомаровський

По задвірках крутить вітер,

Аж віконниці риплять,

А у нас у грубі дрова

І палають, і тріщать.

Я. Щоголів

ЗИМА

Цієї ночі птах кричав

У небо відлетіле.

Цієї ночі сніг упав —

На чорне впало біле...

З далеких берегів і лоз

В цю снігопадь лапату

Приніс від зайця Дід Мороз

І дещо нам у хату.

М. Вінграновський

ВАЛЬС СНІЖИНОК

Ми в небі народилися,

Сніжиночки малі,

А нині ми спустилися

До рідної землі.

Веселими, грайливими

Літаєм навкруги.

І стелим білі килими

На поле, на луги.

Хай живиться водицею

Вся матінка-земля,

Щоб буйною пшеницею

Прославилась земля.

М. Познанська

ДЛЯ ПОТІШЕЧКИ

Попід вікнами Мороз

Ходить-щулиться,

То загляне у садок,

То на вулицю:

«Де це дітоньки малі —

Поховалися?

Та невже ж вони мене

Ізлякалися?

Я їм шкоди не зроблю

Анітрішечки,

Тільки носика вщипну

Для потішечки!»

К. Перелісна

ІНІЙ

Усі дерева в інеї —

У білому, у синьому.

Ростуть думки над хатами

Стовпцями волохатими.

Гілки похитує вітрець,

Снігур сніжок покльовує,

А Морозенко-пустунець

Нам вікна розмальовує.

А. Камінчук

БАБА ВІХОЛА

Баба Віхола, сива Віхола

на метільній мітлі приїхала.

В двері стукала,

Селом вешталась:

Люди добрії, дайте решето!

Ой просію ж я біле борошно,

бо в полях іще дуже порожньо.

Сині пальчики —

Мерзне житечко.

Нема решета, дайте ситечко!

Полем їхала, в землю дихала

Баба Віхола, сива Віхола...

Л. Костенко

Завірюха...завірюха...

Розпотішилась зима...

Трусить ватою щодуху,

Віє, крутить, підійма...

Кожна крихітна сніжинка

Витанцьовує в імлі...

Неспроможна порошинка,

Вийти з мертвої петлі:

Завірюха... завірюха...

Розпотішилась зима...

Дід вдіває капелюха,

Іде в ліс, бо дров нема...

Хурделиця крутила зрання,

Звела над річкою мости,

Не можна, навіть при бажанні,

Із хати в хату перейти.

Високі, білі кучугури

Сягають вікон і дверей,

Під снігом,

Наче справжні хури,

Криниці у дворах людей.

Ой, зимонько! Такого снігу

Багато літ не знад наш край,

Готуєш нам моря відлиги,

Віщуєш добрий урожай.

ГРУДЕНЬ — ПЕРВІСТОК ЗИМИ

Відійшла в минуле осінь

Грудень — первісток зими —

оглядає володіння.

Сніг іскриться під саньми.

В білих шатах ліс дрімає.

Кригою взялись річки.

І виблискують під сонцем,

як посріблені стрічки.

Навкруги панує спокій

а в сусідньому дворі

червоніють горобини,

ніби спалахи зорі.

А. Кир´яненко

ЗНОВ ДІЖДАЛИСЬ МИ ЗИМИ

В теплий край повідлітали

Сірим шнуром журавлі.

Вже грудки позамерзали

На поораній землі.

Перший сніг іде і всюди

Стелить білі килими.

Хазяйнує місяць Грудень,—

Знов діждались ми зими!

М. Познанська

Грудень місяць — це зима,

Пташка без притулку...

Ходить холод крадькома

По усіх завулках.

Горобці і снігурі,

Щиглики, синички.

Онде в крайньому дворі

Гарна годівничка.

Снігу! Ти ж бо не всипай,

Навкруги все чисто,

Краще трохи почекай —

Дай пташкам поїсти!

У СНІГАХ СТОЯТЬ ЛІСИ

Не шкодує снігу січень,

заметілі насила

Не проїхать, не пробратись

від села і до села.

