Науково-теоретичні аспекти професійної діяльності вчителя-логопеда

Ю. В. РІбцун


Правильне мовлення — важлива передумова подальшого повноцінного розвитку дитини, її соціальної адаптації, а тому виявлення та виправлення мовленнєвих порушень є першочерговим завданням як педагогів, так і батьків. Ефективність діагностики та корекції вад мовлення багато в чому залежить від рівня розвитку логопедії як науки, якості професійної діяльності кожного вчителя-логопеда зокрема.

Логопедія (від грец. logos — слово, мовлення, paideia — навчання, виховання) — спеціальна педагогічна наука, галузь дефектології, яка досліджує природу, механізми, симптоматику, перебіг, структуру і прояви вад мовленнєвої діяльності, розробляє наукові основи їх попередження та подолання засобами спеціального авчання й виховання [10, с. 203].

Мовлення — складна функціональна система, що заснована на діяльності взаємопов’язаних мозкових структур, кожна з яких водночас виконує специфічну, притаманну тільки їй, операцію [3], {див. табл. 1).

Чимало видів мовленнєвих порушень обумовлено ураженням центральної нервової системи (ЦНС). Як зазначають О. Р. Лурія, О. М. Мастюкова, В. Д. Трошин, О. Д. Хомська та ін., окремі зони головного мозку беруть різну участь у процесі мовлення, тож ураження певних ділянок призводить до специфічних порушень мовленнєвої діяльності.

Мовленнєва діяльність — це специфічна психологічна діяльність людини, спрямована на використання засвоєної мови з метою комунікації [8, с. 12].

Мовленнєва діяльність є складнофункціональ- ним двобічним процесом (Т. В. Ахутіна, М. І. Жин- кін, О. О. Леонтьєв, О. Р. Лурія, Є. Ф. Соботович, Л. С. Цвєткова, Т. М. Ушакова та ін.):

  1. Лінгвістичний компонент мовленнєвої діяльності спрямований на засвоєння мови, а комунікативний — на її використання в актах комунікації.
  2. Породження (кодування або програмування) мовленнєвої діяльності трансформує внутрішнє мовлення у зовнішнє (говоріння та писання), а декодування передбачає сприйняття та розуміння мовленнєвих висловлювань (слухання та читання).

Таблиця 1

Функціональні блоки в діяльності мозку

Мовленнєва діяльність

І блок

ІІ блок

ІІІ блок

підкоркові утворення

кора задніх відділів великих півкуль

кора передніх відділів великих півкуль

нормальний тонус кори та її активний стан

прийом, переробка та зберігання чуттєвої інформації, здійснення пізнавальних процесів

програмування, регуляція, контроль поведінки, регуляція підкоркових утворень, тонусу

Зони

первинні

вторинні

третинні

прийом чуттєвої інформації

аналіз збуджень

синтез, інтеграція одержаної інформації

корковий відділ аналізатора

зони перекриття аналізаторів

Таблиця 2

Механізми мовленнєвої діяльності

Загальнофункціональш

Специфічні

мовленнєві

розумові операції аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, довготривала, оперативна пам’ять, увага

Ланки

рецептивна

мовновідтворювальна

прийом мовленнєвих сигналів у їхній акустичній фізичній модальності, внутрішня переробка, перекодування акустичних знаків у мовні знаки (фонеми)

дія програмування, перекодування смислового змісту майбутнього висловлювання у систему мовних знаків та її моторну реалізацію

Засвоєння семантики мовних знаків (морфеми, слова, речення)

Формування і функціонування мовленнєвої діяльності забезпечується двома основними групами механізмів, кожен з яких має свою структуру [9], (див. табл. 2).

Психологічні механізми — це складні багатошарові утворення, що постійно змінюються, а за і норми — удосконалюються [2, с. 62].

Такий тісний взаємозв’язок загальнофункціональних і специфічних мовленнєвих механізмів дає змогу повноцінно опанувати мовлення.

