Використання логоритмічних прийомів у корекційній роботі (початкова школа)

О. М. Шпирна, М. А. Коваленко


Молодший шкільний вік є сенситивним для розвитку сприймання, що слугує формуванню пам’яті, мислення, уваги. В основі розвитку вищих функцій лежить складний процес інтеграції зовнішнього світу у внутрішній. «Розвиток сприйняття різної модальності створює ту первинну базу, на якій починає формуватися мова» (Л. С. Виготський). Тому за різноманітних порушень бажано особливу увагу приділяти розвитку сприйняття.

Недоліки загальної! мовленнєвої моторики виправляємо засобами логоритміки. Логоритміка — це низка вправ, завдань, ігор, що поєднує в собі музику і рухи, музику і слово, музику, слово і рухи. І все це спрямоване на виконання корекційних, освітніх та оздоровчих завдань.

Уроки логоритміки проводить логопед, але в початковій школі такі заняття доцільно проводити як логопеду, так і вчителеві (з елементами логоритміки). Методично правильно дібрані вправи на заняттях з елементами логоритміки впливають на загальний тонус, настрій, на моторику, нормалізують дихання.

Адже основний принцип системи музично- ритмічного виховання — злиття рухів з музикою. Особливість цієї методики полягає в тому, що у вправах надають вагомого значення слову. Музику використовують для конструювання методу, спрямованого на виправлення різноманітних форм мовленнєвих недоліків. Уведення слова дає можливість застосовувати низку вправ, побудованих на музичному ритмі й у віршованій формі, а також дотримуватися принципу ритмічності в рухах.

На логопедичних заняттях і під час уроків діти зазвичай сидять. Необхідно задовольняти біологічну потребу дитячого організму в рухах, вводити під час заняття гімнастику та рухливі ігри.

Вправи в логоритміці побудовано таким чином, щоб мовні, музичні та зорові сигнали викликали швидкі дії. Це сприяє загостренню уваги, формує швидку рухову реакцію, розвиває спроможність до вибору реакції, до гальмування, вміння переключатися з одного завдання на інше. Ці вправи впливають на розвиток вольової сфери дитини.

Заняття з елементами логоритміки під силу проводити кожному логопеду і вчителеві молодших класів у тісному погодженні та інтеграції програм співів, ритміки, фізкультури. При цьому значного ефекту можна досягнути, якщо цю роботу продовжить вихователь у другій половині дня.

Плануючи заняття з елементами логоритміки, логопед використовує вправи:

  • з психогімнастики;
  • на формування уваги, розвиток пам’яті;
  • вправи на орієнтування у просторі;
  • ритміко-гімнастичні вправи, які регулюють тонус м’язів та формують діафрагмальне дихання.

Для психічного здоров’я людині необхідна збалансованість емоцій. Розлад почуттів сприяє виникненню емоціональних розладів, які призводять до відхилень у розвитку особистості дитини, у тому числі мовлення. Невміння висловити свої почуття, скупість, негнучкість або неадекватність міміко-жестової мови ускладнює спілкування дітей з товаришами та дорослими. Особливо в цьому випадку страждають діти з неврозами, з органічними ушкодженнями головного мозку та іншими нервово-психічними захворюваннями. Розумово відсталі діти не можуть жестами показати точні
характеристики предметів. Вони значно гірше, ніж діти з нормальним інтелектом, розрізняють почуття, що виражає обличчя людини. Недостатня диференційованість рухів мімічних м’язів призводить до недорозвитку лицьової моторики та невміння висловити свої почуття-

Саме тому на логопедичних заняттях та уроках значну увагу необхідно приділяти вправам з психогім- настики. Роботу потрібно розпочинати з першого класу. Спочатку необхідно навчати дітей елементів техніки виразних рухів, використовуючи їх у вихованні емоцій, а потім у техніці набуття навичок саморозслаблення. Слід допомогти дитині зрозуміти, що між думками, почуттями та поведінкою існує зв’язок. Виконуючи вправи з пси- хогімнастики, діти ознайомлюються з різними емоціями, вчаться керувати ними. Це допомагає їм краще розуміти одне одного і формує їх самовираження. О. В. Сухомлинський стверджував, що розвинені почуття, висока емоційна культура — це, образно кажучи, абсолютний музичний слух моральної вихованості. І це дійсно так, бо без уміння керувати емоціями не можна виховувати в дитині моральні якості.

Під час занять діти розвивають міміку. їхні жести, пантоміміка стають більш усвідомленими, різноманітними. За допомогою цих вправ можна навчити дітей розпізнавати і передавати такі почуття, як радість, здивування, огида, гнів, цікавість, острах, сором, провина.

