Методичні рекомендації щодо формування граматичних уявлень дітей

Л. М. Скавінська


У структурі ЗНМ спостерігається порушення як звукової (включаючи фонематичні процеси), так і змістової сторони мови. Тобто в мовленні дітей є фонетико-фонематичні і лексико-граматичні порушення.

Як зауважила Н. С. Жукова, лексична основа слів, що вживаються і сприймаються дітьми, є для них яскравим і постійним збудником, що пов’язаний з конкретними предметами, діями, а префікси, суфікси, закінчення (тобто граматичнні форманти слів) є для них тим, що змінюється навколо основи, не маючи конкретного значення і є фізіологічно більш слабшим збудником, який значно гірше сприймається дітьми з мовленнєвими порушеннями.

За цих обставин словник дітей здається перенасиченим відповідно до того етапу їх мовного розвитку, на якому завдання збагачення лексичного запасу уже не є першочерговим у роботі логопеда. Тому збагачення і уточнення словника не повинно бути головним змістом логопедичного заняття. У цьому випадку на заняттях варто робити акцент на граматичному оформленні слів (їх морфологічний склад, способи зв’язку з іншими членами речення тощо).

Темою логопедичного заняття при такому підході стає одна із лексико-граматичних категорій, які потребують корекції у дітей із ЗНМ. Це дозволяє цілком зосередити увагу сприймання дітей на граматичній формі, що вивчається.

Кожна граматична форма потребує системності і детального відпрацювання. Наприклад, візьмемо тему логопедичного заняття «Орудний відмінок множини іменників». Логопед використовує словник різних лексичних тем: частини тіла, гриби, дерева, дикі тварини, предмети побуту та ін. Збагачення й активізація словника на цьому занятті не основна мета, а лише засіб, щоб виробити у дітей динамічний стереотип словозміни іменників у рамках даної відмінкової конструкції. Головним змістом даного заняття будуть різні завдання, під час виконання яких діти мають використовувати іменники у множині в орудному відмінку. Скласти модель будь-якої граматичної категорії (роду, числа, відмінка, прийменника) значно легше за допомогою різних лексичних тем, ніж на матеріалі одного-двох узагальнень.

Важливо і те, що словник у даному випадку —лише «будівельний матеріал», з якого формується стійке уявлення про відповідну граматичну закономірність. Зрозуміло, що першокласник із ЗНМ не може засвоїти всі ази складної граматики української мови. Тому слід виділити граматичні категорії, які найбільше страждають, які найбільше зустрічаються як аграматизми у дітей із загальним недорозвитком мовлення. Слід розмістити їх за наростанням складності, а тоді формулювати теми логопедичних занять даного профілю.

При вивченні граматичних тем, звичайно ж, не обов´язково,, щоб діти знали всі правила граматики. Треба, щоб вони «вловлювали» деякі загальні закономірності в побудові почутих фраз, а також сприймали і вказували на помилки, які навмисне робитиме педагог.

Досвід показує, що тільки при такій методиці можливо ввести в активне мовлення дитини відсутній прийменник за 2-3 заняття чи значно скоротити кількість аграматизмів при вживанні того чи іншого відмінка.

Зупинимось на методичних і організаційних принципах проведення лексико-граматичних занять.

Сприймання навчального матеріалу дітьми з ЗНМ б-річного віку є поверхневим, обмеженим. Логопеду треба донести зміст заняття до свідомості дитини, донести те, що педагог задумав і намітив. Важливою для досягнення успіху під час виконання даного завдання є манера ведення заняття.

У кожного спеціаліста вона індивідуальна, але чіткість (небагатослівність) інструкцій і питань, нормальний темп, емоційність та акцентування мовлення полегшують і покращують засвоєння дітьми навчального матеріалу.

Визначаючи тему чергового логопедичного заняття даного напрямку, логопед повинен чітко уявляти, що вся увага, його і дітей, зосереджується на конкретній граматичній категорії в українській мові.

Наприклад, при вивченні орудного відмінка іменників в однині потрібно вчити дітей утворювати слова не лише з типовими закінченнями -ом, -ою, а й з рідше вживаними -ей, -ем, (сонцем, стільцем). І саме цьому завданню необхідно віддати весь час на занятті, використовуючи різні дидактичні ігри, вправи. При підборі лексичного матеріалу важливо не те, до якого узагальнення відносяться слова (інструменти, транспорт, предмети побуту), а лише те, що відповідаючи на питання логопеда, діти мають використовувати іменники в формі орудного відмінка.

Під час вивчення даної теми важливо також робити акцент на вимовляння того елемента, який є носієм граматичного значення (закінчення іменників і прикметників, Прийменники, префікс дієслів), щоб покращити їх сприймання дітьми. Підбір лексичного матеріалу для занять може бути незалежним у. фонетичному плані, тобто в словах можуть бути звуки, які дитина не промовляє.

Наприклад, на занятті «Називний відмінок множини іменників» можуть бути присутні не тільки слова, що легко вимовляти: кубики, маки, соми, сливи, — ай фонетично складні: море, вікна, майстри, учителі — тим більше, що їх закінчення є нетиповими, тому вони важливі для практичного використання дітьми.

Під час кожного заняття необхідно використовувати індивідуальний наочний матеріал. З його допомогою логопед може контролювати засвоєння знань і навичок дітьми, активізувати їхню увагу, економніше використовувати час.

Наприклад, тема заняття — «Прийменник „на”». Діти будують речення за наочним матеріалом, розбирають оповідання, малюнки до якого виставлені на дошці тощо. А щоб перевірити, чи всі засвоїли матеріал заняття, чи можуть правильно побудувати речення з прийменником «на» за незнайомим малюнком, чи всі зрозуміли просторові відношення, виражені прийменником «на», на заключному етапі заняття можна проводити роботу з індивідуальним наочним матеріалом. Кожна дитина одержує сюжетний малюнок, за яким має скласти речення з прийменником «на». І логопед, витрачаючи на це завдання 3-5 хвилин, може проконтролювати ефективність своєї роботи, визначити дітей, які ще не засвоїли дану тему.

загрузка...
 

Вгору