У дошкільному віці мовленнєва діяльність розвивається найбільш інтенсивно за умови:

  • становлення нових форм (контекстна, пояснювальна), удосконалення функцій мовлення (регулювальна, планувальна);
  • оволодіння фонетико-фонематичною складовою мовлення;
  • розширення лексичної складової мовлення за рахунок чуттєвого та практичного досвіду;
  • засвоєння граматичної складової та зв’язного мовлення;
  • формування пізнавального ставлення до мови шляхом словесного експериментування;
  • інтеграція та диференціація з іншими інтелектуальними процесами.

Дослідження Л. С. Виготського, Г. О. Люблінської, М. І. Лісіної та ін. свідчать, що найбільш вразлива мовленнєва діяльність- дітей упродовж так званих критичних періодів (див. табл. 3).

Варто зазначити, що такі наслідки є не обов’язковим, а лише можливим результатом за умови впливу тих чи інших негативних чинників. Проте найбільший відсоток мовленнєвих порушень все ж припадає саме на дошкільний вік і від того, наскільки вчасно буде виявлена та чи інша вада мовлення, надана відповідна логопедична допомога, залежить формування всього психічного, зокрема мовленнєвого, розвитку дитини. Багато в чому це обумовлено рівнем професіоналізму вчителя-логопеда, який працює з дошкільниками стосовно вад мовлення.

Рівень професіоналізму педагога залежить від його педагогічної, соціально-психологічної, диференційно-психологічної компетентності та від ступеня розвитку професійно-педагогічного мислення. Головним і кінцевим результатом професійної діяльності педагога є сама дитина, розвиток її особистості, здібностей і компетентності (Н. В. Бордовська, А. О. Реан, С. І. Розум та ін.).

Професійна компетентність учителя-логопеда — це інтегративна якість фахівця, здатного максимально ефективно здійснювати діагностику, корекційно-превентивне навчання та особистісний розвиток осіб з вадами мовлення [7, с. 8].

Пінчук Ю. В. розроблено модель професійної компетентності вчителя-логопеда [7] (див. схему).

З поняттям професійної компетентності тісно пов’язаний зміст «деонтології», без дотримання якої неможлива якісна педагогічна діяльність учителя-логопеда.

Деонтологія (від грец. deontis — належне, logos — вчення) — сукупність етичних норм, яких дотримують працівники під час виконання фахових обов´язків [10, с. 92].

Критичні періоди розвитку мовлення

Критичні періоди

1-2 роки життя

3 роки

6-7 років

Причини

інтенсивний розвиток кори головного мозку

неузгодженість у роботі ЦНС, нейроендокринної, судинної регуляції

нестійкість нервової діяльності внаслідок надмірного навантаження на ЦНС

Прояви

  • початок формування передумов мовленнєвої діяльності як потреби у спілкуванні;
  • закладання основ комунікативної поведінки
  • інтенсивний розвиток зв’язного мовлення;
  • перехід від ситуативного до контекстного мовлення

розвиток писемного мовлення

Наслідки

затримка мовленнєвого розвитку

загальне недорозвинення мовлення, заїкання, мутизм

заїкання

Відображення нормативних вимог, професійних норм у свідомості педагога дозволяє найбільш повно та адекватно сприймати фахову діяльність, орієнтуватися в ній, розробляти стратегію та тактику, плани та основні завдання своєї діяльності, свідомо регулювати власну поведінку. За М. Є. Орєшкіною [6], деонтологічні критерії професійної діяльності вчителя-логопеда — це:

  • уявлення про етико-деонтологічні аспекти логопедичної діяльності;
  • сукупність деонтологічно значущих якостей;
  • адекватна реалізація уявлень і якостей у процесі подолання мовленнєвих порушень.

діяльність вчителя-логопеда

Важливою умовою деонтології вчителя-логопеда є вміння встановлювати правильні стосунки з вихователями, помічником вихователя, практичним психологом, музичним керівни ком, інструктором із фізичної культури та батьками. Спільне обговорення з колегами плану та реалізації корекційно-розвивального навчання стосовно тієї чи іншої дитини в атмосфері взаємоповаги та взаєморозуміння створює сприятливий фон для проведення ефективної логопедичної роботи.