Крім розвитку психомоторних функцій ці вправи допомагають регулювати поведінку дитини у колективі. Тренувати вміння розпізнавати емоційний стан за мімікою можна також за допомогою малюнків. Широкий набір таких малюнків, піктограм пропонують автори М. І. Чистякова «Психогім- настика» (М. : Просвещение, 1990), В. В. Тарасу н, М. В. Шевченко «Развитие понимания речи у младших школьников с речевым недоразвитием» (Метод, рекомендации. — К. : РУМК, 1992).

Гра «Смайлик»

Учитель пропонує учням розглянути зображені на´малюнках вирази облич, дібрати до них назву почуття і сказати, який Смайлик зараз: радісний, збентежений, сумний тощо.

Потім учитель пропонує учням самим повторити вирази обличчя Смайлика.

За допомогою музичних ігор та вправ можна зняти психоемоційне напруження дитячого колективу, формувати навички адекватної поведінки, тобто соціалізацію дитини через гру.

Для розвитку в дітей уяви необхідно навчати їх ігрового перевтілення. На заняття дібрати нескладний малюнок за сюжетом. Діти повинні відтворити той чи інший ігровий образ, закладений у темпі музичного твору. Наприклад, зобразити пташку, яка летить, веселого чи сумного зайчика, клишоногого ведмедика, голодного вовка, хитру лисицю.

Гра «Маленький актор»

Учитель пропонує показати, який вигляд має людина в різних життєвих ситуаціях. Кожен учень отримує окреме завдання.

Наприклад, показати:

  • вираз обличчя дитини, яка їсть кислий лимон;
  • вираз обличчя дитини, яка їсть солодке варення;
  • вираз обличчя дитини, яка скуштувала дуже гарячий суп;
  • як дитина вдихає аромат квітки;
  • як дитина п’є дуже гіркі і несмачні ліки;
  • який вираз має дитина, яка шила та вкололося голкою;
  • як дитина шукає в темряві двері;
  • як поводиться дитина, коли її лоскочуть;
  • як дивиться на дуже яскраве сонечко;
  • як розглядає себе у дзеркалі;
  • як вдихає свіже повітря, і навпаки, відчуває неприємний залах;
  • як захищається від нападу;
  • як спокійно дитина йде або швидко біжить.

Гра «Пташиний двір»

Учитель дає кожному учневі завдання (можна використовувати картинку птаха) і пропонує озвучити голосом та зімітувати цього птаха. Потім усі разом відгадують, що це за птах.

Гра «Відгадайко»

Логопед пропонує учневі зімітувати пташку, комаху або тваринку. Решта дітей має вгадати, хто це. Потім діти міняються ролями.

Музичний супровід учитель підбирає з урахуванням типу гри з метою створення потрібного емоційного фону або задання потрібного ритму.

Використання на логопедичних заняттях рухливих ігор, які входять у схему логоритмічних занять, дозволяє зняти психоемоційне напруження, сприяє формуванню швидких і точних реакцій на зорові та слухові подразники.

Значне місце в цій роботі посідають вправи, які передають уявні дії, виразні рухи, під час виконання яких дітям необхідно активізувати свою зорову пам’ять, спостережливість, уяву. Ці ігри достатньо рухомі, щоб задовольнити природну потребу дітей у швидких рухах. Це у свою чергу розвиває руховий апарат дитини, зміцнює мускулатуру, активізує серцеву діяльність, виховує спритність, рішучість, сміливість, ініціативність, стимулює позитивні риси особистості. Одночасно з формуванням швидких рухів ігри формують здатність до гальмування процесів у нервовій системі, привчають до стриманості й терпіння. Це все загалом розвиває вольову сферу дитини, впливає на розвиток мови.

У роботі з дітьми необхідно спочатку добирати та використовувати посильні вправи, щоб виконання їх було доступним, цікавим та легким. Це переважно завдання у вигляді крокування в різних напрямках. Вправи повинні виробляти в дітей навички ходити поодинці й парами, перебудовуватися, орієнтуватися у просторі, колективі. Установку дають на різноманітний темп рухів і мови, увагу спрямовують на керівну роль музики. Різні варіанти ходьби і бігу сприяють зняттю напруження нейропсихічного тонусу.

У вихованні дітей з моторним розгальмуванням доцільно основну увагу звертати на рухову гімнастику й тренування уваги. Гімнастичні вправи знімають напруження м’язів і виховують здатність дитини самостійно регулювати це напруження.

За допомогою гімнастичних вправ можна формувати діафрагмальне дихання та мовний видих; що є однією з умов правильної мовної техніки. Особливо це важливо для дітей із заїканням та ринолаліків. Робота над мовленнєвим диханням, його частотою, ритмом, глибиною дуже важлива для формування гарного мовлення.

Під час виконання гімнастичних вправ необхідно слідкувати за правильною поставою, щоб дитина не затримувала дихання, не бігала з відкритим ротом, вчити її за потреби поступово уповільнювати дихання. Саме використання музичного супроводу підвищує ефективність впливу вправ та ігор на дітей.