Заколихані вітрами

у снігах стоять ліси,

згадуючи щебетання

на всілякі голоси поміж

крон зелених, пишних.

Тільки де ж тепер вони?

Хуртовина замітає

всі дороги до весни.

А. Кир´яненко

СІЧЕНЬ

Мороз всі вікна заплете

Льодком, мов павутинкою.

До нас Снігуронька прийде

З веселою ялинкою.

І рік новий почнеться враз

І з нами привітається.

З нових яліянкових прикрас

В нас січень починається.

Січе сніжком, скрипить саньми,

Та ми його не лаємо

Самі ж володаря зими

Ми січнем називаємо.

А. М´ястківський

ЛЮТИЙ

Вже сонце над землею

що новий день, то вище.

Північний лютий вітер

не так зловтішно свище.

Поглянь! З дахів спадають

скупі, замерзлі сльози,

І соком повнять тіло

ослаблі верболози.

Зима хоча й береться,

але безсила нині,

бо вже весна проснулась,

розкривши очі сині.

А. Кир´яненко

СВЯТИЙ МИКОЛАЮ

Святий Миколаю,

Прийди до нас з раю,

Принеси нам дари

Кожному до пари.

Цукерки смачненькі,

Булочки пухкенькі,

Книжечок багато

Читати у свято.

Здрастуй, свято наше любе —

Ялинковий рік Новий!

Йде до нас в яскравій шубі

Гість знайомий, дорогий.

Це Дідусь Мороз завзятий,

Винахідник, чарівник.

З подарунками на свято

Він з’являтись здавна звик.

З дітьми грається охоче

Невгамовний жартівник...

Голубі, веселі очі

Ми пригадуєм весь рік.

Дід Морозику, дідусю,

Чуєш, ми тебе звемо!

Мама, тато і бабуся

З нетерпінням всі ждемо!

М. Підгірянка

Коляд, коляд, колядниця,

Добра з медом паляниця,

А без меду не така,

Дайте, тітко,, пирога.

Як не дасте пирога,

Возьму бика за рога,

Поведу на торжок,

Куплю собі пиріжок.

А. Лотоцький

Коляд, коляд, коляда,

А дід з печі вигляда.

А баба з пічурки —

Гуляють у жмурки»

Ой на річці Йордані,

Там Пречиста ризи прала,

Свого сина сповивала,

На ялині колихала.

Прилетіли три янголи,

Взяли Христа під небеса.

Всі небеса розтворилися,

Всім святим поклонилися. .

Вітаю Вас

З Різдвом Христовим!

Свята традиція Русі,

Слов’янське серце

Знову й знову

Любов’ю сповнено до всіх.

Заходьте, любі!

В нашім домі

Ялинка в райдужнім сріблі,

Тут ваші друзі і знайомі,

І добрі страви на столі.

Щедрівочка щедрувала,

Під віконце підбігала:

— Що, бабусю, напекла,

То нам — до вікна,

Не щипай, не ламай,

А по цілому давай.

М. Дубов

Щедрику-ведрику,

Дайте вареника,

Грудочку кашки

Ще й кільце ковбаски.

Скоріше давайте;

Нас не забаряйте,

Бо короткі свитки,

Та й померзли литки.

Собаки ірвуть,

Стоять не дають.

М. Дубов

Сію, сію, засіваю,

З Новим роком Вас вітаю!

На той новий рік,

Щоб ліпше вродило,

Ніж торік!

Сію, сію, засіваю,

Вашу хату не минаю,

З Новим роком йду до хати, .

Щось вам маю віншувати:

Щоби діти всі здорові,

їсти кашу всі готові,

Щоби вам була потіха,

А нам грошей хоч з півлиха.

М. Дубов

НОВИЙ РІК

Новий рік іде горами

У червоних чобітках.

Сяють ясними вогнями

Скрізь ялинки по хатах.

І. Блашевич

Зимонько-снігуронько,

Наша білогрудонько,

Не верти хвостом,

А труси тихесенько,

Рівненько, гладесенько

Срібненьким сніжком..

Ми повибігаємо,

Снігу накачаємо

Купу за садком:

Бабу здоровенную,

Уночі страшенную,

Зліпимо гуртом.