Поруч із учителем-логопедом і під його безпосереднім контролем може працювати асистент — особа, що тільки-но почала здобувати або має незакінчену вищу освіту зі спеціальності «Дефектологія. Логопедія» (бакалавр). Учитель-логопед є професіоналом, асистент — фахівцем [5]. Для кожного з них визначені певні посадові обов’язки та відповідні кваліфікаційні характеристики.

Посадові обов´язки вчителя-логопеда (з урахуванням [1, 5])

Вчитель-логопед повинен:

уміти:

  • розробляти оптимальну педагогічну стратегію, проектувати шляхи навчання та виховання кожної дитини з мовленнєвими вадами;
  • діагностувати та фіксувати стан мовленнєвого розвитку дітей і відповідну динаміку;
  • проводити навчально-виховну, корекційну роботу з дітьми, що мають мовленнєві вади, ефективно застосовувати професійні знання в практичній діяльності;
  • забезпечувати сприятливі умови для продуктивного засвоєння дітьми відповідних спеціальних програм з урахуванням виду мовленнєвого порушення, вікових, індивідуальних психофізичних особливостей дітей;
  • вести відповідну психолого-педагогічну та статистичну документацію;
  • використовувати принципи педагогічної етики, поважати дитячу гідність, захищати дітей від будь-яких форм фізичного або психічного насильства;
  • постійно підтримувати зв’язки з батьками, надавати їм консультативну допомогу з питань освіти та психофізичного розвитку дітей;
  • систематично підвищувати фаховий рівень і педагогічну майстерність;
  • володіти культурою спілкування, відповідними способами та формами.

знати:

  • • основи чинного законодавства України стосовно психолого-педагогічної організації та надання допомоги дітям із порушеннями психофізичного розвитку, державну мову;
  • • загальні та спеціальні науково-теоретичні відомості зі спеціальності «дефектологія, логопедія» в обсязі вищої педагогічної освіти;цілі, принципи, методику і змістове наповнення навчання та виховання дітей із мовленнєвими порушеннями;
  • нормативно-правову базу роботи вчителя-логопеда;
  • про сучасні досягнення спеціальної дефектологічної, у тому числі й логопедичної, науки та практики.

Кваліфікаційні вимоги до категорій учителя-логопеда

Учитель-логопед вищої категорії повинен:

мати:

  • вищу освіту зі спеціальності «дефектологія, логопедія» (магістр, спеціаліст);
  • високий рівень професіоналізму, ініціативності, творчості;
  • стаж педагогічної роботи з дітьми, які мають порушення у мовленнєвому розвитку, не менше 8 років;

володіти:

  • ефективними формами, методами організації навчально-виховної роботи;
  • моральними якостями, гідними наслідування.

Учитель-логопед першої категорії повинен:

мати:

  • вищу освіту зі спеціальності «дефектологія, логопедія» (магістр, спеціаліст);
  • високу професійність, загальнопедагогічну компетентність;
  • стаж педагогічної роботи з дітьми з порушеннями у мовленнєвому розвитку не менше 5 років; володіти:
  • ефективними формами, методами організації навчально-виховної роботи;
  • моральними якостями, гідними наслідування.

Учитель-логопед другої категорії повинен:

мати:

  • вищу освіту, як правило, зі спеціальності «дефектологія, логопедія» (магістр, спеціаліст);
  • достатній професіоналізм;
  • » стаж педагогічної роботи з дітьми з порушеннями у мовленнєвому розвитку не менше 3 років;

володіти:

  • сучасними формами, методами організації навчально-виховної роботи;
  • моральними якостями, гідними наслідування.

Учитель-логопед без кваліфікаційної категорії повинен мати повну вищу освіту відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст) без вимог до стансу роботи.

Педагогічне звання «старший учитель» може бути присвоєне педагогічним працівникам, які мають кваліфікаційні категорії «спеціаліст вищої категорії» або «спеціаліст першої категорії» та досягли високого професіоналізму в роботі, систематично використовують педагогічний досвід, є наставниками педагогічних працівників- початківців. Педагогічні звання присвоюються безстроково.