Зразки вправ

1. Стати навшпиньки й повільно опуститися на п’яти.

2. «Гойдалка»:

  • перегойдуватися з носка на п’ятку, і навпаки;
  • перекочуватися з однієї ноги на другу.

3. «Рубання дров»: руки сплести в пальцях, підняти над головою. Ноги поставити на ширину плечей. Руки різко кинути вниз із нахилом тулуба. Стати у вихідну позицію і повторити рухи.

4. «Киця випускає кігті»: очі заплющити, повільно випрямити долоні, вигинаючи пальці та стискаючи їх у кулак. Можна приказувати:

Очі закриваються,

Кігті випускаються.

5. Діти стоять по колу. Вільне покачування обох рук уперед — назад. Покачування лівої руки і ноги вбік.

6. Діти стоять за стільцями, виконують такі рухи: нахиляються через спинку стільця, торкаючись руками сидіння. Потім присідають, тримаючися за спинку стільця, і переходять на місце сусіда праворуч.

7. «Зайчики»: стрибати на місці із просуванням уперед, зігнувши лікті, долоні стиснуті в кулачки.

8. «Потяг»: ходьба на місці пружним кроком, лікті зігнуті, долоні стиснуті в кулак. По черзі рухати руками вперед, кругом, видих через рот, промовляти «ш-ш-ш-ш-ш». Поєднати це з тупотінням.

9. «Ножиці»: робити перехрещувальні рухи руками, повільно нахиляючи тулуб уперед.

10. «Вітрила»: вільні колові рухи руками, махові рухи рук.

11. «Кулак — долоні»: поперемінне та одночасне стискування долонь у кулак під змінювальний ритм музики.

12. «Пружинки»: напівприсісти, стати на пальці й підстрибнути.

13. «Стоп»: діти йдуть під музику ритмічною ходою. Музика раптово замовкає, але діти продовжують іти, доки ведучий не скаже: «Стоп».

14. «Чаплі»: діти стоять на одній нозі. Руки відведені вбік:

Дуже важко так стояти,

Ніжку вниз не опускати,

І не впасти, не хитатись,

За сусіда не триматись.

Фізхкультвилинки теж можна вважати елементом логоритмічного заняття. Будь-який віршик, що ми обігруємо з учнями з використанням музики, теж є елементом логоритміки.

Науковці, які досліджують питання стосовно навчання грамоти, підкреслюють, що для опанування грамоти необхідно, щоб дитина не лише правильно чула й вимовляла окремі слова і звуки, наявні в них, але й мала чіткі уявлення про звуковий склад мови, вміла аналізувати звуковий склад слова. Ці вміння є важливою передумовою для правильного навчання грамоти.

Тому ми широко застосовуємо у своїй роботі мовні вправи без музичного супроводу. їх доцільно проводити перед вправами з музичним супроводом. Корисно практикувати мовну гімнастику для тренування артикуляційного апарату. Ці вправи формують відчуття музичного ритму і разом з іншими вправами допомагають учневі долати різні вади мовлення. Рекомендуємо використовувати на логопедичних заняттях та уроках такі вправи:

  • відтворення заданого ритму;
  • відплескування ритму куплета пісеньки;
  • відплескування ритмічного малюнка з приговорюванням;
  • тупотіння на місці з приговорюванням тексту;
  • марширування під музику.

З цією метою бажано вчити дітей промовляти скоромовки, вірші. Наприклад:

Ма ші ка ша на до Ї ла,

Ма ша ка шу не до Ї ла.

Ма ша ка шу до Ї дай.

Ма ту сі ти не за ва жай!

Мур ли ка мур ко че —

Мо ро зи ва хо че.

Мур ли ко ру день кий,

За мерз неш, дур нень кий.

Вважаємо, що логоритміка корисна тим дітям, які мають проблеми мовленнєвого розвитку, особливо з діагнозом заїкування та порушеннями звуковимови. Робота з корекції мовлення розумово відсталих учнів має свої складнощі та відбувається дуже повільно, через пасивне ставлення учнів до своїх мовних дефектів. Використання логоритмічних вправ дає змогу створити позитивний емоційний настрій, мотивацію до виконання логопедичних вправ та завдань.

Література

  1. Логопедія / за ред. Л. С. Волкової. — М., 1989.
  2. Буянов М. І. Бесіди про дитячу психіатрію. — М., 1986.
  3. Чистякова М. І. Психогімнастика. — М., 1990.
  4. Програма з ритміки для 1-4 класів допоміжної школи. — К., 1997.
  5. Музично-рухові вправи. — М., 1991.
  6. Тарасун В. В., Шевченко М. В. Развитие понимания речи у младших школьников с речевым недоразвитием : Метод, рекомендации. — К. : РУМК, 1992.
  7. Серпухова І. Є. Цікава дидактика. Українська мова 1-4 класи. — X. : Вид. «Ранок», 2005.
загрузка...
 

Вгору