Зробим очі чорнії,

Рот і ніс червонії,

Буде, як мара.

День і ніч стоятиме,

Вовка проганятиме

Від свого двора...

Гляне ясне сонечко

В весняне віконечко

Бабу припече;

Де й мороз той-дінеться,

Геть від баби кинеться,

З ляку утече!

Л. Глібов

СНІГОВИК

Сніговик ще не звик

До зими.

У старий черевик

Взули ми

Невеликого свого, сніговика —

Так він швидше до морозу звика!

Т. Герасименко

ГРА У СНІЖКИ

На галяві край доріжки

Полетіли влучні сніжки,

І почався білий бій,

Закрутився у сувій.

Закрутився, покотився,

Під горою зупинився.

Зверху сніг

І знизу сніг,

І ніхто узнать не міг,

Де чиї стирчали ніжки.

Ой, весела гра у сніжки!

П. Воронько

КОВЗАНИ

У сестри є ковзани, —

Ціле горечко мені!

Як іде тепер гуляти,

То мене не хоче брати:

«Я на ковзанку іду —

Упадеш там на льоду».

Нащо б я таке казав? —

Я ще й разу не упав.

К. Перелісна

НА ЛИЖАХ

Сніги упали свіжі,

Прослався білий шлях —

Візьму я бистрі лижі,

Полину,наче птах.

В далеку Верховину,

Що мріє у півсні,

У тиху полонину,

В Карпати чарівні!

М. Пїдгірянка

Ось зима прийшла в село,

Снігу, снігу намело.

Всі малята рано встали

І санчата всі побрали.

Санки з гірочки біжать,

Тих маляток веселять.

А на гірці гамір, сміх —

Там наш Даня впав у сніг.

Тут Катруся і Маринка

Покотилися із гірки.

Скрізь луна веселий сміх,

Бо всі люблять сани й сніг.

ЛЕТЯТЬ СНІГУРІ

Вже перші сніжинки

Кружляють вгорі,

Вже з півночі в гості

Летять снігурі,

Летять на Вкраїну,

Де тепла зима,

Де лютих завій

Та морозів нема.

Летять на гостину

До нас снігурі

На радість, на втіху

Усій дітворі.

А. Галенко

ВЗИМКУ

Ой мороз, який мороз!

Всіх пташок проймає дрож,

Скачуть-плачуть горобці:

— Дайте нам зернят, ців-ців!

Як почув Василь пташок,

одягнувся в кожушок,

взяв пшона і хліба скибку,

на подвір’я вибіг швидко.

Всіх пташок нагодував,

і здалось, мороз пропав:

горобці защебетали,

і синичкам тепло стало.

І. Блажкевич

ЩЕДРІВНИКИ

Горобчики щедрують

Щосвітанку —

Проказують, що скоро вже

Весна.

Я вийду їх послухати на ґанку

Та почастую жменькою пшона.

І слухає щедрівку кожна хата,

Щедрівників лічу я:

— П’ять, шість, сім...

Не полічити всіх, бо їх багато,

Та за щедрівку дякую усім.

А. М´ястківський

В завірюху, ожеледь, морози

Стукають синиці у вікно.

З горобцями ділять на дорозі

Крихту хліба мерзлу та зерно.

Пригощав пташок я з годівниці

І почав нарешті відчувать,

Що для когось крихта —

Це дрібниця, а для пташки —

Жить чи замерзать.

В. Швець

— Вітре, вітре, ти не вий!

У звіряток — рік Новий.

Зорі світять на ялинці,

Дід Мороз приніс гостинці.

Прометем собі доріжки,

Потанцюємо хоч трішки.

Маски зробим з будяків —

Налякаємо вовків!

Л. Костенко

ЗАЙЧИК

Зайчик сіренький

Стрибав у ліску,

Аж поки зима

Закружляла в танку.

Поля і яри

Сніжком замела,

Білесеньку шубку

Зайчику дала.

Тепер він у шубці .

Непомітний в сніжку,

І вовк, і лисиця

Не страшні вже йому.

