Спільні підходи до подолання труднощів засвоєння грамоти школярами молодших класів

Т. Р. Кудярська


Одним із головних завдань логопедичної служби в школі є допомога учням, які мають недоліки мовлення і внаслідок цього не встигають у навчанні.

У дітей-логопатів відмічається несформованість багатьох психічних функцій:

х зорового аналізу й синтезу;

х просторових уявлень;

х слухової та мовної диференціації звуків мовлення;

х порушення уваги, пам’яті, емоційно-вольової сфери.

Поєднання дефектів звуковимови з несформованістю психічних процесів призводить, у свою чергу, до порушень окремих операцій письма та писемного мовлення взагалі. Досить часто поруч із патологією усного мовлення існують і порушення писемного мовлення.

У масовій школі спостерігається лише дисграфія — часткове порушення процесу оволодіння письмом, обумовлене фонетико-фонематичним недорозвитком або нерізко вираженим недорозвитком мовлення. У 1-х класах загальноосвітніх шкіл є категорія учнів, які вже на перших етапах навчання відчувають значні труднощі в засвоєнні читання та письма.

Для швидкого й ефективного подолання труднощів засвоєння грамоти в школярів доцільно використовувати спільні з психологами, учителями, батьками та логопедами зусилля.

У дітей із мовленнєвою патологією період адаптації в школі може проходити хворобливо: підсилюється нестійкість уваги, пам’яті. Вони стають дратівливими, непосидючими, конфліктними, у них можуть порушуватися сон і апетит. У такому разі доречно дослухатися до порад психолога, який допоможе адаптувати першокласника до навчального навантаження, порадить шляхи індивідуального підходу до нього та завдяки системі певних вправ розвине в дитини несформовані психічні функції.

Логопед, у свою чергу, може допомогти і батькам, і вчителям організувати роботу з навчання дітей грамоти.

З цією метою доцільно:

* проводити консультації як батькам, так і вчителям, покази елементів логопедичних занять;

*виступати з інформацією про певні методичні прийоми під час навчання грамоти на педагогічних радах, методоб’єднаннях учителів, семінарах-практикумах.

Ефективна й така форма роботи, як наочна агітація: організація стендів чи кутків для батьків, де можна було б отримати інформацію про вікові норми розвитку мовлення, поради щодо подолання дефектів звуковимови та навчання першокласників читання.

У папки-пересувки логопед може добирати:

* необхідні дитині певного віку вірші, оповідання для автоматизації поставлених звуків;

* мовленнєві ігри та дидактичні вправи, які допоможуть запобігти помилкам на рівні букви, складу, слова, словосполучення, речення та тексту; давати стислий опис методики їх проведення.

Такі папки батьки можуть у разі потреби брати додому для ознайомлення та виконання цих завдань у домашніх умовах.

Рівень розвитку мовлення дітей прямо залежить від ступеня сформованості тонких рухів пальців рук. При достатньому їх розвитку відповідно до віку мовленнєвий розвиток дитини знаходиться в межах вікової норми. Тому тренування рухів пальців є важливим стимулюванням мовленнєвого розвитку дитини, сприяє покращенню артикуляційної моторики, підготовці кисті руки до письма і, що важливо, є сильним засобом для підвищення працездатності кори головного мозку. Тому пальчикову гімнастику доцільно проводити щодня кожним зі спеціалістів.

Розвиток загальної моторики здійснюється на матеріалі основних рухів: ходьби, крокування, бігу, підскоків, пробіжок, різних шикувань, підключення рухів рук. Широко застосовуються рухливі ігри, які на підготовчому етапі проводяться без мовленнєвого супроводу, оскільки звуки ще не поставлені. Всі рухи на місці (фізкультхвилинки під час уроків) виконуються ритмічно: під рахунок, метроном, під музику з чітко вираженим ритмом і акцентом, під мовленнєвий супровід тощо.

Часто в дітей, незалежно від їх мовленнєвого розвитку, зустрічається неповне, поверхневе дихання. При цьому інтервал часу вдох-видих короткий, недостатній для промовляння частини речення, повітряний струмінь дещо ослаблений, спостерігається деяке згасання звуку, інтонаційне збіднення мовлення дитини. З цієї причини доречно на логопедичних заняттях навчати дитину правильного короткого і глибокого видиху, а також раціонально використовувати його під час мовлення. За диханням повинні стежити і вчитель (на уроках), і батьки (вдома).

Педагоги мають співпрацювати: логопед для завдань добирає граматичний матеріал, який діти вивчають на уроці, а вчитель, у свою чергу, повинен поправляти вимову звуків, які вже поставлені логопедом, стежити за диханням та інтонаційною виразністю мовлення школярів.

загрузка...
 

Вгору