Науково-методичні засади логопедичної роботи при порушеннях вимови звуків [л], ...

Порушення вимови звуків [л], [л'] як один із семи видів не­правильної вимови приголосних звуків у дітей дошкільного віку зустрічається досить часто. Розрізняють три форми порушен­ня вимови звуків: викривлена вимова звука, відсутність звука й заміна одного звука іншим.

Причинами неправильної вимови звуків [л], [л'] можна вважати:

-     неточність у рухах, положеннях органів артикуляції (не­правильна будова зубо-щелєпної системи);

-     укорочення під'язикової зв'язки (обмеження рухів угору кінчика язика і передньої спинки язика);

-     рідкі зуби;

-     відсутність різців;

-     неправильний прикус (прогенія, прогнатія);

-     слабкість м'язів язика (кінчик язика не піднімається до верхніх альвеол);

-     невміння виконувати язиком мимовільні цілеспрямовані рухи;

-     порушення фонематичного слуху.

На основі означених причин розмежовують фонетичні, фонематичні та фонетико-фонематичні порушення звуко-вимови.

Фонетичні (антропофонічні або моторні) порушення (ламбдацизм) виявляються у викривленому звучанні вже за­своєної фонеми, яка чітко виокремлюється дитиною серед ін­ших фонем та ніякою з них не замінюється. Основною причи­ною є неточність у рухах і положеннях органів артикуляції або порушення артикуляційної моторики, зокрема діти не можуть правильно виконувати рухи язиком й іншими артикуляційними органами та утримувати потрібну артикуляційну позу, через це звук промовляється неточно, викривлено.

Фонематичні (фонологічні або сенсорні) порушення (параламбдацизм) виявляються в заміні одного звука іншим, що свідчить про нерозпізнавання фонем, діти не чують різниці між потрібним звуком і його замінником. Причиною є недостат­ня сформованість фонематичного слуху. Діти взагалі не розріз­няють близькі за акустичними ознаками фонеми, слова із цими звуками, а відтак страждає зміст слів і точність сприймання мовлення тих, хто оточує. До того ж, такі порушення відобра­жуються і на письМ

Якщо в мовленні дитини виникає не тільки заміна одних звуків іншими ([с] - [т], [с] - [д]), а а ще й викривлення дея­ких звуків ([л] [дл]), то такі порушення називають фонетико-фонематичними.

Порушення вимови звуків [л], [л'] може бути окремим по­рушенням вимови - ламбдацизм (фонетичні порушення) або параламбдацизм (фонематичні порушення) - або одним із симптомів більш складного мовного розладу - дислалії, ринолалії, дизартрії. У першому випадку логопед працює тільки над виправленням звуків [л], [лі, в іншому-до роботи над виправ­ленням звуків додається робота з корекції мовлення залежно від наявних особливостей основного порушення, особливо при ринолалії, дизартрії.

Характеристика й артикуляція звуків [л], [л`]

Види порушень звуків [л], [л`]

 

Вгору