Посадові обов´язки асистента вчителя-логопеда

Асистент учителя-логопеда повинен:

вміти:

  • визначати зміст, форми й методи навчально-виховної та корекційно-розвивальної роботи вчителя-логопеда;
  • проводити підгрупові та фронтальні заняття за заздалегідь складеним розкладом разом з учителем-логопедом;
  • співпрацювати з іншими фахівцями, які здійснюють корекційно-розвивальну роботу з дітьми з вадами мовленнєвого розвитку;
  • залучати членів родини дитини з мовленнєвими порушеннями до участі у спеціальному навчально-виховному процесі;
  • виконувати фахові завдання та обов’язки з додержанням норм професійної етики і моралі;
  • вести відповідну документацію; знати:
  • сучасні досягнення логопедичної науки та практики;
  • індивідуальні особливості психомовленнєвого розвитку дітей;
  • основні змістові аспекти корекційної роботи;
  • державну мову.

Кваліфікаційні вимоги до категорій асистента вчителя-логопеда

Асистент учителя-логопеда першої категорії повинен:

мати:

  • базову або неповну вищу освіту зі спеціальності «дефектологія, логопедія» (бакалавр, молодший спеціаліст);
  • стаж педагогічної роботи не менше одного року;

володіти:

  • знанням ефективних форм, методів організації навчально-виховної та корекційно-розвивальної роботи;
  • моральними якостями, гідними наслідування.

Асистент учителя-логопеда другої категорії повинен:

мати:

  • базову або неповну вищу освіту зі спеціальності «дефектологія, логопедія» (бакалавр або молодший спеціаліст); володіти:
  • достатнім рівнем академічних знань у професійній діяльності без вимог до стажу роботи. Асистент учителя-логопеда без кваліфікаційної

категорії повинен мати неповну вищу освіту відповідного напряму підготовки (молодший спеціаліст) без вимог до стажу роботи.

Отже, логопедична наука має важливе як теоретичне, так і практичне значення, зумовлене тісним взаємозв’язком мови та мовлення, мислення та мовлення у поєднанні з усією психічною діяльністю дитини. Учитель-логопед — це не просто педагог, який займається діагностикою, усуненням мовленнєвих недоліків, запобіганням вад мовлення, пропагуванням логопедичних знань, це — високоосвічена людина зі стійкими моральними нормами та цінностями, яка творчо підходить до своєї роботи, з повагою та любов’ю ставиться до кожної дитини, попри своєрідності її психофізичного розвитку.

Література

  1. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. — Вип. 80. Соціальні послуги. — К., 2006.
  2. Зимняя И. А. Психологические аспекты обучения говорению на иностранном языке / И. А. Зимняя. — М. : Просвещение, 1978. — 159 с. — (Б-ка учителя иностр. яз.).
  3. Лурия А. Р. Основы нейропсихологии / А. Р. Лу- рия. — М. : Academia, 2006. — 379 с.
  4. Лурия А. Р. Язык и сознание / А. Р. Лурия; под ред. Е. Д. Хомской. — Ростов-на/Д: Феникс, 1998. — 416 с.
  5. Про затвердження Типового положення про атестацію педагогічних працівників : наказ М-ва освіти і науки України від 06 жовт. 2010 р. № 930 [Електронний ресурс] // Режим доступу до вид. : www.zakon.rada.gov.ua
  6. Орешкина М. Е. Деонтология в профессиональной деятельности логопеда : дис. канд. пед. наук :13.0. 03 / Мария Евгеньевна Орешкина. — М., 2007. — 148 с.
  7. Пінчук Ю. В. Система професійної компетентності вчителя-логопеда : ареф. дис. канд. пед. наук :13.0. 03 / Юлія Володимирівна Пінчук. — К., 2005. — 22 с.
  8. Соботович Е. Ф. Нарушения речевого развития у детей и пути их коррекции / Е. Ф. Соботович. — К. : 13МН, 1995. — 203 с.
  9. Соботович Е. Ф. Психолингвистическая структура речевой деятельности и механизмы ее формирования / Е. Ф. Соботович. — К. : ІЗМН, 1997. — 44 с.
  10. Спеціальна педагогіка : понятійно-термінолог. словник / за ред. акад. В. I. Бондаря. — Луганськ : Альма-матер, 2003. — 463 с.
 

Вгору