Н. Становська

РУСАК І БІЛЯК

Заєць — прусак і

заєць — біляк

Не можуть у лісі

Зустрітись ніяк.

Як зима —

То заєць білий.

Як весна —

То заєць сірий.

Де русак,

А де біляк?

Не збагне

Ніхто ніяк!

А. Камінчук

ЗАГАДКИ

На подвір’ї біло-біло,

Ні стежиночки нема.

Завихрило, засвистіло —

Знов до нас прийшла... (зима).

Хто наткав полотна

Аж до лісу від вікна?

І сміється, задається:

Ось така вона... (зима).

Сніг на полях,

Лід на річках,

Віхола гуляє,

Коли це буває? (Взимку)

Прийшла до нас бабуся

У білому кожусі.

Поля причепурила —.

Пухнастим снігом вкрила.

Вгадайте, хто вона

Бабуся чарівна? (Зима)

Стало біло навкруги —

Я розтрушую сніги,

Наганяю холоди,

Води сковую в льоди.

В дружбі з дітьми я всіма.

Здогадались? Я... (зима).

Прийшла бабуся в білому кожусі,

гори снігу намела, нам ялинку принесла,

притрусила всі горбки, щоб котилися санки. (Зима)

Чудо-сани прилетіли,

Скакуни в тих санях білі,

їде у санях цариця —

Білокоса, білолиця.

Рукавом махає —

Сріблом все вкриває. (Зима)

Скатертина біла

Увесь світ накрила. (Сніг)

На дворі горою, а в хаті водою. (Сніг)

В небі хмара пролітала,

Білий пух порозсипала.

Він на землю міцно ліг,

Називають його... (сніг).

Л. Вознюк

Коли падаю з неба,

Люди кажуть: «Так і треба».

Восени тоді вважай —

Буде добрий урожай. (Сніг)

Я падаю на ваші хати,

Я білий-білий, волохатий,

Я прилипаю вам до ніг

І називаюсь просто... (сніг).

Л. Вознюк

Що де? Що це? — всі кричать.

Білі мухи он летять. (Сніжинки)

Закружляли у повітрі

І легенькі, і біленькі,

Ці маленькі балеринки

Під одним ім’ям... (сніжинки).

Зірка сніжно-біла

На рукав, мені злетіла.

Поки ніс її сюди,

Стала краплею води. (Сніжинка)

В. Верховень

З неба падають пушинки,

Ніби зірочки... (сніжинки).

.Хто малюнок на вікні уночі зробив мені? (Мороз)

***

Без рук, без ніг, а на вікнах малюнки малює. (Мороз)

Зроду рук своїх не маю, а узори вишиваю. (Мороз)

***

Без сокири і дрючків ставить міст через річки. (Мороз).

В нас зимою білим цвітом сад зацвів, неначе літом (Іній)

***

Від неба став синій на деревах... (іній).

***

На зимові віти Сіли білі квіти. (Іній)

Прозорий, мов скло,

А не вставиш у вікно. (Лід)

Л. Вознюк

Дивне дзеркало на річці:

Зиму всю воно лежало,

А весна прийшла — не стало. (Лід)

Вчора ще у річці

Плескалась водичка.

Як з’явився сивий дід,

То зробив з водички... (лід).

Л. Вознюк

Біла морква взимку росте.

(Бурулька)

Росте весною й тільки вниз,

Любить стріху і карниз. (Бурулька)

Летять, летять сніжинки,

Вкривають ліс і сад.

Це явище природи

Назвали... (снігопад).

Шумить, гуде і все горою йде. (Завірюха)

* **

Цілу ніч гуляє в полі

По широкому роздоллі.

Білі гори намете —

Спочивати в ліс піде. (Завірюха) М, Пономаренко

***

Не потрапиш до хатини — завиває... (хуртовина).

Завірюха в гай прийшла,

Та сестрицю привела.

Сніг кружля, не стелиться.

Зовуть сестру... (хурделиця).

Л. Вознюк

Холод нам несе Мороку,

у турботах лине будень,

Цей останній місяць року

зветься як? Вгадали? (Грудень)